Бешкетник - вітер грається сніжком, здіймає, крутить, кидає в вікно. Сніжок кружляє, міні - заметіль на сонці сяє як казковий пил. Немов сніжинки - крильця дивних фей, таких маленьких чарівних людей. Природи діти, помагають всім життю радіти в заметілі днів. http://www.poetryclub.com.ua/author.php...

Читати далі...

У буденності -гинеш.У мрії -відроджена.Насторожено линеш,але очізволожені.До нестямикохаєш.Та, кохаючи,мучишся.І причини не знаєш,та в докорахканючишся.Непорочната грішна,Безневинно засуджена.І цей сон,ніби вічний,лине коломзасмученим.

Я кохаю -І цьoго досить:Для вірностіТа для зради,Для гідностіТа для звади,Для блискуТа для бруду,Для чемностіТа для блуду... Я кохаю -І цьго досить:Для вірностіТа для зради?Для гідностіТа для звади?Для блискуТа для бруду?Для чемностіТа для блуду?...

Чекаю,Мрію,Страждаю.Марю,Жадаю,Кохаю.ЗлітаюУ думціДо неба.Падаю.ВідроджуюсьУ твоїхОбіймах.Вірю:ЩастяПрямуєДо могоПорогу.

Занурююсь у твої,незрозумілого кольору очі.Шукаючи у нихніжність,спіткаюсь об злість...Лечуна крилах фантазії -розбиваюсьоб скелі реальності.Навіщо стількитривалостіу наших незустрічах,і така швидкоплинністьу поглядах.Так нестерпно житина руїнахмрій.

Її присутність додає наснаги, З’являється впевненість у собі, В неї завжди є корисні поради, Саме в той час коли важко тобі. Настрій має лише позитивний, Без вагань пропонує допомогти, Час із нею завжди швидкоплинний, Але і недоліки в ній можна знайти. Коли хтось знову себе жалітиме, Кажучи , - Гірше бути не може! Вона від сліз свої очі ховатиме, Бо крім неї ніхто, їй не допоможе.

- Навіщо?- Навіщо що?- Зустрічі без розмов?..- Можна говорити серцем.- Зустрічі без доторків?..- Торкнутись можна поглядом...- Без поцілунків?- Проте, з посмішками...- Без здійснення мрій?- Мрія - то майбутнє...- У цьому сенс?- Сенс у бажанні, яке є головноюрушійною силою життя:ти бажаєш чогось - ти живеш.

Що людське життя?...Лише миттєвість між минулим і майбутнім.Немов падаюча зоря - блиснуло і згасло...Не встиг навіть задумати бажання.

Чорна ніч та чорна кава-Дві супутниці моїУ ці сірі та незграбні,Сумомвимучені дні. Щоб триматись, вип"ю кави,Щоб спочити, піду в ніч-Пригорну душу загнану до сну.

Світло поступово заповнює кімнату, Дає можливість в ньому розчинитись, Чую крізь сон, десь, " Доброго ранку! ", Треба вставати, а так хочеться погрітись. Сильно дивує, що настрій чудовий, Хоч маю багацько важливих проблем, В дзеркалі хтось, смішний, не суворий, Замкнув дратівливість уявним ключем. Як мине день, що може відбутись? Сьогодні не надто бентежить мене, В маршрутці знову не поворухнутись, Але то дрібниця, сприйняття – головне! П.С. Такі от...

Читати далі...