хочу сюди!
 

Марта

48 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 50-60 років

Замітки з міткою «дневник»

Проводове радіо не працює

«Укртелеком» вий%бується (скоріше б він збанкрутував). Цього року проводове радіо часто стало працювати з перебоями. А з грудня буває по декілька днів нема. Так і на цей раз: вже другий день не працює "брехунець". І поскаржитись нема куди. Мабуть треба буде їхати до районного офісу і відключати.

Подзвонив на call-центр — а там взагалі про проводове мовлення нічого не знають.

P.S.: Знайшов спосіб віправити скаргу (дарма тільки дзвонив у call-центр). Правда, %ть, особисті дані. А й пофіг. Нехай знають своїх абонентів)

Уря! Маршрутки знову подорожчали

Після подорожчання проїзду в Броварах і Ірпені цього слід буол очікувати і у наших маршрутках.

Попередній раз приміські маршрутки подорожчали в квітні цього року. І ось знову. Причому ціну підняли на 1 гривню. Так, щоб було не дуже абідна і не дуже помітно. Дивно, що пасажири особливо не обурюються. Мабуть звикли до частих подорожчань. Або постійні пасажири ще не чули *(бо сбогодні вихідний) і народний гнів буде у будні. Цікаво, що вартість проїзду в межах населеного пункту залишилась без змін: 3 гривні по селам і містам передмістя і 4 гривні по Києву. А до Києва тепер проїзд коштує не 12, а 13 гривень. Ура!

Нє, ну підніміть одразу ціну на 2, 5 гривень. Але потім щоб довше не переглядали ціну. Або зробіть ціну на проїзд по Києву таку як у київських маршрутках. А то виходить дивно, що проїзд дорожчає для тих, хто їде довше. По логіці, оптом повинно бути дешевше.

P.S.: Цікаво, чому про Броварські і Ірпінські маршрутки пишуть, а про Боярські — ні.

P.P.S.: На виставку їздив. Даремно роздруковував запрошення. Не знадобилося. Фотки будуть.

Зима прийшла?

Вчора повалив сніг з дощем. Ранувато для зими! Ще зж тільки кінець жовтня. В 2011му, здається, в середині жовтня була теплинь і гроза з блискавкою. А тут — зима. Думав шо розтане, але снігодощ не поспішає.Цікаво, чи можна ці опади вважати першим снігом?

P.S.: Не знаю, радіти чи ні. Осінь пройшла якось швидко і «повз каси». Не встиг ніде поїздити-пофоткати природу.

Хто номер загубив?

Прогулявся трохи. Бо погода більш-менш нормальна. Хоча б сонячно.
На вулиці натрапив на автомобільний номер. Дивно якось... Зазвичай гублять колісні ковпаки. А загублених номерів ще не бачив. Признавайтеся, хто загубив?



Думав взяти. А потім вирішив: а яке мені діло?

Наши дневники...

Никогда не сжигайте дневники. Прячьте их в самом укромном месте чердака, закапывайте под горбатым инжировым деревом или, обернув широким скотчем, оставляйте там, где долго не появитесь. Да что угодно делайте, только не уничтожайте – в дневниковых заметках зафиксированы пройденные нами, выученные и невыученные, уроки. Поэтому-то так плотно, болезненно сжимает сердце при виде этих молчаливых старых друзей. Хотя порой так и подмывает уничтожить все следы, по которым другие могли бы узнать нас бывших… (с) 

Осень 2003 года. Белое

Чистота. 
Светлое и приятное, как пробуждение. 

Пустота и поиск истины. Размышления о своем кресте. Смешение всего, чтоб получить результат. Наполнять себя образами из будущего. Ожить и больше не думать о смерти. Раскрыть глаза на мир. Увидеть все, что не замечал. Страх перед началом этой новой жизни. 

Сегодня все началось. Немного страшно, но до дрожи в пальцах, любопытно. Легко предугадать результат. Слушаю только свое сердце. Ищу знаки.

Люблю смотреть на:

улицу в снегу и ловить снежинки на ладонь
чистые листы бумаги, находясь в раздумье о том, что написать. 
белых котов, лежащих на подоконнике
облака, плавая на спине
молоко в стакане...

