хочу сюди!
 

Славушка

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «рифмоплётство»

Ніч така невіршована...

Ніч така невіршована,

Непрозора, густа,

Плачуть рими пожовані,

Гнуть додолу вуста.

Думи тануть, знеможені,

Не даються мені,

І світи заворожені

Сплять в небеснім човні.



А десь весна іде за пругом...

А десь весна іде за пругом,

А десь зима ховає гнів,

Моря холодні грають фугу

Неперевершених штормів.

Рука небесна сіє квіти,

І сірість спить у забутті,

Й чомусь так хочеться любити,

Неначе вперше у житті.



О, царство вигоди і краму!

О, царство вигоди і краму!

Планета золота і див!

Тебе незвичними дарами

Всесильний час нагородив!

Тут замість Бога – телевізор,

Тут слів неміряно води!

А от любові – тільки мізер,

І ту ще спробуй-но знайди.


Непорочно і тихо

Непорочно і тихо.

Перші кроки пітьми.

Небо сипле на стріхи

Біле просо зими.

Триста кроків до раю,

Чути сни де-не-де.

Тільки стежки немає,

Що у весну веде.



Праворуч - лід...

Праворуч – лід,

Ліворуч – лід,

На хмарі – сонечко стокриле.

О, скільки за тобою вслід

Пустив думок я світом, мила!

А ті верталися назад,

А думи й тіні не спіймали,

І проростає в небо сад

Моєї тихої печалі.



Імла

Над землею імла

Ані руш білокрила,

Чи зима не змогла,

Чи весні завинила.

Від початку і до

Непробудної ночі

Ходить дужий ніхто,

І мені щось бурмоче.



О ті, хто будуть після нас...

О ті, хто будуть після нас,

Кого на світі ще немає,

Хто подолає смерть і час,

Шляхи небесні подолає,

Хто міркувати про святе

Буде із Богом наодинці,

Чи ви згадаєте про те,

Як предки тішились росинці?



Ну і де та зима?

Ну і де та зима?

Помилились синоптики,

Світ оцей мов родивсь

Для заплаканих зим.

Сонце чистить вікна

Незашторену оптику,

І пускає зайців

Золотавих у дім.

Ну яка ж то зима?

То весняна фантастика,

У якій не живуть

Ані сніг, ані лід.

На підлозі моїй

Золотаві пухнастики,

На колінах моїх

Тихий сонячний кіт.



Одиноко і прісно...

Одиноко і прісно.

В музи – повно боргів.

Небо хмарами висне,

Серце – хоче снігів.

Пам’ять мрякою вкрита,

Що за ній – все одно,

І четвер дощовитий

Бубонить у вікно.


 

Той світ на клапті не роздертий...

Той світ на клапті не роздертий,

У нього дивна сила є,

Там ходить білий сніг за смертю,

І слід лишати не дає.

Там сльози є – та не солоні,

Там думи є – та не гіркі,

І місяць гріє у долонях

Новонароджені зірки.