Закінчення минулого тижня і частина цього тижня вийшли насиченими подіями і думками, тому все не вмістилось у одному дописі. Отож, продовження.

З початком війни стаціонарний і мобільний інтернет стали підгальмовувати. При тому, що абонплата висока. Так, звичайно, зараз війна. Але коли  причиною для погіршення з'єднання було пошкодження оптоволоконного кабелю біля Іванкова, перебої ще можна було зрозуміти. А зараз що, вимикають стільникові вишки та світчі інтернет-провайдерів? Наприклад, цієї ночі мобільний інтернет взагалі не працював, через що було неможливо подивитись карту повітряних тривог. А як іще дізнатись обстановку?! На радіо нема роз'єму для навушників, та й про повітряні тривоги повідомляють лише на початку тривог і можуть не повідомити про відбій. Від невідомості хіба що один плюс — міцніше сон і не треба часто прокидатись, щоб перевірити обстановку.

Напишіть, як у вас зі стаціонарним і мобільним інтернетом? Чи погіршилась якість?

Ледве підстригся. Вкотре підстриганням займалась мати, однак цього разу щось пішло не так — стала підстригати по-новому, щоб зберігти зачіску. А потім ще й не достригла. Каже, що підстригла рівно, а я бачу, що з обох сторін різна довжина. Тож довелося самому підрівнювати. Далі — слова за слово. Отак розпочинаються сварки. Мовляв, не подобається — йди до перукарні. Напевно, наступного разу треба так і зробити. Хоча там і з професійністю проблеми, і послуга коштує дорого. Цікаво, скільки коштуватиме підстрижка довгого волосся? В останнє ходив до перукарні мабуть 10 років тому. Я вже й забув, що це таке.

Заїдав стрес консервованим гострим перцем. Ох, який же він гострий! Хоча маленький і зелений, а не червоний. За один підхід з'їв аж три штуки. Потім ще одну-дві. Наступного дня знову не було з чим їсти, тож також поїв гостроту. Через декілька годин помічаю важкість у шлунку. Наче, їжа стоїть поперек стравоходу і не хоче перетравлюватись. Потім — печія і головний біль. Знайомі симптоми. Ну, думаю, якось перетерплю. Часто такий стан проходить сам по собі. Але не тут то було! Відчуваю, що починає нудити. А блювати ой як не хочеться! Так промучився годинку. Наче, ригачка посилилась. Думаю: "Що ж, якщо позив сильніший, треба вивільнитись". Коротше, полякав унітаз і сусідів, проте майже одразу стало легше.

І, до речі, перевірив міф про те, що гостре пече двічі: на "вході" і "виході". Вважав, що це вигадка. Але ніт — справді, пропікає.

Що робити не знаю. Люблю гостре, хоча знаю, що мені таку їжу їсти не можна.

Смартфон починає глючити: стрічка коментарів у Фейсбуці, якщо їх дуже багато, покривається сірою смугою, яка закриває коментарі. Явище схоже на поганий рендер відео. Якщо цікаво, спробую зробити скріншот.

А ще, після оновлення застосунку Ютубу, на смартфон стали приходити сповіщення про вподобання моїх коментарів. Так, приємно дізнатись, що комусь сподобались мої репліки під відео, але оті сповіщення дратують. Я вже як тільки не пробував, лазив у налаштуваннях, але щось нічого не допомагає. Підкажіть, якщо знаєте, як їх прибрати?

На понеділок призначили візит до стоматолога, але так і не сходив з відомих причин. Зубний ремонт розпочали, але попереду ще чимала частина возні. Тепер не знаю, коли можна буде піти поставити коронку. За два тижні вже звик до нового стану зуба.

Нахабність русні не перестає дивувати і злити. При цьому обурює слабка реакція Заходу. Озброєння дають у мізерній кількості. Не дають дозволу лупашити у відповідь по Теророросії. Не збираються відповідати ядеркою на ядерний удар (хоча це найшвидший спосіб припинити війну і знищити русню — у ризик ланцюгової реакції не вірю). Сумніваюся в тому, що знищення Чорноморської флотилії якось вплине на Балалайню. Безкарність викликає нахабність.

Від економії електрики, повернення світломаскування і необхідності періодично дивитись повітряні тривоги зір продовжує погіршуватись. Він й сам по собі псується, а від стресу і тривалого перегляду на смартфоні, особливо у темряві, напевно, псується ще швидше.

Звичайно, сон теж порушився. Нормально виспався лише напередодні масованих обстрілів, у ніч на понеділок. Відтоді не вдається нормально заснути.

Завдань по роботі нема і невідомо коли з'являться. Хоча за нинішніх обставин все одно навряд чи б працював, адже під час повітряних тривог не дуже працюється.

У блогах переклав теги на українську. Довго вагався, але все ж вирішив, що повертатись до російської не буду, та й більшість дописів написані українською. Це треба було зробити ще раніше, але лінувався і не хотів зайвий раз лізти у налаштування.

Наприкінці минулого тижня і протягом цього тижня були й інші події. Однак, щоб не перевантажувати замітку, напишу згодом.

До фотохостингів віри нема (нещодавно був черговий збій), тому вирішив паралельно фільмувати і викладати на Ютуб. На цей раз лайв — літньо-осінні замальовки. Дещо вже показував, але тепер відеоформат.

