хочу сюда!
 

Оксана

37 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 40-50 лет

Заметки с меткой «війська»

"Російські війська можна бити"

"Російські війська можна бити" - комбат Стемпіцький
- Вертаюся з фронту, треба деякі справи вирішити, — каже 39-річний Андрій Стемпіцький, виходячи з чорного позашляховика з червоно-чорними прапорцями на даху. На лобовому склі – наліпка: "Учасник АТО". Від початку подій на Донбасі, Стемпіцький перебуває на фронті. Там же воюють два його сини. Андрій в камуфляжі й берцях. Запрошує до пабу на одній з подільських вулиць. Замовляє "мохіто".

У вашої організації досить складні стосунки з МВС. Чому так?

- Структура МВС не зазнала жодних реформ і кадрових чисток. Лише анонси. Це наша головна претензія до міністра Авакова. Купа ментів з нашивками "Беркут" у Харкові й області скрегочуть зубами при одному слові "майдан". Схожа ситуація в багатьох інших областях. У повному обсязі лишилися старі корумповані схеми, всі ті откати, хабарі, підкупи. Генерали по колу ходять, з області в область. А чому не дати хід представникам середньої ланки, нормальним майорам чи підполковникам? І навіщо такий міністр, що не може навести лад в своєму господарстві? Друге велике питання до нього – свавільне знищення Сашка Білого. Якщо навіть не Аваков давав той наказ, то його ж відомство це вчинило.

Як оцінюєте Угоду про перемир'я і Закон про особливий статус окремих районів Донбасу?

- Вважаємо зрадою національних інтересів України. Тим більше, закон ухвалено нелегітимною Верховною Радою, з порушенням усяких норм. Утримання позицій українськими підрозділами зараз біля Донецька переконливо свідчить, що ми можемо стримувати не тільки сепаратистів, а й російські війська. Натомість необхідно вводити воєнний стан. Це централізувало б керівництво військами, котрі зараз поділені аж між трьох відомств – МВС, СБУ і ЗСУ. Треба задіяти збройні сили в повному обсязі. Підвищити покарання за державну зраду, за шпигунство. Наприклад, той же Литвин (голова Державної прикордонної служби України, генерал армії – ГПУ). Здав сотні кілометрів українського кордону і – ніякого покарання.
Будете оголяти фронт і "йти на Київ"?

- У деяких моментах політичні амбіції або емоції можуть принести шкоду державі. Думаю, Президенту Порошенкові вистачить політичного розуму згадуваний закон не запускати в дію. Адже в реальності ніякого перемир'я немає. Cепаратисти продовжують обстрілювати нас, потихеньку відтісняють, виставляють все нові блок-пости. А ми не можемо як слід відповісти, адже перемир'я. Так можна дійти до Запоріжжя. Зупинятися терористи не збираються в принципі. Днями було заявлено, що вони об'єднуються в єдині збройні сили ДНР-ЛНР для "знищеня хунти і фашистів у Новоросії та в Україні". Тобто, чітко заявили мету – будуть іти далі.

Українська армія успішно діяла проти сепаратистів. Але чи зможе протистояти збройним силам Російської Федерації?

- Бюджет Росії загалом і російської армії зокрема більший нашого в десятки разів. Але ж зрозуміло, що РФ не може кинути в Україну всі свої збройні сили. Та й моральний стан у них не є високим – розуміють, що є окупантами в Україні. Вдома їх хоронять потайки, як собак. Це вони теж усвідомлюють. Бити їх можна, шанси у цій війні маємо дуже великі. Але Україна ще не мобілізовувалася як належить. Від'їдьте від зони бойових дій на 150 км – держава не воює. Я не можу зрозуміти: дуже багато добровольців, офіцерів-відставників, професіоналів можуть і хочуть воювати. Натомість беруть тих, хто на війну йти не хоче. Хто не має досвіду. Абсурд.

Як ставитеся до закону про люстрацію, нещодавно ухваленого Верховною Радою?

