Вибухи на станціях московського метро вкотре привернули увагу до проблеми тероризму, як засобу політичної боротьби. Але оцінки недавніх подій дещо різняться від оцінок аналогічних терактів минулих років. Попри ту саму «сортирно-каналізаційну» риторику кремлівських співправителів, у все більшого числа сторонніх спостерігачів з’являються обгрунтовані сумніви, щодо справжніх замовників та цілей останніх терактів.

Якщо у 1999 та 2004 рр. висновки поодиноких скептиків, щодо невідповідностей в офіційних версіях подій, багатьом здавалися маячнею, то тепер все чіткіше вимальовується справжня картина «війни терористів проти Росії». Вже втретє поспіль за умови гострої потреби Кремля у масовій підтримці своїх дій відбуваються вибухи, що забирають десятки та сотні людських життів.

Якщо чеченські терористи так наполегливо воюють проти «окупантів», то чому їхні вибухівки спрацьовують лише тоді, коли цього вкрай потребує Путін? У 1999 р. нікому невідомий нікчемний кагебіст потребував хоч якогось рейтингу в передвиборчій гонці, і будь-ласка – в повітря злітають цілі будинки в Москві, на тлі яких Путін урочисто обіцяє замочити всіх терористів в сортирі. Як наслідок – шалена підтримка і президентський пост. У 2004 р. рейтинг кремлівської нездари відчутно падає, як відповідь – нові вибухи, і нове піднесення «всенародної любові».

2010 р. – по країні прокочуються масові акції протесту – від Владивостоку до Калінінграду, в яких беруть участь не ліберальні прихильники кошерної компанії Березовського – Ходорковського – Каспарова (що свого часу були щирими апологетами єльцинсько-путінського режиму, і які подалися в опозицію лише через відсторонення від корита), і не офіційна опозиція в особі КПРФ Зюганова, а справді широкі маси слов’янського населення РФ, які врешті переконалися, що їх інтереси та інтереси Кремля є цілком протилежними, що – окупаційний путінський режим є цілком підконтрольним іудейській олігархії, що витягує з Росії всі соки, що – в Росії добре живеться лише інородцям, натомість слов’ян стає все менше, а їхнє становище – все гіршим.

І ось на ці протести надходить «адекватна» відповідь – нові вибухи, і нова «гнівна» риторика кремлівських ліліпутів, що прагнуть відвернути увагу від своєї грабіжницької політики у бік ефемерних сепаратистів. Але насправді – які сепаратисти? Ну хто з чеченів реально хоче відокремлюватися від РФ, в той час як їм, як і іншим мешканцям гір, віддано на поталу неозорі терени від Балтики до Сахаліну разом з усіма слов’янськими мешканцями, яких начебто «захищає» путінська кліка.

Ми звичайно далекі від думки, що безпосередньо сам Путін віддає накази здійснювати вибухи в Москві чи інших містах, але те що ці вибухи завжди відбуваються «вчасно» для Кремля, беззастережно доводить, що ФСБ та інші іудоохоронні контори просто дають зелене світло діям терористів, коли в цьому виникає потреба, беручись до роботи по «боротьбі» з тероризмом лише тоді коли громадську думку переорієнтовано в «потрібному» напрямі, а люди думають не про протести, а про елементарну безпеку.

Втім, народ, як за-Станіславським, – вже «не вірить», і не виключено, що невдовзі поволоче цих карликів, що «возомнілі» себе самодержцями, на Лобне місце, сподіваємося – разом з «синами гор» та «синами Сіону», для яких путінський режим справді створив рай на Землі.

http://sna.in.ua/?p=1729

У чергову частину Кировського райвідділу міліції Донецька звернулася молода жінка, що повідомила, що протягом тижня не може зв’язатися по телефону з матір’ю і старшою сестрою, що проживають в мікрорайоні Широкий, а ключів від їх квартири не має. До того ж їй дзвонили з роботи сестри, і виявилось, що та вже тиждень не з’являлася на робочому місці. Сама заявниця проживала із співмешканцем в іншому районі. З її слів, останній раз бачила своїх родичок неділю тому: тоді сестра попросила її узяти до себе на декілька днів її 3-річну дитину, оскільки чекала в гості іноземного студента, з яким зустрічалася, і його друзів. Проте протягом тижня за хлопчиком ніхто не приїхав і не підійшов до телефону.

