Хто така княгиня Ольга та як з'явилася вона на Київському престолі? Чи справді, вона така, як її змальовують літописці - благородна діва, яка принесла на Русь християнство. У той час, коли світом правили виключно чоловіки, вона стала першою жінкою, яка отримала в свої руки владу над супердержавою. Історики захоплюються гострим розумом цієї жінки, разюче продуманим, точним і логічним правлінням. Та разом з тим вражає її войовничість та жорстокість. Тим не менш, опинившись на престолі, Ольга змогла уникнути назріваючого державного перевороту, провести ряд вкрай важливих реформ та налагодити зовнішньополітичні зв'язки.

Святая равноапостольная Ольга

Святая равноаполстальная княгиня Российская Ольга, в крещении Елена, была супругой третьего из русских князей - Игоря и бабкой пятого из князей - святого Владимира. По смерти мужа, за малолетством сына Святослава, прави­ла русской землей. Правила очень мудро, так что называли ее мудрой. Народ любил и чтил свою княгиню. В ее время некоторые из киевлян уже были хри­стианами. Из разговоров с христианами она поняла, что языческая религия ло­жная, а христианская - истинна, и решила сделаться христианкой. Для креще­ния с великой пышностью отправилась она в Константинополь, столицу Грече­ского царства. Тут княгиню приняли и крестили с большой торжественностью: сам император Константин Багрянородный был ее восприемником, а совершал крещение сам Патриарх Полиевкт, славный святостью жизни и образованием. «Благословенна ты между российскими женами, - приветствовал новокрещенную княгиню Патриарх. - Ты оставила тьму и возлюбила свет. Сыны России не перестанут благословлять тебя в роды родов», - и дал ей христианское на­ставление. Вместе с Ольгой крестились некоторые из сопровождавших ее жен. После крещения святая княгиня некоторое время прожила в Константинополе и, напутствуемая благословением и наставлениями Патриарха, возвратилась в отечество. Патриарх дал ей священника. Остаток своей жизни святая княгиня проводила в подвигах христианского благочестия. Она очень хотела, чтобы сын ее Святослав принял христианскую веру и употребила для этого все усилия, но, к прискорбию ее, он не внимал внушению матери. «Как я могу принять иной за­кон? Моя дружина будет смеяться над этим», - отвечал он ей. «Да будет воля Божия! - говорила княгиня Ольга в свое утешение. - Если Богу будет угодно поми­ловать род мой в русской земле, то Он вложит сыну в сердце обратиться к исти­не, как и мне явил милость Свою». Утешалась святая Ольга еще и тем, что Свя­тослав не препятствовал своим подданным принимать христианскую веру. Она старалась посеять первые семена христианства в сердцах внуков своих - Влади­мира, Олега и Ярополка, хотя и не решалась крестить их, опасаясь непокорно­го сына. Предпринимала путешествия по городам и селам земли русской, всюду проповедуя Евангелие, и многие крестились, вняв ее проповеди, почему назы­вают святую княгиню равноапостольной. Скончалась святая Ольга в 969 году. В княжение святого Владимира при перестройке церкви, где погребена была свя­тая Ольга, мощи ее были обретены нетленными, но впоследствии были сокры­ты и остаются в неизвестности.

Літописна оповідь

Жила ж Ольга з сином своїм Святославом, І навчала його мати хреститися. А він не зважав на те, ані дослухався того Але коли хто з власної волі хотів хреститися, то не забороняв, але осуджував того. Для невірних-бо віра християнська — то потворність, Бо не знають і не розуміють ті, хто в тьмі ходить,І не відають слави Господньої, Бо одебеліли серця їxні, І тяжко вухами чують, а очима бачать. Рече -бо Соломон: «Діяч нечестивих далекий від розуму, Бо кликав вас — і не послухали ви, І вам поклав слова — і не зрозуміли Але ради мої ви відкинули І звинувачень моїх не приймаєте І зненавиділи-бо премудрість, І не захотіли страху Господнього, І не хотіли приймати поради моєї,

І погорджували всіма моїми звинуваченнями!»

Так і Ольга часто говорила «Я, сину, пізнала Бога і радуюся, А коли і ти пізнаєш Бога, то почнеш радуватися». Він же не приймав того, кажучи: «Як я можу один іншу віру прийняти? Та ж дружина моя з цього буде сміятись». Вона ж рече йому: «Охрестишся ти І всі інші те саме зроблять» Він же матері не послухав і далі справляв звичаї поганські, Не відаючи, коли хто матері не слухає, в біду впадає, Як сказано: «Коли хто батька чи матір не слухає, Хай умре». Це ж тому Святослав гнівався на матір Соломон же сказав: «Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, Хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває». «Картання безбожників — як мозоль для них». «Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він». Одначе Ольга любила сина свого Святослава, кажучи: «Хай буде воля Божа. Коли Бог захоче помилувати рід мій І землі Руської, хай вкладе їм у серце бажання Бога, Як то і мені Бог дарував». І, це кажучи, молилася за сина І за людей всі дні і ночі, І наставляла сина свого до змужніння його І до його повноліття.