- Закону ще не читав. Але мільйон чиновників, про яких говорив прем'єр Яценюк, справді треба скоротити. Ніякого краху держава не зазнає. Майдан чітко показав чудову самоорганізацію українців. Зараз подібні процеси відбуваються в збройних силах. Викристалізувалася ціла плеяда комбригів, комбатів, молодших командирів, які здатні ефективно керувати армією. Треба просто прибрати всю шелупонь зверху. Так само в міліції, в СБУ.
Ваш погляд, так би мовити, "з окопу" на розвиток подій на Сході України?

- Ми переможемо – однозначно. Навіть проти волі чиновників. Бо суть України полягає не в чиновниках, а в українцях. А чиновники – це наймані працівники. Розпоряджатися долею держави їм не давав права ніхто. Їм дай волю – залишиться від України якийсь огризок. Заходу теж глибоко наплювати на українську державу, у них є свої інтереси. Як і в Росії. І постійно підігрувати чи Заходу чи Сходу – це втратити самих себе.

Брехливо-хвастливе з маніею величі!

Президент РФ Володимир Путін заявив, що може ввести війська у Варшаву, Вільнюс та низку інших столиць країн ЄС та НАТО.

Про це йдеться в короткому викладі зовнішньополітичної служби ЄС для службового користування, пише німецька газета Sddeutsche Zeitung, яка отримала його текст.

Як повідомляє видання, про це Путін сказав президенту України Петру Порошенку.

Порошенко, у свою чергу, передав зміст розмови президенту Європейської комісії Жозе Мануелу Баррозу.

"Якби я хотів, то ввів би протягом двох днів війська не лише в Київ, але й у Ригу, Вільнюс, Таллінн, Варшаву та Бухарест", - заявив  Путін Порошенку.

Окрім того, як повідомляє німецьке видання, Путін порадив українському президенту "не надто покладатися на ЄС", оскільки він при бажанні може "вплинути та заблокувати прийняття рішення на рівні Європейської ради".

Можливо, російський лідер мав на увазі зростаючий опір посиленню санкцій проти Росії серед країн ЄС.

Такі рішення, як відомо, приймаються одноголосно. 

Водночас Словаччина, Болгарія, Угорщина і Кіпр висловили своє небажання посилювати санкції проти Росії, пише німецька газета.

В документі також відзначається, що відтермінування виконання Угоди про асоціацію в частині ЗВТ є складовою домоленостей між Путіним та Порошенком.

Україні необхідно було покласти край війні, а Путіну  - зупинити асоціацію України та ЄС. Це для російського лідера є значно важливішим, ніж подальша доля Луганська та Донецька, пише німецьке видання.

Нагадаємо, раніше Путін заявив, що "може взяти Київ за два тижні".
http://www.eurointegration.com.ua/news/2014/09/18/7026123/

Нарешті!

Комітет міністрів Ради Європи визнав присутність російських військ в Україні та закликав Російську Федерацію вивести всі свої війська з України і утриматися від будь-якого подальшого військового втручання в Україні

Вищий виконавчий орган Ради Європи - Комітет міністрів, визнав присутність російських військ в Україні і закликав Москву вивести їх з території України.

"(Комітет - Ред.)...закликав Російську Федерацію вивести всі свої війська з України і утримуватися від будь-якого подальшого військового втручання в Україні, в тому числі від поставок військової техніки та майна іншим сторонам, забезпечити безпеку кордону, уникнути незаконного переміщення майна....", - йдеться у рішенні Комітету.

У МЗС України вважають таке рішення безпрецедентним.

"Це безпрецедентне рішення для Ради Європи, ще одне визнання авторитетною міжнародною організацією присутності російських військ на території України і військового втручання Росії, яке Москва вперто заперечує. Ми вітаємо таке рішення Комітету міністрів Ради Європи черговий прояв консолідації міжнародного співтовариства на підтримку України і засудження російської агресії", - сказало джерело в МЗС України.

Нагадаємо, 29 серпня вивести війська закликали Росію і НАТО. "НАТО рішуче закликав Росію вивести війська з території України і відвести їх від кордону нашої держави в місця постійної дислокації, припинити підтримку терористів, що діють на сході України, повернутися в рамки міжнародного права, вжити конкретних і контрольовані кроки політичного вирішення ситуації", - зазначили в повідомленні Місії України при НАТО.


