Мене турбує незупинний Демон, вирує поруч ніби вітерець, легені повнить прабажанням темним- і зпопеляє груди нанівець, бува, мистецьких уподо`бань ведлє ся набува жіночих ласих форм, до уст моїх влива нечисті ме`ди, мовляв, зілля` від лицарских хвороб, веде мене подаль у степ від Бога, жене бранця` небитою дорогой, де думи сі`рі заюрмились роєм, кида мені у несміливі очі брудні бинти з кров'янкою і гноєм й знаряддя тепле, те, що тіло точить. переклад з французської Терджимана Киримли

Здається, моя кров у такт струмить, як у фонтані, плачучи, бринить: тихенько, чую, жилами мина (проте шукаю ран, що їх нема), крізь місто, нищучи ґрунти, із тротуарів роблячи рови, тамує жагу кожної істоти, повсюду геть червону фарбу котить. Я вимагав оманливого зілля аби страхіття денне припинити: слух загострився, очі прояснились, шукув в любові непривітній хмілю, але вона для мене- коц гілчастий, що висскикає кров жорстоко, часто. переклад з французської Терждимана Киримли

Читачу тихо-буколічний, наївний муже доброти, облиш сей том орґіастичний, мелянхолічний. Якщо ти не перейняв у Сатани, немудрого, реторик, облиш! І спроби не чини: назвеш авто`ра навіженим. Якщо проте в безоднях оком був пірнав, люби, читай моє, святе, довірся то`му, хто шукав твого, читацького Едема, крокуй за мной!... Невіркам- неміч! переклад з французської Терджимана Киримли

Гуляночка і Смерть- дві любоньки-сестриці: здоровим і губатим ушистко до снаги. Два черева в дранті, обидвонькі- дівиці: не знають, що таке вагітність й пологи. Поета-бабія родина ся цурає: до пекла шлях трима нещасний проститут. Віта` могила труп, а люпанар- гультяя. Постіль готова там, де дерева` ростуть. Лежати у землі чи в по`стілі валятись- соромитись одне, солодощі- жахливі. Жива допіро плоть, а тхне як мертва глина. Коли ж приспиш мене, заразо ти Гуляво? О, Смерте, утамуй мирті`в...

Читати далі...