Коли слідчо-оперативна група прибула за вказаною адресою, первинна інформація доповнилася свідченнями сусідів, стурбованих тим, що з квартири без вісті зниклих поширюється підозрілий запах, а також крики кішки і собаки. Зрізавши дверні петлі, правоохоронці проникли в приміщення і знайшли обох жінок мертвими з багаточисельними колото-різаними пораненнями. Судово-медична експертиза показала, що вони були убиті за тиждень до виявлення, а за весь цей час домашні тварини встигли обгризти на трупах м’які тканини.

Як розповів начальник Кировського райвідділу міліції Донецька Володимир Зіборов, з самого початку свідчення сестри і дочки потерпілих залишали більше питань, чим відповідей. В ході розслідування оперативники зібрали інформацію, яка пролила світло на зовсім іншу історію, і протягом доби підозрюваний у вбивстві був затриманий.

Їм виявився 28-річний співмешканець заявниці – громадянин Узбекистану, що приїхав до Донецька в 2006 році на будівництво нового стадіону. Після здачі об’єкту молода людина залишилася в місті і стала займатися ремонтами. На початку 2009 його найняла на роботу 55-річна мешканка мікрорайону Широкий, що проживала з двома доньками і онуком. Незабаром у ремонтника склалися близькі стосунки з молодшою із дівчат, і вона завагітніла. Дізнавшись про це, мати намагалася переконати дочку, що «цей обідранець їй не пара» і всіляко перешкоджала їх стосункам. Після чергового скандалу дівчина втратила дитину, але на поводу у матері не пішла.

Разом з коханим вона переїхала на арендовану квартиру, де стала проживати в цивільному шлюбі і знову завагітніла. Але це не змінило ставлення її матері до нелюбимого зятя. Живучи на відстані, вона продовжувала «обробляти» доньку, а в середині грудня взялася до рішучіших дій: заявила, що якщо та не повернеться, вона прикладе максимум зусиль до того, щоб її парубка вислали з України.

Того  дня молода людина поїхала до тещі, але конструктивної розмови не вийшло. У відповідь на чергові погрози він перерізав їй горло, а потім зробив те ж саме і з її старшою донькою. Щоб пустити міліцію по помилковому сліду, він перевернув все в квартирі, намагаючись створити видимість наслідків пограбування, потім розбудив дитину, яка спала в цей час, і разом з нею повернувся додому. Там він розповів про все коханій, і удвох вони придумали, як відвести від нього підозри, повідомила donbass.ua Марина Голдинська з прес-служби Донецького ГУ ГУМВС України в Донецькій області.

http://sna.in.ua/?p=634

Нещодавно було анонсовано у ЗМІ, що держкомісія із моралі хоче прирівняти сайти до ЗМІ і відповідно змусити їх реєструватися:

Нацкомісія з питань моралі пропонує запровадити держреєстрацію веб-сайтів і віднести їх до ЗМІ.

Про це йдеться у проекті рішення Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі, який є в розпорядженні "Української правди".

Нацкомісія виявила в мережі випадки поширення інформації з ознаками національної та релігійної ворожнечі, пропаганди шкідливих звичок, вживання ненормативної лексики.

Цей проект провалився:

 

Нацкомісія з питань захисту суспільної моралі не стала пропонувати запровадити обов'язкову держреєстрацію інтернет-ЗМІ.

Звісно правильно, що б'юрократія не добралась до Інтернет. Хоча, можливо причина у тому, що якщо прирівнювати сайти до ЗМІ, то всіх власників сайтів прирівнювати до журналістів і надавати право оформляти відповідні посвідчення і дозволи на травматичну і пневматичну зброю?

http://sna.in.ua/news/1-ua/520-2009-11-19-20-38-43.html

Національний банк України своєю постановою №603 від 15 жовтня ввів тимчасову адміністрацію в ТзОВ «Діалогбанк» (м. Дніпропетровськ) терміном на шість місяців - з 16 жовтня 2009 року до 15 квітня 2010 року.

