хочу сюди!
 

Алиса

41 рік, діва, познайомиться з хлопцем у віці 32-52 років

Замітки з міткою «українська пісня»

Стожари

Був зорепад і зелен сад,
І ми були у парі.
У тім саду без тебе йду,
Коли горять стожари.

Приспів:
Гей, ви, стожари, мені насняться ваші чари,
Так хочу стріти кохання наяву.
Так чом, стожари, ви знов заходите за хмари,
Коли я з вами і мрію, і живу.

Як маків цвіт в полях горить, -
Так зорі квітнуть ясно.
Впаде зоря і вмить згора, -
Моя ж любов не згасне.

Приспів

Зірки горять, а де ж зоря,
Що долею озветься?
Я кличу знов свою любов,
Вона навіки в серці.

Приспів

Очі волошкові

Романс

Слова: Анатолій ДрагомирецькийМузика: Степан Сабадаш

Я іду багряним садом,
Туман ляга на лист опалий,
Тут колись ходили рядом,
А навкруги - весна буяла! 

Приспів
  
Ой ви очі волошкові,
  
Мов троянди, пелюстки-вуста,
  
Стан твій ніжний, смерековий,
  
Ти веснянко моя чарівна.
 

Не забуть мені тi ночі,
Цілунок вуст твоїх медових,
і тепер так серце хоче
Вуста твої відчути знову!

Приспів.

Дні ідуть, літа минають,
Зове душа Прийди кохана!,
Ти повернешся, я знаю,
Моя любов, моя жадана!

Приспів.

Марічка

(В'ється, наче змійка, неспокійна річка...)
Романс

Слова: Михайло ТкачМузика: Степан Сабадаш


В'ється, наче змійка, неспокійна річка,
Тулиться близенько до підніжжя гір.
А на тому боці, там живе Марічка,
В хаті, що сховалась у зелений бір.

Як із хати вийде, на порозі стане -
Аж блищить красою широчінь ріки.
А як усміхнеться, ще й з-під лоба гляне:
"Хоч скачи у воду" - кажуть парубки.

Не питайте, хлопці, чом я одинокий
Берегом так пізно мовчазний ходжу. *
Там на тому боці загубив я спокій
І туди дороги я не знаходжу.

Та нехай сміється неспокійна річка,
Все одно на той бік я путі знайду:
"Чуєш, чи не чуєш, чарівна Марічко,
Я до твого серця кладку прокладу."

Ластівка

Романс
Слова: Михайло ТкачМузика: Олександр Білаш

До вікна мойого теплий промінь ластиться,

Синьооке небо в шибку загляда, -

Прилетіла ластівка голубою ласкою 

До моєї хати, до свого гнізда.          

Ластівка щебече під моєю стріхою,

Від зорі до ночі човником снує.

Весняною втіхою і любов'ю тихою           

Облітає серце молоде моє.                

Дівчинонько горда, глянь, як промінь ластиться,

Вже останню кригу понесла вода.

Прилетіла ластівка голубою ласкою 

До моєї хати, до свого гнізда.            

Не лишай так скоро мого двору, ластівко,

Ти, холодний вітре, не тривож села, -

Дай напитись ласкою, дай нажитись казкою, 

Та не дай зазнати літа без тепла.         

"Тиша навкруги"

Романс

Слова: Олександр БогачукМузика: Олександр Богачук

Тиша навкруги, сплять в росі луги.
Тільки ти і я, і ясна зоря.

Розкажи мені любиш ти, чи ні?
А в очах сія, ти навік моя!

Скільки я пройшов, і тебе знайшов
У чужих краях, ластівко моя!

Розкажи мені любиш ти, чи ні?
А в очах сія, ти навік моя!

Темно так, хоч око вийми. Згасла вже зоря.
Чуєш, хтось пищить в кущах – це пісня солов’я.
Лиш любов, лиш любов, лиш любов сія!
І твоя, і моя!

Розкажи мені любиш ти, чи ні?
А в очах сія, ти навік моя!