Джерело: http://delo.ua/ukraine/sovet-evropy-priznal-prisutstvie-rossijskih-vojsk-v-ukraine-278428/ © delo.ua

Чому влада має називати війну скромно – АТО?



Щоденні втрати кращих бійців на передовій, вторгнення російської армії та загроза захоплення Півдня Донеччини у багатьох викликають нібито законне питання – чому влада вперто вживає застарілу назву АТО? Втім, ніхто не замислюється до яких наслідків призведе офіційне визнання, що на Сході триває відкрита україно-російська війна?

Зі школи всі знають, що війна буває громадянська, або вітчизняна з загарбниками. У громадянській, яку в деяких випадках ще називають національно-визвольною, воюють між собою громадяни однієї держави. Це найбільш братовбивчий конфлікт, де гинуть за свої погляди вже після того, як нормальні політичні методи дали збій.

Не думаю, що події на Донбасі - це громадянська війна. Навіть до початку бойових дій сепаратистів підтримували за різними даними від 10% до 30% населення. А після того, як «сепари» взяли до рук щедро даровану Росією зброю і почали гинути люди, їх дії підтримують менше 5% (хоч об'єктивно опитування, звісно ж, ніхто за таких умов провести не зміг).

Відповідно, якщо це війна - то війна з загарбниками. Тим більше і Україна, і багато країн ЄС та США заявили про введення колон російської регулярної армії в районі Новоазовська. Відтак, виглядає, що війну треба назвати україно-російською, або вітчизняною, як для нас.

Тож пропоную без емоцій порівняти військовий потенціал української та російської армії, раз існує стільки патріотичного запалу оголосити вже відкриту україно-російську війну, щоб зрозуміти наслідки своїх дій.

Загальна чисельність російської армії рівно у 6,25 рази більше чисельності Збройних сил України. Це, звісно ж, не означає, що кожному українському стрільцеві треба вбити понад 6 ворогів. Частина чисельності припадає на роди військ, які існують у російській армії і повністю відсутні у нас: ракетні війська стратегічного призначення (ядерні сили) та війська повітряно-космічної оборони. Проте російські сухопутні війська також є чисельніші, ніж українські наземні - у 5,31 рази. Навіть якщо додати 60 000 бійців Національної гвардії в нашу користь, кожному українському бійцю доведеться перемогти понад 5 ворогів-росіян.

Врахуємо, що у сучасній війні до безпосереднього збройного контакту часто навіть не доходить - солдат убивають раніше, ще на місці дислокації. Так, Град та артилерія б'є з відстані 20-30 км, тобто з-за горизонту. Не зайве нагадати, що в 2012 Україна володіла 315 установками типу Град. На озброєнні ж Росії, де вони й виробляються на заводі в Пермі, зараз є 2 500 систем залпового вогню БМ-21.
Ще більшу дальність має фронтова та стратегічна авіація. Зокрема, відомо, що бойові завдання в зоні АТО виконують українські літаки, що вилітають за 250-300 км з військового аеродрому під Миргородом.

Загальна кількість бойових літаків України до початку конфлікту (дані з Вікіпедії) - 250 одиниць. Це досить чимало, та й за останні кілька місяців наші пілоти здобули безцінний бойовий досвід, що дозволяє їм демонструвати дива майстерності та влучності на наднизьких висотах.

Проте загальна кількість бойових літаків у Росії більша у 6,4 рази. На 25 українських бомбардувальників Су-24М та 40 штурмовиків Су-25 у випадку війни полюватимуть 282 російських МіГ-29 плюс 252 МіГ-31 та ще й 400 винищувачів Су-27. Наслідки таких боїв неважко передбачити. І навіть 120 українських винищувачів МіГ-29 та 40 Су-27 нашу бомбардувальну авіацію ефективно не захистять.
Власне, до використання авіації також може не дійти. Росія володіє другим за потужністю ядерним потенціалом в світі і хоч ніколи не застосовувала його на практиці, але можливість, що це станеться вперше в україно-російській війні відкидати не можна.

