хочу сюди!
 

Марина

36 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 29-45 років

Замітки з міткою «патріотизм»

Не всі переживуть


                          Не всі переживуть перемир'я...

Споживаючи не манну - локшину,

Охрестившись не духом - безвір'ям,

І божку - не до Бога - "Осанна!"

 

Хвалу возносячи, приклИкали

Сатанинського визволителя

З ординцями - вбивцями безликими.

Мріяли одразу в небожителі

 

Потрапити - сипатиметься манна

Просто згори, благоденство настане...

Натомість, сиплються бомби у ванну,

Царя немає... "Де ж рай?!" А рік тане.

 

Вже рік брехні-тортур-крові-руїни-

Зрад-героїзму - рік, Ера України,

Ера дорослішання, скидання чар...

"Де ж рай?!"А вгорі плаче Небесний Цар.

 

осінь 2014 - 13 березня 2015 р.

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика гражданская

Свидетельство о публикации № 63004

Посів свободи.

Переростає в поступ

перший крок,

Земля, як дзвін,

гуде тривожним гулом

На Україні біло від кісток,

Кривово-чорно тут

від зрад минулих.

Вже довгі сотні літ лежать

в землі

Найкращі зерна з колосків

свободи

Не люди тут поховані в землі -

Тут дозріва новий посів

свободи...

Данило Кулиняк.

Український наступ роздав синьо-жовті стрічки до Дня Соборності

Активісти громадської організації "Український наступ" роздали киянам та гостям столиці понад 200 синьо-жовтих стрічок з нагоди Дня Соборності України.
В рамках акції громадян було поінформовано про мітинг патріотичних сил на Софійській площі 22 січня.
Місце роздачі - вихід з м.Майдан Незалежності.

         

Український наступ роздав синьо-жовті стрічки до Дня Соборності

Активісти громадської організації "Український наступ" роздали киянам та гостям столиці понад 200 синьо-жовтих стрічок з нагоди Дня Соборності України.
В рамках акції громадян було поінформовано про мітинг патріотичних сил на Софійській площі 22 січня.
Місце роздачі - вихід з м.Майдан Незалежності.
         

Нам, українці любі, є чим пишатись! І ким теж!

Хто занепав духом, прочитайте замітку! Гадаю, це покращить вам настрій. 

Учитися шанувати, а не жити минулим.

Чому  наші  "патрійоти"   живуть  меланхолійним   минулим-

учітся  як  Минуле   слугує  сучасникам   у  Японії-

 

Ямато.

      

 
 
 
      
      

Чому так?

ЧОМУ,КОЛИ РОСІЯНИ ЛЮБЛЯТЬ РОСІЮ, ТО ЦЕ ПАТРІОТИЗМ, А КОЛИ УКРАЇНЦІ УКРАЇНУ, ТО ЦЕ БАНДЕРОВЦІ, ФАШИСТИ ЕКСТРЕМІСТИ І Т.Д.

Унікальная карта як розгадка непатріотизму громадян України

Недавно в Украине была издана уникальная карта

"Голодомор 1932 - 1933 годов”, на которой обозначены не только места так называемых "черных досок" (специальные карательные меры против отдельных сел, когда голодное село окружали вооруженными отрядами, чем обрекали его на гибель), но и пути переселения на вымершие территории людей из России и Беларуси.

Из белорусской СССР в Одесскую область - 61 эшелон, из западных областей РСФСР в Днепропетровскую - 109 эшелонов, из Горьковской в Одесскую - 35 эшелонов, из центрально-черноземного региона России в Харьковскую область - 80 эшелонов. Из Ивановской в Донецкую - 44 эшелона.