Квітка Цісик


4 квітня 1953 року в нью-йоркському районі Квінс у родині Іванни та
Володимира Цісиків, післявоєнних емігрантів із заходу України,
народилася дівчинка, якій дали ймення Квітка. Материнське дівоче
прізвище було Лев, походила вона із Коломиї. П'ятирічною Квітка
опанувала скрипку, допомагав у цьому тато – славний концертний скрипаль,
який навчався у Львівській консерваторії і згодом викладав в
Українському музичному інституті Америки. Акомпанувала Квітці її старша
сестра Марія (народжена в концентраційному таборі в Німеччині 1945
року). Марія Цісик – знана у світі піаністка, була директором
консерваторії у Сан-Франциско, вела майстер-класи у Карнегі-Холі.

Хоч Квітка непогано грала на скрипці та роялі, маючи рідкісне колоратурне
сопрано, вона вчилася у хранителя віденської оперної традиції Севастіана
Енгельберга, закінчила Нью-Йоркську консерваторію. Ще студенткою
Квітка, яка взяла собі псевдо Кейсі від ініціалів KC, не відчувала
жодних труднощів у різних музичних стилях. Її навперебій почали
запрошувати джазові, поп- та рок-зірки. Цісик допомагала Роберті Флек,
Бобу Джеймсу, Девіду Санборну, Майклу Болтону, Карлі Саймон, Лінді
Ронстад, Мікіо Масуо, а також Квінсі Джонсу – найпотужнішому
аранжувальнику-продюсерові Америки, який відкрив феномен Майкла
Джексона. До слова, з майбутнім королем поп-музики Квітка часто співала в
хорі.
Кейсі часто брала участь у комерційних проектах. За допомогою
її витонченого співу створювали свій імідж корпорації Coca-Cola,
American Airlines, Sears, Safeway, Starburs та інші.

Варто подякувати чоловікам Квітки Цісик
за україномовні альбоми, за ту насолоду, яку ми нині маємо. Обидва рази
Квітка була заміжня з музикантами: перший чоловік –
композитор-аранжувальник Джек Корнер, другий – інженер звукозапису Ед
Ракович. Перший диск "Songs of Ukraine" (Пісні України) був записаний у
1980 році, а "Two Colors" (Два кольори) у 1989 році. Між записами
відбулися розлучення з Джеком і шлюб з Едом (йому вона народила сина
Едді). Проте всі троє працювали над створенням обох альбомів. Завдяки
професійності, душевній вдачі, щедрим гонорарам Квітка для запису
альбомів зібрала найкращих студійних інструменталістів Нью-Йорка, тих,
кого собі навіть не могли дозволити відомі поп-зірки США, партії рояля
виконувала старша сестра. Як результат – два альбоми, яким немає рівних в
українській легкій музиці. 1990 року два диски були номіновані на
"Греммі".

Якась зла доля пройшлася над жіноцтвом дружної сім'ї
Цісиків. Спочатку, в 1994 році, померла Іванна, у 1998-му Квітка, у
2003-му Марія. Діагноз один і той же: рак грудей. На далекій
американській землі в знак пам'яті про Квітку Цісик, її нев'янучий
талант, засновано Фонд підтримки музично обдарованих дітей; на пам'ять
про Марію – Фонд "Адже життя прекрасне", що акумулює кошти на закупівлю
мамографічного обладнання для України.

взято звідси:  http://www.umka.com.ua/ukr/singer/kvitka-kvitka-cisyk.html

Львів,то є Львів!

Най єнші шукають на вербах грушок
В Мюнхені, Парижі, Торонті,
Мене ж Бог боронить від хибних думок,
Зі Львова я ані ні крок.

Бо де ще є людям так файно, як ту,
Тільку ві Львові.
Бо де ще зубачиш таку красоту,
Тільку ві Львові.

Ховаймо на спід тягар наших бід,
І в Штати нема чо тікати.
Таж пиво у нас холодне, як лід,
Дівчата солодкі, як мід.

Якби ще десь раз я вродитисі вмів, то
Тільку ві Львові.
Так люблю той Львів, що бракує ми слів,
Львів то є Львів.

На світі є Відень, Гонконг і Нью-Йорк,
Я ж нігди туди не поїду,
Бо зроду не схильний до хибних думок,
Зі Львова я ані на крок...

Бо де ще є людям так файно, як ту,
Тільку ві Львові.
Бо де ще зубачиш таку красоту,
Тільку ві Львові.