Ядерну зброю вважають зброєю стримування. Не на випробуваннях вона була використана лише один раз у 1945 році Сполученими Штатами проти Японії. З історії відомо, що після 2 ядерних вибухів, якими були знищені два міста Хіросіма та Нагасакі, Японія капітулювала і війна закінчилася.

Звичайно ж Україна надто близько знаходиться від Росії і у випадку ядерного удару по містах Сходу чи Києву, радіаційного ураження обов'язково зазнає територія Росії. Тим більше, що циклони у Східну та Центральну Україну, рухаючись за годинниковою стрілкою, несуть повітря з Росії, відносячи потім нагріте повітряні маси на Білорусь та Москву.

Однак, метеорологи знають, що циклони Західної України, як правило не доходять до території Російської Федерації, якщо не рахувати Калінінградської області. А радіаційне забруднення Польщі та іншої Європи у Москві мало кого хвилює. Тим більше, що радіоактивний йод, який є основним елементом в результаті реакції розпаду збройового плутонію, повністю розщепиться за 32 дні.

Ядерний удар по Львову або Тернополю лише на перший погляд є цілком неможливим для Путіна. Якщо це колись зробили США, чому цього не може зробити безумець, що розв'язав війну на Сході Європи? Питання чи станемо ми продовжувати бойові дії втративши Тернопіль, або Львів є риторичним.

Тож зваживши всі «за» та «проти» час зрозуміти, що хоч на Сході України й точиться справжня війна, але відкритою війною між Україною і Росією її оголошувати вкрай небезпечно. Це може зробити тільки безумець, який з пістолетом наважиться на бій з танком.
Честь і слава нашим воїнам, що захищають Вітчизну в зоні АТО. Однак вони мають повернутися переможцями і живими у незруйнований рідний дім.

За Україну можна померти, але за Україну також треба жити.

Загальні дані про збройні сили з відкритих джерел:

Рід військ

Україна

Росія

Загальна кількість армії

160 000

1 000 000

Наземні (сухопутні) війська

74 379

395 000

Військово-повітряні сили

Дані про ВПС у окремій таблиці

Військово-морські сили

15 000

142 000

Прикордонні війська

48 000

Немає даних

Національна гвардія

60 000

0

Повітряно-космічна оборона

0

150 000

РВВС

0

120 000

ВДВ

1 бригада у складі сухопутних військ

35 000


Дані про кількість бойових літаків військово-повітряних сил:

Літак

Призначення

Кількість літаків

Україна

Росія

МіГ-29

Винищувачі

80 (40 на зберіганні)

282

Міг-31

Винищувачі

0

252

Су-27

Винищувачі

45

400

Су-30

Винищувачі

0

9

Су-35С

Винищувачі

0

10

Су-24М

Бомбардувальники фронтові

25

164

Су-34

Бомбардувальники фронтові

0

26

Су-24МР

Розвідники

20

Немає даних

Су-25

Штурмовики

40

241

Ту-160

Стратегічні бомбардувальники

0

16

Ту-96МС

Стратегічні бомбардувальники

0

64

Ту-22М3

Дальні бомбардувальники

0

150

Загальна кількість

250

1614

Віктор Уколов

http://censor.net.ua/resonance/300339/chomu_vlada_ma_nazivati_vyinu_skromno_ato


70%, 7 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

30%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

РФ перебрасывает в Украину свою военную технику и солдат

Россия продолжает перебрасывать в Украину свою военную технику и солдат. Сообщается, что за последние сутки по трассе Ростов-Таганрог и далее в сторону границы с Украиной отмечалось передвижение российских военных колон.

 Как на своей странице в Фейсбук написал эксперт Иракли Комахидзе, который собирает и систематизирует информацию об участии регулярных войск РФ в боях в Украине из открытых источников и соцсетей, только за последние сутки по трассе Ростов-Таганрог и далее в сторону границы с Украиной отмечалось передвижение российских военных колон.