Про це йдеться в листі НБУ № 47-212/13570 комбанкам.

Тимчасовим адміністратором банку призначена фізична особа – "незалежний експерт" Ігор КРАСЮК.

 

Також НБУ ввів у «Діалогбанку» мораторій на задоволення вимог кредиторів терміном на три місяці – з 16 жовтня 2009 року до 15 січня 2010 року.

ТОВ «Діалогбанк» зареєстроване в січні 1992 року.

Чистий прибуток банку за підсумками першого півріччя 2009 року склав 1,016 млн. грн.

Апологети домінуючої сьогодні соціальної системи, вправно жонглюючи гуманістичними кліше сентиментальних міфологем, творять отруйне ідейне місиво, зване «прогресивною культурою», яка насправді є лише втіленням і концентрацією фальші і фарисейства. Те, що сьогодні видається за суспільний ідеал, – це лише хаос, який претендує на те, що він – форма. Насправді ж це відчужене, неавтентичне існування, за парадним фасадом якого – нігілізм і апатія, протиріччя і деструкція, закамуфльовані під позитивні форми, що приховують тління і розклад. Ідеологічна Мамона ринкового монотеїзму, збочивши людську мораль у бік цінності задоволення, породила соціо-економічний сурогат, який розкладає душі. В умовах нашої країни болото демоліберального безладу є живильним середовищем для вірусу комуністичного антипорядку. Тож ми в прямому розумінні знаходимося між ліберальною Сциллою і комуністичною Харибдою.

Одномірні примітивні ідеологічні штампи, що циркулюють у головах нашої псевдоеліти, званої інтелігенцією, творять химерний простір «інтелігентських ілюзій». Ідейні недоїдки третьосортної якості зі столу ліберальної науки видаються ними за безцінні здобутки людського генія. Інтелектуальне пищання цих маріонеток агресивної банальності переходить усі межі. Найтрагічнішим є те, що ця пародія на мислячий тип людини претендує, щоб її вважали елітою.

Вироджена система закостенілого консерватизму не здатна забезпечити втілення в життя національних цінностей. Реально протистояти ліберально-космополітичному та марксистко-інтернаціональному монстрам може лише соціальна та психологічна категорія людей сильної волі, що сповідує героїчні, творчі, мужні цінності і перебуває в стані глибокої і жорсткої опозиції системі. Це – воїни меча і слова, філософи і революціонери. Розірвати гордіїв вузол задушливої атмосфери сучасності може лише тотальне заперечення її суті, принципів і усієї логіки, повне відкидання фальшивих вартостей та смертоносних ілюзій. Тому створення якісно нової парадигми, якісно нової цивілізації, що втілила б у життя традиціоналістичні цінності, враховуючи найсучасніші досягнення науки, є нашою метою.

* * *

Втілити в життя ці принципи можливо лише в правильно структурованому суспільстві, збудованому згідно з природними, а отже, божественними принципами.

По-перше. До влади в державі повинна прийти справжня національна еліта, особистості, які б втілювали в собі дух української нації, були носіями її глибинних національних архетипів. А діячі, які прагнуть посісти державну владу задля задоволення егоїстичних потреб, спекулюючи гаслами про професіоналізм і компетентність, повинні бути усунені на задвірки суспільного життя.

Друге. Національна еліта повинна продукувати у свідомості українця властиві лише йому світосприйняття і якості характеру. Покликати до життя, розбудити могутню енергію, сховану в надрах української нації. Великий національний міф, виплеканий поколіннями героїв, повинен запалити серця зневіреного і розчарованого українського суспільства. Єдність прагнень еліти і народу призведе до небувалого поступу у сфері державобудівництва, культури, науки та в інших сферах суспільного життя.

Третє. Українська нація, яку хочуть перетворити в механічну масу розрізнених індивідів, повинна відчути себе єдиною родиною, органічним цілим, що об’єднане спільним походженням, культурою, історичною долею та спільним баченням майбутнього.

