Все ніби є, а людство знову бідне, Бо світ уже не тоне в чудесах, Дощі бурмочуть казочки нуклідні В сплюндрованих жадобою лісах. Кар’єрів скрізь накидано стигматів, І пластиком залита кожна п’ядь. Кого тепер, мій Божечко, карати? Кому тепер ковчега будувать?[Приєднана картинка]

Велике поле, вічне поле, Ані машин, ані дротів, О, скільки тут згубили солі, І скільки випито життів. Сказати б щось – немає слова, Змовчати б щось – думок нема, Є тільки небо білоброве, І маку стишена юрма.[Приєднана картинка]

Піти до неба і у небі, Де добрих снів чатує рать, Межи часів тендітних стебел Тебе невпізнану впізнать. І, на краю людського світу, Ковтнувши подих висоти, З тобою небом говорити, Тобою небо берегти.[Приєднана картинка]

Передчуття передкраси. Таємні натяки на зміни. Прозорі світяться ліси, І сонце бігає в хустині. Іще морозу сяє сіль, Іще бракує небу слова, А вже гуде діжкатий джміль, І навіть настрою медово.[Приєднана картинка]

буде день буде ніч буде небо і низ для моїх протиріч місце знайдеться скрізь буде з розумом спір птах печінку склює а дрімоті не вір не моє не моє[Приєднана картинка]

за зорею зоря за горою гора неописаний світ дивні натяки раю а слова не ідуть а словам не пора ніби щось у душі їх надійно тримає може то хараман може розуму гра може просто душа не вернулась до тями за зорею зоря за горою гора а над горами ніч гомонить солов’ями[Приєднана картинка]

Audi, vide, sile. Слухай, дивись, мовчи. День на шматки розбито. Небо дає ключі До розуміння світу. Те, що було – пусте, А до світанку – рано. Чуєш, як сон цвіте В синіх руках туману?[Приєднана картинка]

І у в’язниці, І на волі, Великим містом Чи селом, Скрізь ходить сон, Всіх знає сон. Один Харон Не спить ніколи, І древнім хлюпає Веслом. [Приєднана картинка]

За проваллям Денисовим, Чорним пагорбом за, Ходить подруга бісова – Невимовна краса! Варить щось у відернику, Гасить словом зірки, Хижі тіні-химерники Розповзлись навкруги. Кличуть сови стривожено, Вище пагорба дим, І козак заворожений Спить під пагорбом тим. мал. Ілля Ріпин (Рєпін) «Поснулий козак»[Приєднана картинка]

Було і просто, і квітнево, Без метушні і тісноти, Куняли заспані дерева, І хмари бігли хто куди. Червоним мазалось на сході, Домів гасилися вогні, І так мовчалося природі, І так мовчалося мені. [Приєднана картинка]