Карта: http://www.timer-ua.com/articles/2010/08/18/112459.html

Всего - 22000 семей и, соответственно, хозяйств... То, что пророссийский Юго-Восток Украины сегодня - это последствия Голодомора и последующего массового заселения украинских территорий по большей части россиянами, не новость... Но она каждый раз поражает меня, навевая грустные мысли, особенно в последнее время, когда все чаще говорят о возможном расколе страны. У меня есть возможность часто бывать в России и общаться с россиянами, которые живут как в России, так и за пределами своей родины. Россияне мне кажутся людьми хорошими, искренними.. Но, к сожалению, неуважение к другим нациям характерно для многих из них (почувствовала на себе). А еще они очень тяжело приспосабливаются к жизни за пределами России, плохо ассимилируются. Известно, что довольно многоие из них, переселившись в Америку, так и не освоили английский язык... Поэтому, считаю, им лучше жить на своей земле. Но многие из них не хотят жить в России по экономическим и социальным соображениям и стремятся эмигрировать. И те, кому это удалось, не хотят возвращаться на историческую родину. Хотя продолжают считать Россию своей родиной, любить ее (на словах, ведь на расстоянии ее любить легче) и страдать на чужбине. Наверно, это одна из загадок русской души.

Как-то имела возможность общаться с россиянкой, которая живет в Эстонии. Мы встретились в Москве, куда она приехала в гости к родственникам. Привезла с собой копченую скумбрию. "Это единственное, что осталось вкусного из эстонских продуктов после вступления страны в Евросоюз", - объясняла она каждому, кого угощала. Мне пришлось выслушать длинную, как будто заученную наизусть, речь о том, как плохо живется в странах Прибалтики после развала СССР... О том, как эстонцы делают вид, как будто они не знают русского, и ей приходится общаться с ними только на эстонском языке. О том, как там не любят россиян и враждебно к ним относятся. О том, как она не любит эстонцев, Эстонию, Евросоюз и не воспринимает политических, экономических и социальных изменений, которые там произошли. При этом она не переставала восторгаться Россией. "В России лучше, чем где бы то ни было, вы счастливы тем, что живете в России", - повторяла она, обращаясь к своим российским родственникам и друзьям, которые без особого энтузиазма соглашались с ней.

"Я не смогла бы жить в стране, которую так сильно не люблю, где мне так некомфортно. Это же настоящая мука", - сказала я ей. –Может, тебе лучше вернуться в Россию? И тоже быть счастливой?"

Она замолчала и пристально посмотрела мне в глаза, пытаясь понять, не насмехаюсь ли я случайно над ней.

Нет, я не насмехалась. Я говорила совершенно серьезно, потому что действительно не представляю себе жизни в чужой, ненавистной стране. Она что-то попробовала объяснить. Говорила так неубедительно, что я даже не запомнила ее аргументов. Суть в том, что возвращатьсяв Россию она никоим образом не желает.

Помню только, что ее российская подруга сказала: "А я смогла бы жить в любой стране, если бы там было море, - я море очень люблю".

Наверное, те россияне которые после 1933 года переселялись на юго-восток Украины, тоже мечтали о море. Или, может, их привлекали плодородные земли и оставленные вымершими украинцами дома и имущество... Как бы там ни было, и теперь их потомки живут на этих землях и являются гражданами Украины.

И не стоило бы вспоминать о том, что было когда-то, если бы прошлое не имело последствий в наше время.