Оскільки паперовий щоденник перестав вести, і навіть більше, не знаю, де він, продовжую розповідати про життя-буття в онлайні. Цей тиждень приніс приємнощі, однак не обійшлося й без засмучення. Так, під час вечері, від пересмаженого булгуру, відломився зуб. Передній. Образливо, що від зерна (хоча воно буває і твердим) зуб не витримав навантаження. Втім, до цього, сусідній зуб зламав об рис чи яєшню(!). Так що особливо дивуватись нічого. Інколи буває в крупах трапляються й зерна бур'янів, і камінці. Хоча все одно сумна подія. Як так могло трапитись? До цього ж скільки разів їв тверде (так, мене попереджали, але ж я не винен, що каші бувають твердими). Напередодні їв мигдаль. Напевно, таке навантаження й підломило міцність зуба. А може, карієс. Хоча він, здається, може розвиватись і під коронкою. Від нього ніяк не втекти. Особливо, зубу без нервів.

Розпереживався. Довелося відкласти роботи і взятись за лікування. На щастя, щось можна зробити. Ще й виявилось, що нема лиха без добра — зуб був зроблений не дуже якісно (хоча я про це знав), тому рано чи пізно треба було перероблювати. Ну і другим втішенням може бути те, що мене попереджали, що велика площа пломби на передньому зубі — ненадійне рішення і потрібно було одразу ставити коронку. Так виходить, що відтягнули цей момент років, мабуть, на 5.

Ремонт влетить в копієчку, а сам ремонт затягнеться на місяць. Але інакше ніяк. Сусідні зуби вже давно під коронками.

Фотку зуба показувати не буду, щоб не отримати медальку. Ну а уламок, мабуть, залишу на згадку про свої зуби.

Чергова порція щоденника (електронного, бо паперовий десь загубився).

Нещодавно трапився незвичний вигул Мурзіка. Виносив його аж тричі за день. Просився-просився, а зробити справу з першого разу не вдалося. Переживаю, щоб не було проблем — у нас один кіт в 1,5-річному віці помер від сечокам'яної хвороби.

Звичайно, зайвий раз прогулятись на свіжому повітрі, то добре. Однак перевдягатися по сто раз набридало. Тільки переодягнешся — знову потрібно збиратись.

-------

Від інтенсивної експлуатації смартфона буває так, що заряду може не вистачити і на день (якщо сидіти в інтернеті). Але ще гірше, що виявив нові подряпини на екрані. Було 2-3 — стало 8. Ну, напевно, не на самому екрані, а на захисній плівці, однак все одно подряпини добре видно на світлому фоні. Мабуть через це оглядачі електроніки радять знімати заводську плівку і клеїти захисне скло.

Попередній смартфон через подряпини довелося повторно обклеювати плівкою.

-------

Купив турецьку локшину. Три смаки. Нажаль, один смак проґавив, тому для дегустації потрібно буде пошукати якусь іншу локшину або вермішель.

Можна було б порадіти новинкам, однак прочитав на упаковці, що її потрібно варити. І в чому варити? Кастрюля буде завеликою. Можна, звичайно, нагріти в мисці, але буде некрасиво. А ще виявилосб, що потрібно варити й іншу локшину.

Я здивований: яка ж це локшина швидкого приготування, якщо її потрібно ще й варити?!

Зайшов у один новий магаз, в якому був лише на відкритті, і... побачив там стільки нових продуктів! Зокрема, напій родом з дитинства. Хоча цей чеський, а у моєму дитинстві, в 1990-х, був такий самий, але виробництва "Росинки". Смак — теж такий, як у дитинстві.

Робити звіт або відео про дегустацію, напевно, нема сенсу (хоча б тому, що закрита упаковка).

Втім, звіт про дегустацію буде. Купив нові "біч-пакети" — найдешевшу вермішель.

Сьогоднішній пост про юашку.

Декілька місяців тому писав про проблему з юашкою. Вона залишилась. Причому помітив, що автоматичне завантаження з'являється не лише при створенні нового допису, але й при відкритті стрічки блогів. На інших сервісах юашки такого явища не помічено.

Комп перевірив антивірусом. На всяк випадок змінив пароль. Але не допомогло.

Інколи не встигаю видалити. Однак тод пошуком завантажене не знаходиться (!). Як це так?

Одним словом, дуже дивно.

Залишилось лише припущення, що це може бути щось з браузером, оскільки файл *part пов'язаний з веб-сторінками.

І ще цікавить, що з музикою? Наскільки я розумію, музичний сервіс працює лише при незахищеному (http) з'єднанні. В режимі https неможна ні завантажити аудіо, ні прослухати? Хотілося дещо завантажити... Ну і нехай.

Подув вітер — і знову все в диму. Знову горять торфовища?

А тепер ще й дощ пішов. Причому в прогнозі погоди опади не обіцяли. Дивні речі кояться.

Дощ з димом раніше не пригадую. Це щось новеньке.

Не сподівався, що цього року вдасться скуштувати кавун і варену кукурудзу, але мінімум план літа виконаний. В магазині знайшли невеликий недорогий кавун (втім, він був смачним і солодким). А кукурузу передали родичі з села. Так, вона була всього лиш одна, проте все одно добре.

Також влітку було дві поїздки до Києва і через столицю. Що теж непогано.

Шукав оффлайн-щоденник, який вів з 2020 до закінчення 2021-го. Бачив його у шухляді, але чомусь не знайшов. Від апочатку війни в моїй кімнаті хазяйнує мама. Хоча каже, що не брала. Можливо, я його кудись поклав. Тому, що збирався перекласти у тривожну валізу. Однак і у тривожних валізах щоденник не виявив:(

Сподіваюсь, що знайдеться. А, взагалі, печально.

Думаю, що від усіх зборів не дорахуємось деяких речей, а деякі, навпаки, будуть, як знахідка.

Зараз оффлайн-щоденник не веду. Хіба шо зрідка занотовую у смартфон. Та й який сенс, якщо може загубитись?