 По его словам, в основном это тентованные грузовики «Урал» и кунги «Камаз» (в том числе машины связи и радио-электронной борьбы), а так же бронетехника. «Движение колон осуществляется в объезд Таганрога, по дороге возле села Николаевка. Там же находиться аэродром, на котором фиксируется повышенная интенсивность полетов военно-транспортной авиации. Номерные знаки на засветившихся машинах имеют индекс «50», что указывает на их принадлежность к войскам Западного военного округа (ЗВО) ВС РФ. Можно предположить, что колонна машин, это обеспечение тех Батальонно-тактических групп (БТГ) которые действуют на мариупольском направлении», — пишет он.

     Новый Регион

Радянські міфи про 22 червня 1941 року.

Дата 22 червня 1941 року, як і 9 травня 1945 року, стала вагомим об’єктом наполегливої роботи творців радянської міфології. Без відповідного «правильного» трактування причин невдач Червоної армії було б неможливо вибудувати радянсько-комуністичний історичний міф про перемогу.

Правда про реальне співвідношення сил на лінії фронту в момент нападу Німеччини на СРСР загрожувала серйозними ускладненнями для ідеологічного фундаменту імперії і кидала тінь на «священну вітчизняну війну» та на Червону армію.

    Створення радянсько-російського героїчного епосу про війну з колишнім союзником – нацистською Німеччиною – мало забезпечити потужний ідеологічний вплив на формування масової свідомості громадян. Проте, якщо з Днем перемоги у комуністичних теоретиків особливих проблем не виникало, то пояснити причини поразок Червоної армії в радянсько-німецькій війні було значно важче. У тому випадку, коли правда загрожує виплеканому міфу, імперії, як правило, вдаються до брехні і маніпуляцій. 22 червня 1941 року і події, пов’язані з цією датою, з самого початку стали об’єктом наполегливої праці творців радянської міфології. Результатом такої діяльності стала розроблена офіційна версія про причини невдач Червоної армії, головне завдання якої – приховати справжній стан справ на початку військового протистояння.

   Цей ідеологічний і псевдоісторичний продукт є багатогранним за своєю суттю. Одною із найголовніших його складових є концепція про значну військову перевагу Вермахту над недосвідченою і технічно відсталою Червоною армією. Заради неї радянська історична наука вирішила навіть свідомо принизити рівень військово-технічного оснащення радянських збройних сил у 1941 році і не поскупилась на епітети «підступним і віроломним  фашистським агресорам». Однак такий несподіваний і ідеологічно шкідливий реверанс у бік «імперіалістичного агресора» було зроблено не дарма. Лише маніпуляція фактами дозволяла забезпечувати функціонування у свідомості громадян радянського епосу про «Велику вітчизняну війну» і Червону армію як вірну опору тоталітарного режиму.

 Радянська скромність та оди могутньому Вермахту     Коли мова йде про співвідношення сил Вермахту і Червоної армії на 22 червня 1941 року, радянські джерела виявляють цікаву тенденційність. Якщо військові сили Німеччини та її союзників у джерелах відображаються найповнішою мірою, то потужність радянської армії оцінюється дуже скромно. Ось що пише про чисельність Червоної армії та кількість її озброєння радянське фундаментальне видання «Історія Другої світової війни». «У західних прикордонних округах налічувалося 170 дивізій і 2 бригади, 2 680 тис. людей особового складу, 37,5 тис. гармат і мінометів, 1475 нових танків KB і Т-34, 1540 бойових літаків нових типів, а також значна кількість легких танків і бойових літаків застарілих конструкцій». Така оцінка мілітаристського потенціалу збройних сил СРСР була масово розтиражована і стала офіційною. Зовсім інший підхід спостерігається при характеристиці військової потуги Вермахту. «22 червня 1941 року  фашистська Німеччина та її союзники обрушили на СРСР удар небаченої в історії армії вторгнення: 190 дивізій, понад 4 тисячі танків, більше 47 тисяч артилерійських знарядь і мінометів, близько 5 тисяч літаків і до 200 кораблів».