Ховаймо на спід тягар наших бід,
І в Штати нема чо тікати.
Таж пиво у нас холодне, як лід,
Дівчата солодкі, як мід.

Ну ж ще зобачиш таку красоту,
Тільку ві Львові.
Роздінуть, роззують, ще й писок наб’ють,
Тільку ві Львові.

Якби ще десь раз я вродитисі вмів, то
Тільку ві Львові.
Так люблю той Львів, що бракує ми слів,
Львів то є Львів.

88%, 14 голосів

13%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Тарас Житинський

Тарас Житинський – іванофранківець, батьки якого були в УПА. Більше десяти років живе в Лондоні і створив там гурт "Земляки". Лауреат фестивалю "Червона Рута-91" у Запоріжжі, лауреат Конкурсу молодих виконавців популярної пісні Міжнародного фестивалю "Слов'янський базар-92". Отримав Гран-прі на фестивалі української патріотичної пісні "Повстанським плаєм-2007" в Івано-Франківську. Тарас розповідає: "Колись давно, в Стародавньому Римі, імператор Троян казав, що народ можна знищити, не обов'зково воюючи з армією чи руйнуючи храми, можна просто знищити його історію. Ми зараз знову підіймаємо цю історію, яку для нас зберіг наш народ. Він цю свічку проніс крізь століття, і ми так само її несемо, ця свічка ніколи не загасне. Піснями ми повертаємо українську історію"

  Біографія Що не говоріть, гени — велика річ. Народжений у родині репресованих вояків УПА в Карагандинській області, Тарас Житинський лише у 1981–му зміг повернутися на Батьківщину — місто Івано–Франківськ. Там він закінчив Івано–Франківський інститут мистецтв і здобув три дуже важливих для себе перемоги: третю премію у категорії "поп–музика"на фестивалі "Червона Рута" у 1991–му, а у 92–му — гран–прі фестивалю "Кришталевий лев" та спеціальну відзнаку на "Слов'янському базарі". В його творчому активі тих часів також надзвичайно вдалі, сказати б — ефектні, виступи на вже легендарних нині форумах "Оберіг" і "Мелодія". Справді потужно свій концертний сет Тарас відіграв на імпрезі, присвяченій 50–річчю створення УПА у 1992–му. Саме там розкрилися дивовижна харизма, сильний голос і вкрай експресивна манера виконання співака — три складові, що скрізь, де б не виступав, приносили йому успіх. Протягом 90–х Тарас Житинський записав і видав два цікавих альбоми — "Чорний лебідь" і "Ва–банк", а в 1996–му для нього починається нове життя: він несподівано перебирається до Лондона, де швидко налагоджує стосунки з нашою тамтешньою діаспорою, але ні на день не розлучається з улюбленою гітарою. Головними "кониками" репертуару Житинського були козацькі пісні, історичні думи та пісні УПА. Завівши собі на голові справжнього оселедця, він став схожим на вільного козака в екзилі. Це був хитромудрий план! План навернення несвідомих чи напівсвідомих українців на своїй Батьківщині до рідного коріння, до рідного слова і пісні, власне — до української культури. Тарасові хотілося довести (спочатку собі, а потім і співвітчизникам), що, живучи в іншій країні і в англомовному середовищі, можна повноцінно розвивати власну культуру і бути цікавим для місцевої публіки як представник слов'янської культури. Тому й не дивно, що Тарас в Англії має прихильників серед англосаксів.

