Прийшов Сірко вухатий Брехеньку наскавчати Звірячому цареві, На той час було – Леву! «Чого тобі, Скавчало, У мене часу мало!» Кавкнув Сірко фальцетом: – «Я хочу буть поетом! Скавчати, цар, про тебе, Якщо буде потреба … Та бачу - ви не в темі, Незрілі для поеми. Поки не ймете тями, То поживу із вами. Барліг ваш та наїдки Мені - наче знахідка!» Тож слухав Лев скигління Щось більше з півгодини, А потім з’їв Сірка - Бо доленька гірка! —*—*—*—*—*— Читач, конклюзія буденна...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Боже, як хочеться кричати! Людоньки! Люди, моє волання до вас, до людей! До живих людей, які вміють думати, розмовляти, учиняти вчинки і відповідати за них … До вас, поки ви живі! Бо мертві не чують і не мають сорому! Їм однак, бо їх почорнілі тіла пізнали смерть, та не вспіли відчути її підступність. Можливо, єдине, що відчують мертві - то рахунок, який веде оскаженіла війна. Це вона перетворює все живе на мертве. Це живі з...

Читати далі...

ЗВЕРНЕННЯ ДО ВСІХ БРАКОНЬЄРІВ УКРАЇНИ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ НА ТЕРИТОРІЯХ, ТИМЧАСОВО ЗАСМІЧЕНИХ ОРДИНСЬКИМИ ПРИБУЛЬЦЯМИ! &nbsp...

Читати далі...