Якщо подивитись на ці цифри, то можна побачити  відносно скромну військову потугу на тлі Вермахту. Однак насторожує вибірковість. За яким принципом в загальну статистику увійшли лише танки і літаки «нових типів» і як бути зі «старими типами»? Адже так само можна припустити, що і в Третього райху були свої нові і старі типи зброї, які, тим не менше, чомусь не зазнали такого вибіркового поділу.

Так і не наводячи цифрових даних про радянську військову машину, яка протистояла Вермахту перед початком бойових дій, радянські історики формулюють таке твердження: «Порівняння бойового складу збройних сил Німеччини та її західноєвропейських союзників, підготовлених для нападу на Радянський Союз, і військ радянських західних прикордонних округів і флотів показує, що агресори створили майже подвійну загальну чисельну перевагу в людях і значну – в артилерії. Радянські ж війська мали дещо більше танків і літаків. Але кількісні показники без обліку якісного стану бойової техніки не можуть дати справжньої картини співвідношення засобів збройної боротьби. За оснащеністю новими зразками танків і літаків перевага була на стороні німецько-фашистської армії. У військах радянських прикордонних округів було багато танків і літаків застарілих типів з обмеженими бойовими можливостями».

Як бачимо, творці радянського міфу про 22 червня чомусь свідомо уникають інформації про те, скільки ж насправді було видів озброєнь у складі Червоної армії. І поряд з цим вперто відстоюють тезу про технічну відсталість радянських збройних сил. Така позиція цілком зрозуміла. Вона дозволяє покласти всю провину на причини поразок 1941 року не на бездарне командування чи небажання рядових бійців Червоної армії захищати сталінську імперію, а на технічно-військовий чинник. Ідучи у фарватері такої ідеологеми, комуністичні міфотворці створюють цілі оди про могутність Вермахту. Так, вони пишуть, що «дивізії противника були повністю укомплектовані особовим складом, озброєнням і бойовою технікою, транспортними засобами. Вони мали не тільки загальну кількісну перевагу в силах і бойових засобах, але і володіли більш високою рухливістю і маневреністю. Реальне співвідношення сил у перших ешелонах військ сторін, що вступили 22 червня у бій, було на користь противника, а на ряді напрямів він перевершував радянські війська в 3-4 рази. На напрямах його головних ударів, де командування Вермахту створило компактні ударні угруповання, це перевага була ще більш значною».

 Розвінчання міфу   Для нападу на Радянський Союз німецьке командування виділило 4 млн 050 тис. осіб (3 млн 300 тис. в сухопутних військах і військах СС, 650 тис. - у ВПС і близько 100 тис. - у ВМФ). «Східна армія» нараховувала 155 дивізій, 43812 гармат і мінометів, 4215 танків та штурмових гармат і 3909 літаків. Проте з цих сил на 22 червня 1941 р. на Східному фронті було розгорнуто 128 дивізій. У підсумку німецьке угруповання, яке завдавало удару по Червоній армії, нараховувало 3 млн 562 тис. осіб, 37 099 гармат і мінометів, 3865 танків та САУ і 3 909 літаків. Сюди ж треба додати військові сили союзників Гітлера. Вони нараховували на початок бойових дій 745 тисяч осіб, 5502 гармат та мінометів, 306 танків і 886 літаків. Зрозуміло, що у технічному оснащенні війська союзників Третього райху були значно слабшими.