Щороку Житинський разом із дружиною Марією і дочкою Іриною навідується в Україну — до родичів. Окрім того, Тарас намагається "захопити" по максимуму різноманітні літні імпрези, презентуючи щоразу нові композиції. Зокрема у 2008–му на фестивалі "УНІЖ", який влаштувала столична агенція "Наш формат", він представив свій альбом "Пісні козаків", виданий тією ж агенцією. "Ми заприятелювали з шефом "Нашого формату" Владом Кириченком, унаслідок чого було видано мій свіжий матеріал, записаний у Лондоні, — розповідає Тарас. — "Пісні козаків" — це гайдамацькі, стрілецькі й козацькі пісні різних часів і з різних теренів країни. Пісні "Ой у 1791 році" та "Любо, братці, любо" були записані етнографом Олександром Грибом років десять тому на півдні України. Насправді "Любо, братці, любо" в оригіналі завжди звучала українською, адже у війську Нестора Махна 98 відсотків бійців були етнічними українцями. І ця пісня була чимось на зразок махновського гімну і нині є фольклором для анархістів усього світу. Альбом "Пісні козаків" виявився одним із найбільш затребуваних у 2008–му серед новинок компанії — напевно, це було пов'язано з тим, що у 2007–му Тарас отримав ґран–прі на фестивалі "Повстанським плаєм", а також органічно влився у програму фестивалю "УНІЖ". Наступним кроком було видання у 2009–му одразу двох позицій — альбомів "Козацькі балади" та "Їхали батяри". Перший і за стилістикою, і за настроями ніби продовжує диск "Пісні козаків", але вже під кутом мужньої чоловічої баладності, елегійності. Тут Тарас виконав відому пісню О. Веремчука "Курінний" та одну власну — "Там на ставі". Диск "Їхали батяри" має підзаголовок "Галицький шансон", представляє музику закарпатського композитора Ігоря Іванціва і справді дає певний зріз сучасної батярської пісні, іншими словами — дає уявлення про міський фольклор довоєнної Галичини, який у 20—30–ті роки становив надзвичайно строкате й колоритне полотно із цілим спектром суто галицьких характерів.

Уже кілька років у Великобританії функціонує створена Житинським група "Земляки", складена з наших "колишніх", яка грає і народну пісню, і авторський репертуар. "Земляки"мають непоганий концертний ангажемент по всій Англії, але поки що, за певних причин, не можуть відвідати Батьківщину, а точніше — покинути Великобританію. Сьогодні Житинський виношує доволі амбіційний проект — запис авторської пісенної програми із залученням справжнього симфонічного оркестру і за участі дочки Ірини. "Відтоді як Ірина отримала ангажемент на сцені Оперного театру в польському Вроцлаві, — каже Тарас, — я весь час обмірковую нашу спільну програму, яка б схрестила мою манеру співу, де, окрім народної музики, присутні впливи блюзу і класичного року, з оперним вокалом моєї дочки. Поки що заважає лише те, що запис живого симфонічного оркестру в Англії є надто дорогим задоволенням, а імітувати звучання оркестру за допомогою електроніки — не хочеться...

"Стовідсотковий пілігрим" — так визначив свою долю і спосіб життя сам Тарас Житинський. "Завжди відчуваю себе у дорозі, — пояснює він. — Зупинки бувають довшими чи коротшими, але головне — наповнити їх сенсом, тобто — творчістю. І рухатися далі..." Автор: Олександр ЄВТУШЕНКО, "Україна молода"

Більше послухати Тараса Житинського можна тут:

http://music.i.ua/user/2768355/7011/

Чи ще співаєте разом вечорами Біля річки, під зірками...

Худі а Моцні (Канада)

Рідний край Слова: Худі а Моцні Музика: Худі а Моцні Виконує: Худі а Моцні

Вже віддавна я не бачив Свій рідний край, Ті прекрасні ліси, гори, Мій чудовий земський рай. Думка моя там літає, Мов вітер сильний, В стару хату заглядає, Мого брата питає: Чи ще співаєте разом вечорами Біля річки, під зірками Поки вогник ясний догоряє? І чи часом ви зустрінете мою милу, Мою єдину любов правдиву, Чи і досі про мене вона питає, Рідний брате мій? Час до часу тяжко жити, Добре знають всі, До нікого притулитись, На душі великий біль. Цієї ночі моє серце Спати не буде, Полетіло б у край рідний, Але не може... Чи ще співаєте разом вечорами, Друзі мої з приятельками, Поки вогник ясний догоряє? І чи зустрінете милу випадково, Мені без неї ніяково, Нехай її для мене хтось вважає, Рідний краю мій!


boyan letsrock

Vlatko Lepki - guitar Tino Brelak - vocals Andriy Polanski - bass Petro Markevych - drums Igor Letvenchuk - violin, rhythm guitar


Українці -- Україну люблять, де б вони не жили!!!

Бо Вони Українці!!!!