Стою
сьогодні на зупинці після роботи чекаю на маршрутку. Підїжає як завжди
набита людьми, я й не сподівався що буде порожня. Люди лізуть чуть не
поголовам, підбігає товпа людей, пакується. Підхожу, подивився на це
все, плюнув, чекаю наступну. Люди пакуються, так що двері вже ледве
закриваються. Питання, Дибіли ми чи дибіли власники маршруток?
За дві
хвилини підїжає напівпорожній тролік, забігаю, фу залізли. Людей хоть
багато, але їхати можна. Кондукторка пробивається скрізь толпу,
обілечує.
І так завжди, є такі пару годинь в день що добратися це
просто жесть. Зранку і ввечері. Волію пройтися пішки але із комфортом
чим їхати у забитих маршрутках. Але незавжди воля збігається із
можливостями.
Дибіли ми люди, бо пхаємось у переповнений транспорт. Зранку немаємо вибору, а ввечері нам вже це по приколу.
Дибіли
власники маршруток та наші чиновники. Важко в час пік пустити більше
тролейбусів. Власники рахують гроші, їм це нафіг непотрібно, хто що б не
говорив перед виборами чи після. Проблема є, і буде завжди.
Тішуся тим, що маю можливість ходити на роботу пішки, а тільки інколи користуюсь громадським дибілотранспортом.