Четверте. Економіка, збудована з урахуванням особливостей українського менталітету, виведе націю зі злиденного стану. Гармонійне поєднання інтересів індивіду і нації створить досконалі умови для матеріального буття нації. Україна постане не лише могутньою, а й багатою державою.

П’яте. Досягнувши стану органічного буття, українська нація, обминувши пастки псевдоідеології комунізму та демолібералізму, першою з індоєвропейських народів повернеться до тих животворних джерел, які покликали до життя велику арійську цивілізацію. І, враховуючи надпотужний генетичний потенціал та геополітичне розташування української нації, ми, українці станемо провісниками відновлення величі Європи як культурного, духовного та політичного центру світу.

Епоха рабів мине, повернеться епоха вільних людей, героїв, лицарів.

Журнал «Орієнтири», видання СNПУ, 1999 р. http://sna.in.ua/?p=1313

Європарламент сподівається, що нове керівництво України перегляне рішення про присвоєння Бандері звання героя – резолюція

Європейський парламент критикує рішення екс-президента України Віктора Ющенка про присвоєння Степану Бандері звання Героя України і сподівається на його скасування новим керівництвом країни.

Мова про це йде в пункті 19 резолюції Європарламенту щодо України, за яку європейські депутати проголосували в четвер у Брюсселі.

Європарламент висловлює свій жаль стосовно того, що минає, президент В. Ющенко присвоїв лідерові Організації українських націоналістів С. Бандері, “який співпрацював нацистською Німеччиною, титул національного Героя України”.

ЄС як ліва космополітична міждержавна структура завжди послідовно протиставлялася всім національним поривам України, навіть, якщо вони були не свідомими або здійснювались деякими державними лідерами не щиро (як у випадку із присвоєнням Бандері Героя).

http://sna.in.ua/?p=887#more-887

У місті Розарно, що у південній італійській області Калабрія (480 км від Риму), поновилися масові безчинства за участю мігрантів з Африки, які проживали на закинутій фабриці і ніде не працювали.

Бунт почався тому, що цитуючи одного з “протестувальників” “італійці – расисти, не хотіли брати їх на роботу”. Місцеві італійці при цьому стверджували, що якість роботи іммігрантів була дуже низька.

Перший раз, поліція, що прибула для з’ясування причин  під натиском“афроафриканців” змушена була відступити. Через недостатню підготовку було поранено 18 карабінерів ) та 14 інородців, 7 інородців затримано, поліція змушена була викликати спецназ, негри продовжили безлади на вулицях міста, здійснюючи підпали машин та іншого майна та грабуючи невеличкі приватні крамнички, дісталось і кільком місцевим жителям.

У відповідь місцеві націоналісти за підтримки населення почали формувати загони самооборони. В Розано поліція розшукує невідомих, що підстрелили з рушниці двох “гостей”, рухаючись на великій швидкості на машині.

8 січня о 18.20 комуні (адміністративний округ в Італії) Лауреана ді Боррелло (Laureana di Borrello) , що за кілька кілометрів від фабрики в Розано, на якій проживали “гості” , знову ж таки невідомими були підстрелені в ноги два іммігранти, яких доправили в лікарню.

Ситуація у Розарно є складною ще й через те, що у місті немає місцевої влади: вона була розпущена ще у 2008 році за зв’язки з мафіозними структурами. Одразу після протесту іммігрантів біля муніципалітету зібралася група місцевих жителів, яка вимагала вислати з міста всіх іноземців. Єдиними захисниками місцевого населення є італійські націоналісти.

За матеріалами української та італійської преси.

http://sna.in.ua/?p=649#more-649

В місті Харцизськ Донецької області 6 січня в результаті проведення оперативно-пошукових заходів працівники міліції затримали 20-річного громадянина Грузії.

Як повідомили в прес-службі МВС, даний громадянин в приміщенні приватного кафе під час виниклої раптової сварки наніс ножові поранення двом безробітним місцевим жителям у віці 51 і 23 років. Постраждалі були госпіталізовані.

http://sna.in.ua/?p=630#more-630