Боюсь любого звука. Слушаю голоса бесов в голове. 

Вчера мне захотелось кричать. Желание это появилось внезапно и так же внезапно исчезло. 
Беспричинно. 

Готовлюсь к продолжению игры. Наношу на лицо белила, как маску. Скрываю страх поражения. Чувствую как по венам растекается азарт. Как все предугадать? Как не допустить ошибок?

Пишу на белом листе план действий. Настроена серьезно. Правила теперь устанавливаю я. 

Я готова. Начинаю!

Жалкую, що мало писав...

Продовжую тему спогадів. Уважніше перечитав блог. Жалкую, що так мало писав литдибру (щоденник). З 2013го вирішив закцентувати увагу на фотках, тому на «писанину» «забив». Та й не хотів писати про все. Охоче писав тільки про роботу і знайомства.

Не втримався, щоб не дописати спогади. Поки ще в пам'яті більш-менш свіжо.

Інтернет гальмує

Здається, здогадуюсь, в чому причина траблів з підвантаженням фоток, повільним звантаженням файлів і з повільним відкриттям сайтів. Капітан Очевидність підказав, що це напевно повільний інтернет.

Заміряв швидкість інтернету — всюди показує різне. Кому вірити?

Оце взагалі вразило.


А тут більш оптимістично.


А може образились на критику? Зараз же у місті залишилось тільки два провайдера-монополісти.

Захворів

От тобі й свято! Таки захворів! Хоча думав, що оминеться. А починалося все з банального запалення горла. 1 січня горло почало сильніше боліти. 2го з'явився насморк. Зранку температура була вище звичної. А ввечері... ууу! Відчуваю озноб, міряю температуру: гніхріна собі — 37,5 Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4 /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman"; mso-ansi-language:#0400; mso-fareast-language:#0400; mso-bidi-language:#0400;} . Далі цікавіше — 37,8 Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4 , 38,5 Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4 , 38,6 Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4 . Дивно: зазвичай, коли хворію, температура не піднімається, а це чогось розгарячився.

Як лікувати — у всіх рівзні методи. Хтось вважає, що треба використовувати «хімію». Хтось — за народні засоби (гарячий чай з малиною, провітрювання кімнати). Народні засоби не допомогли. Довелося використовувати жарознижуючі ліки.

Сьогодні відчувається слабкість, з'явився кашель, температура трохи підвищена. Але горло вже майже не болить.От думаю, що робити? Вчора збиралися викликати лікаря, але запропонуютиь у лікарню. А мені яка різниця де хворіти?! Тимп паче, в лікарні такі спеці, що навіть діагноз поставити не можуть (батьки зверталися раніше). Причому про некваліфікованість медперсоналу кажуть навіть сторонні люди. До того ж, якщо не даси хабара, ніхто лікувати не буде. А в обласну лікарню без направлення не візьмуть. От і думай, що робити.


Заметка №1

25.10.2008
Я боюсь сегодня, я его ненавижу... и люблю. Не хочу его покидать... Завтра? Что будет завтра? Не сегодня. Зачем будет завтра? Все равно сегодня не уйдет. Эгоистическое... Обидно. Дни летят, а время как будто остановилось. Минута кажется длинее целого дня, в то время как день такой же длинный, как неделя. а неделя короче 5 минут. Зачем так париться? Надо просто жить. Для кого? Зачем? Жить... чтоб вредить всем или доказать теорему Ферма и статьизвестной... и все равно вредить. Я кажусь тебе злой? Значит, так оно и есть. Хочу читать, хочу видеть людей, но не могу себя заставить это сделать. Значит, не надо. Все предрешено. Зачем тогда жить... Не хочу быть марионеткой. Не хочу... Ничего не хочу... Смайл. Кип смайлин! остановиться. Остановиться, чтоб жить. Жить, чтоб знать. Знать, чтоб не бояться (бояться?). Не бояться, чтоб жить. Замкнутый круг. Безвыходность. Остановиться. Наоборот, элементарность, легкость. Живи, учись, живи. Черт, слишком просто.