За даними Статистичного збірника №1 «Бойовий і чисельний склад Збройних Сил СРСР в період Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років», угруповання радянських військ на Заході було досить значним і перевищувало сили Вермахту за всіма показникам, за винятком кількості особового складу, та й то лише тому, що війська противника були повністю відмобілізовані. Так, у складі Червоної армії біля західного кордону СРСР налічувалось 3088160 осіб (2718674 - у Червоній армії, 215 878 - в ВМФ і 153 608 - у військах НКВС), 57 041 гармат і мінометів, 13 924 танки (з них 11 135 справних) і 8974 літаки (з них 7593 справних). Крім того, авіація Північного, Балтійського, Чорноморського флотів і Пінської військової флотилії мала 1769 літаків (з них 1506 справних). Також із травня 1941 року почалося зосередження 77 дивізій другого стратегічного ешелону із внутрішніх військових округів і з Далекого Сходу. До 22 червня у західні округи прибуло 16 дивізій (10 стрілецьких, 4 танкові і 2 моторизовані), в яких налічувалося ще 201 691 людина, 2746 гармат і 1763 танки. Співвідношення сил між двома арміями показано в таблиці.   Таблиця 1. Загальне співвідношення сил на ранок 22 червня 1941 року  Крім того, значна кількість радянських збройних сил перебувала за межами західних прикордонних військових округів. Тому загальна кількісна перевага Червоної армії над Вермахтом є ще відчутнішою. На початок радянсько-німецької війни у складі радянських збройних сил всього налічувалось 5 млн 434 тис. особового складу, 117581 гармат та мінометів, 23106 танків і САУ (з них 18691 – справні), 24488 бойових літаків (21030 – справні).   Для порівняння, на 15 червня 1941 відмобілізований і практично позбавлений резервів Вермахт налічував 7 млн 329 тис. осіб: 3960 тис. - у чинній армії, 1240 тис. - в армії резерву, 1545 тис. - у ВПС, 160 тис. - у військах СС, 404 тис. - у ВМФ, близько 20 тис. - в інонаціональних формуваннях. Німецька армія мала 88 251 гармат і мінометів, 6292 танків та САУ і 6852 літаки.

Цікаво, що навіть на вирішальному напрямку удару Вермахту – в Білорусі – німці не володіли абсолютною чисельною перевагою, поступаючись Червоній армії за кількістю танків в 1,9 раза, літаків – у 1,2 раза. Ще краще для Червоної армії було співвідношення сил у смузі Південно-Західного фронту. На території України німецькій групі армій «Південь» протистояла найпотужніша кількісно та якісно радянська військова сила, оскільки командування Червоної армії помилково вважало, що при ймовірній війні основний удар на СРСР Гітлер спрямує через Україну.  Таблиця 2. Співвідношення сил між Київським та Одеським ВО та групою армій «Південь» на 22 червня 1941 року

  З цих даних випливає вирішальна військово-технічна перевага радянських військ на території України. І мова йде не лише про кількісний, а й про якісний склад. Зокрема співвідношення сторін у важких і середніх танках у смузі Південно-Західного фронту було на користь Червоної армії. Тут німецьким 210 середнім танкам протистояло 506 середніх радянських танків Т-34 і 255 важких танків КВ, аналогів яких у Вермахту на той час взагалі не було. І це не враховуючи інших типів радянських танків, які комуністичні експерти зневажливо називають «застарілими».   Отже, перевага Червоної армії над Вермахтом була не тільки кількісна. За своїми тактико-технічними характеристиками радянські зразки озброєння також перевершували німецькі аналоги. У деяких випадках – дуже серйозно. Це завдає ще одного удару по радянській міфологічній версії причин поразок Червоної армії 1941 року. Об’єктивний аналіз та оцінка озброєння, яке перебувало на службі у двох ворожих сторін показує, що Вермахт якісно поступався своєму противнику. Однією з причин такого становища є недооцінка військовим командуванням гітлерівської Німеччини потенціалу Червоної армії.

Радянські міфотворці полюбляють складати оди танковим арміям Вермахту, які стали основною ударною силою операції «Барбаросса». Проте самі ж німці були шоковані зустріччю на полі бою 1941 року з радянськими Т-34 і КВ, зупинити яких не міг на той час жоден танк Третього райху. Ось як пише про радянський Т-34  Вернер Гаупт, німецький історик, який був офіцером Вермахту. «Серед танків противника були й зовсім невідомі для німців, чудові за маневреністю та бойовою потужністю танки Т-34, проти яких на той момент були безсилі всі протитанкові засоби».