А последствия есть, и они действительно впечатляющие. Это большое переселение россиян оказалось бомбой замедленного действия, и время этого действия наступило сегодня. Мы имеем по большей части непатриотичный, неукраинский юг, который тяготеет к России так, что аж готов слиться с ней. Часть граждан нашего государства не заинтересована в его территориальной целости и в его существовании вообще.... На презентации вышеупомянутой карты Голодомора бывший директор Украинского института национальной памяти академик НАН Украины Игорь Юхновский (его на этом посту сменил какой-то неокоммунист), в частности, рассказал о том как в Верховной Раде принимался закон о признании Голодомора геноцидом. Часть депутатов из Партии регионов проголосовала за данный закон (по его просьбе), а часть – нет. То были депутаты с мест, заселенных россиянами... - Игорь Рафаилович, это же не единственное голосование, гдепроявляется отношение этих людей к стране, в которой они живут. Было множество других важных голосований, это и общественное мнение, и народное волеизъявление, это и соответствующее отношение к украинскому языку и культуре, к украинской истории. Это формирование негативного имиджа страны за рубежом. Это воспитание нового поколения украинских россиян в духе неуважения к собственному государству...Господин Юхновский сказал следующее: - Действительно, то, что эти люди были переселены, влияет на их отношение к Украине как к государству. Люди по-разному ведут себя на чужой земле. Но они приехали на чужую землю от имени государства, которое их послало, и они будут поддерживать то государство, которое их послало. Они сами этого могут и не осознавать. - Следовательно, мы обречены на то, что часть людей в Украине - потомки тех переселенцев - все время будут стремиться к России, соответственно голосовать на выборах, обнаруживать неуважение к украинскому языку и культуре и воспитывать в этом духе своих детей? - Проходит время, и каждая земля «творит» нацию. Неукраинцы ассимилируются, становятся украинцами, и это не зависит от сознания людей или от директив власти. Так же чужестранцы становятся поляками на польской земле, французами - на французской земле, немцами - на немецкой. Время все исправит?

Статистика патріотизму українців по регіонах

Головними складовими патріотизму українці вважають любов до країни, готовність її захищати та виховання поваги до країни у дітей – соцопитування7
  • Головними складовими патріотизму українці вважають любов до країни, готовність її захищати та виховання поваги до країни у дітей – соцопитування
    Анатолій Ткачук, директор з питань науки і розвитку Громадської організації «Інститут громадянського суспільства»
  • Головними складовими патріотизму українці вважають любов до країни, готовність її захищати та виховання поваги до країни у дітей – соцопитування
  • Головними складовими патріотизму українці вважають любов до країни, готовність її захищати та виховання поваги до країни у дітей – соцопитування
    Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України
  • Головними складовими патріотизму українці вважають любов до країни, готовність її захищати та виховання поваги до країни у дітей – соцопитування
    Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, професор політології НаУКМА
  • Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам'яті
Анатолій Ткачук, директор з питань науки і розвитку Громадської організації «Інститут громадянського суспільства»
Київ, 21 січня 2020.

80% українців вважають основною складовою патріотизму любов до країни, готовність захищати її, якщо треба, зі зброєю – 64%, виховання у дітей любові та поваги до країни – 58%. Такі результати загальнонаціонального дослідження громадської думки оприлюднила Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі. Соцопитування проводилося Фондом «Демократичні ініціативи» спільно з соціологічною службою Центру Разумкова  з 13 по 18 грудня 2019 року в усіх регіонах України, крім окупованих територій. Опитано 2017 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Дотримання законів назвали складовою патріотизму 56%, знання історії та культури своєї країни – 51%. Участь у виборах – 38%, чесне виконання своїх обов’язків – 36%, спілкування державною мовою – 35%, сплату податків – 30%, участь у громадському житті – 28%, повагу до влади – 26%, участь у боротьбі з корупцією та проблемами в країні – 21%.

Щодо окремих показників патріотизму є регіональні відмінності. Наприклад, у Західному регіоні спілкування державною мовою як прояв патріотизму відзначили 60% респондентів, тоді як у Центральному – 32%, Південному – 25%, Східному – 24%. Повагу до влади серед показників патріотизму частіше згадують на Сході – 42%, тоді як на Півдні – 36%, у Центральному та Західному регіонах – 25% і 24% відповідно. Сплату податків відносять до показників патріотизму 41% у Східному регіоні, 36% у Південному, 25% і 24% у Центральному і Західному відповідно.

Абсолютна більшість населення України (75%) вважає себе насамперед громадянами України, при цьому, загальнонаціональна  ідентифікація переважає в усіх регіонах України: Південному (84%), Центральному (78%), Західному (76%) та Східному (66%). Регіональну ідентифікацію  як основну обрали  16% громадян. «Раніше у Західному і Центральному регіоні чітко переважала загальнонаціональна ідентифікація, у Південному та Східному відповіді ділилися і досить помітно виражена була регіональна ідентифікація. Після 2013-14 років, картина змінилася: на тлі подій люди задумалися, ким вони є у цій ситуації. Якщо у грудні 2013 року насамперед громадянами України вважали себе 54%, то у грудні 2014 року – 73%», – нагадала Ірина Бекешкіна.

Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, професор політології НаУКМА, звернув увагу, що згадка серед ознак патріотизму готовності захищати країну, в тому числі зі зброєю в руках, несуттєво відрізняється за регіонами: 66-67% на Заході, 59% на Півдні, 62% на Сході.

81% респондентів погодилися з твердженням, що мова є важливим атрибутом незалежності України: 55% «безумовно», 26% «скоріше за все». У Західному регіоні цей показник складає 95%, Центральному – 86%, Південному – 71%, Східному – 64%. Так само, 80% українців згодні, що всі керівники держави та держслужбовці у робочий час повинні спілкуватися державною мовою (на Заході – 96%, на Сході – 64%, Півдні – 71%), і 79% – що в українських ЗМІ принаймні половина контенту має бути українською мовою.

69% українців вважають, що російська мова може вільно використовуватися у приватному спілкуванні, але українська має бути єдиною державною. «Статус російської мови як офіційної в окремих регіонах підтримує лише 15%, як другої державної поруч з українською – 12%», – зазначила Ірина Бекешкіна. У Південному регіоні  статус російської мови як мови повсякденного спілкування,  а української як єдиної державної підтримує 51%, як офіційної в певних регіонах – 27% і як другої державної – 14%.  На Сході 24% підтримують можливість визнання російської мови офіційною в окремих регіонах і 31% – як другої державної.

Кількість українців, які бачать майбутнє України у складі ЄС, максимальна за увесь час опитувань – 64% (на Півдні та Сході – 44% і 43% відповідно). Вступ до Євразійського економічного союзу підтримують 13%, ще 23% респондентів не визначилися  з позицією.

51% українців підтримують членство у НАТО як гарантію безпеки. Позаблоковий статус підтримує найменша кількість респондентів за увесь час опитувань – 26%. 6% виступають за військовий союз із Росією та країнами СНД. Водночас, на Півдні та Сході переважає підтримка нейтрального статусу – 42% та 43% відповідно, членство України в НАТО підтримують 34% і 29%. «Для порівняння, у 2012 році в цілому в Україні підтримували членство в НАТО лише 12%. Найбільше противників НАТО зараз – у Донецькій і Луганській областях. Але якщо у 2013 році проти НАТО було 94%, зараз – 50%», – зазначила Ірина Бекешкіна.

Дякуючи Нідерландам знає Україна про себе

Українці визначилися із трьома головними складовими патріотизму
1105 ПЕРЕГЛЯДІВ

Серед основних складових патріотизму українці виділяють любов до своєї країни, готовність її захищати та виховувати своїх дітей у любові та повазі до своєї країни.

Джерело: результати опитування фонду "Демократичні ініціативи" спільно з центром Разумкова

Дослівно: "Основними складовими патріотизму українці вважають передовсім любов до своєї країни (80%), готовність захищати свою країну, якщо треба – зі зброєю (64%), виховання у дітей любові та поваги до своєї країни (58%)".

Деталі: Серед іншого 56% опитаних вважають складовими патріотизму дотримання усіх законів країни, знання історії своєї країни, її культури - 51%. 

38% громадян відносять до патріотизму участь у виборах, чесне виконання своїх обов’язків - 36%, спілкування державною мовою - 35%, сплату належних податків - 30%, участь у громадському житті - 28%, повагу до влади - 26%, а найменше – участь у боротьбі з корупцією та іншими вадами у державі - 21%.

 

Загальнонаціональне дослідження проводив фонд "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою центру Разумкова  з 13 по 18 грудня 2019 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей.

Для дослідження було опитано 2017 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Для порівняння наводяться дані опитувань, проведених у різні роки фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва з центром Разумкова та Київським міжнародним інститутом соціології.

Фінансування опитування здійснене в рамках проекту МАТРА посольства королівства Нідерландів.

Українська правда