В світанкОвих променях веснЯних

РозчинЮ останки снів зимових.

І зустріну сонце у очах коханих,

З двох сердець сплету веселку кольорову.

 

Злину в небо піснею живою,

НаберУ в долоні зоряних краплинок.

Скарб небесний розділЮ з тобою,

Складу Всесвіт наш з двох половинок.

 

Ніжністю конвалії розквітлої

В переддень весни серця наповняться.

І Любов зорею передсвітньою

В нашій долі новим днем розгОрнеться.

Свіча. Горить… вогнем свого народу,
нагадуючи сотні мертвих тіл.
Свіча. Німа. Як пам'ять про свободу.
Як чорна стрічка в душах матерів.

Свіча. Страшна… Бо в полум’ї згоряє
останній подих віри юнаків,
що пануватиме добробут в ріднім краї
й не буде двох Дніпрових берегів.

Свіча. Тремтить. То сльози жовтим воском
по безталанних зморених руках,
по головах рабів з промитим мозком,
стікають, обпікаючи їх в прах.

Свіча. Була. Давно її не стало…
Погасла. Щезла. Із залізних пут
Тюрму страшну самі ми збудували
Ідеям волі, дітям горе-Крут.

Свіча… Та ж запаліть! – ця річ нехитра,
лиш пам'ять щоб не стерла круговерть.
Складіть, раби, ще раз свою молитву
і доведіть – не марна Їхня смерть!

В проблемах, суєті життя несеться…
За днем йде день, за  роком знову рік…
Минає все… Лише батьківське серце
Незмінно шле любові якорі.

В життєвім морі шторму грозового,
Падіння грішного, коли згубили слід,
Підносить з дна батьківське щире слово,
Порада мудра береже від бід.

Долоня мозоляста приголубить,
А очі! В них любові дна нема!
І що тоді проблеми, пересуди,
Коли є поруч татова рука!

Старенький плащ від холоду сховає,
Тривога миттю за поріг втече,
Бо затишніших митей не буває
Ніж коли поруч татове плече.

Вклонюсь, татусю, Вам низенько нині,
Для Вас здоров’я в Бога попрошу,
У Вашій хаті я завжди дитина…
Спасибі, тату, за любов святу!

Обійми мене міцніше,

Вслухайся в стук серця мОго.

Увійди в глибинну тишу,

В його мрію загадкову.

 

Зазирни у мої очі,

Заблукай у них до ранку.

Пристрасть зоряної ночі

Пий зі мною до світанку.

 

Прожени зимову втому

Своїм поглядом весняним.

Серце лиш тобі одному

Прошепоче“мій коханий”.

 

У теплі твоїх долоней

Наче в сонці, розчиняюсь.

І в кохання світ бездонний

Із тобою поринаю.

 

Перепишу свою історію любові,
Перемалюю ілюстрації до неї,
Та так, щоб в кожному написаному слові
Не було смутку і розлуки апогею.

Перегорну сторінки із розчаруванням,
Переспіваю саундтрек ще раз вітрами,
Щоби сльозами не дощило в ній світання
І розпач протягом не шастав щоб ночами.

Передивлюсь усі бажання і розмови,
Візьму з них ноти, що давно у мріях снились
Й перепишу свою історію любові,
Щоб в ній був ти,- не він, не хтось, а ти лиш…

Щоб в кожному серці не згасла надія,
Щоб в кожному домі не згасла свіча,
Родився сьогодні у яслах Месія,
Із люблячим серцем святе Отроча.

Христос народився! Славім Його, люди!
Засяяла сонцем іскринка надій,
Бо більшого чуда не було у не буде,
Хай в кожній оселі лунає «радій!»

Розсипались в небі мереживом зорі,
Співають з-за хмар ангелята малі,
Схиляє колосся голівки в покорі,
Колядки мандрують добром по землі…

В молитві весь світ опівночі стихає…
Яке таємниче й чудесне Різдво!..
Хай в кожній родині лиш радість витає,
Христос народився! Славімо Його!

Вітаю вас з Різдвом Христовим,

Та з Новорічними Святами

Бажаю, щоб у році новім

Навколо всі пишались вами.

І посміхайтесь дуже щиро,

Будьте багаті та здорові,

Бажаю злагоди та миру.

Нехай щастить у році Новім!

Бажаю творчої наснаги

Нехай в душі вогонь горить.

Любові, мудрості, поваги,

Хай вас Господь благословить!!!

*****
В хороводі Дід Мороз
Всю подряпав пику,
Бо дітей лиш п’ять було,
Ялинка ж велика.
    

*****
Щоб Снігурочкою стати
Пів дня малювалася,
Та коли прийшла на свято
Діти полякалися.
    

*****
Взяв оленів у дорогу,
Одягнувсь як Дід Мороз,
Поки їздив, то в самого,
Роги виросли також.
    

*****
Гуль на лобі п’ять з’явилось,
Тішусь, йдучи з свята я,
Що додому залишилось,
Ліхтарів ще тільки два.
    

*****
Нарядився  Дід  Морозом
Борода  хитається,
Дурень  мов  з  червоним  носом
Другий  день  тиняюся.


*****
Я  Снігуркою  вдягнуся
І  приклею  косу,
Бо  я  заміж  хочу  дуже
За  Діда  Мороза.


*****
Що  прийде  чекали  палко
Дід  Мороз  червоний  ніс,
Він  прийшов  з  мішком  подарків,
А  з  собою  два  поніс.


*****
Зайця  Рік  прийде  ось-ось
З  снігом  й  завірюхами,
Вип'ю  я  ще  грам  зо  сто  
Й  замахаю  вухами.

Блошки Баксю загризають,

Бідний Бакся ледь терпить.

Тільки й знають що кусають,

Треба їх трішки провчить!

Будуть тоді блошки знати,

Як Баксюню ображати!