Хоча на озброєнні Червоної Армії перебувало багато відносно застарілих танків Т-26, але вони були озброєні 45-міліметровими гарматами. Сам Жуков хвалився, що «45-міліметрова гармата зразка 1937 року могла пробивати броню машин всіх типів, що стояли тоді на озброєнні капіталістичних держав». Застарілий Т-26, якого у складі Червоної армії було майже 10 тисяч, пробивав броню німецького Т-ІІ на відстані 1200 м, тоді як останній становив загрозу лише з відстані 300–500 м. Цікаво, як тоді за радянською історіографією назвати німецьких «монстрів»  Т-І (який взагалі не мав гармати, а лише 2 кулемети діаметром по 7,92-мм), Т-ІІ, озброєний 20-мм гарматою, Т-ІІІ, який до модифікацій H і J випускався з 37-мм гарматою?

Показовим в оцінці реальних технічних можливостей німецьких танкових сил  є такий факт. Радянська державна комісія, яка під керівництвом наркома Тевосяна тричі в 1939-1941 роках докладно ознайомилася зі станом німецького танкового виробництва, з усього побаченого відібрала для закупівлі лише єдиний танк марки T-III. Найкращим танк T-III серій H і J став завдяки двом обставинам: новій 50-мм гарматі KwK-38 і лобовій броні корпусу товщиною 50 мм. Всі інші типи німецьких танків радянських фахівців просто не зацікавили. Але навіть Т-ІІІ з 50-мм гарматою не міг тягатись з радянським Т-34. Довгоствольна 76 мм гармата Т-34 пробивала будь-яку броню найзахищеніших німецьких танків на дистанції 1000-1200 метрів. Тоді ж жоден танк Вермахту не міг вразити «тридцятьчетвірку» навіть з 500 метрів.

Що ж до німецького Т-IV, то він, озброєний 1941 року короткодульною 75-мм гарматою, був безпорадним перед радянським Т-34 аж до весни 1942 року, коли  його переоснастили новою 75-мм довгодульною гарматою. Мало того, цей найбільший танк Вермахту того часу через низьку пробивну здатність снарядів поступався навіть радянській гарматі калібру 45-мм і не призначався взагалі для боротьби з танками противника.  Не варто забувати, що Червона армія на початок війни мала на озброєнні 504 важкі танки КВ, вагою 48 і 52 тонн, що більш, ніж удвічі перевищував показник німецького Т-IV (22 тонн). Цьому радянському гіганту не міг становити загрози жоден танк і протитанкові засоби противника. Єдиним засобом боротьби проти нього були німецькі 88-мм зенітки.

Не поступалася Червона армія Вермахту і в якісних характеристиках артилерії, і навіть військово-повітряних сил. Німецькі гармати переважно були модифікацією гармат Першої світової, за винятком кількох нових зразків. Німці не могли похвалитись і аналогом знаменитої радянської БМ-13 («катюші»). Щодо якісної, але аж ніяк не кількісної переваги Люфтваффе над бойовою авіацією СРСР на початку війни, то зумовлена вона була передусім слабкою підготовкою радянських пілотів.

Так само не витримує критики міф про недосвідченість Червоної армії. Коли комуністичні теоретики вказують на те, що Вермахт ще з 1939 року вів бойові дії в Європі, вони забувають про військові операції СРСР. А їх було немало, і за тривалістю військових дій вони перевищують блискавичні сухопутні війни Третього райху до 22 червня 1941 року. Згадати хоча б зіткнення з японцями на озері Хасан і річці Халхін-гол, кровопролитну радянсько-фінську війну, вступ Червоної армії на території Західної України і Білорусі, участь окремих військових спеціалістів у громадянській війні в Іспанії.

Таким чином, на 22 червня 1941 року СРСР мав вирішальну перевагу над Вермахтом в кількісному і якісному військово-технічному оснащенні. І є великі сумніви, що багатотисячні армади радянських танків і літаків готувались лише для оборони проти свого колишнього союзника з поділу сфер впливу.

Автор: Петро Герасименко

День внутрішніх військ МВС України

26 березня - День внутрішніх військ МВС України!

Вітаю зі святом тих, хто до цих військ причетний!

Чесно кажучі не уявляю чим ці війська займаються? Охороною тюрем? Охороною людей? Охороною якогось майна? Відпрацьовують антитерористичні дії, чи ще щось? Просвітіть, хто "в курсі". Прапор гарний

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая