хочу сюда!
 

Тетяна

38 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 30-57 лет

Заметки с меткой «полювання»

Драконяча історія або пригоди лицарів... № 5 (Різдвяна)



      

Вже Різдво... Багато почуттів та гарних побажань... В мене виникла думка, що слід до цього різноманіття додати й щось від себе, хоча й здивувати чимось новим останнім часом стає дедалі важче... Тож, хочу запропонувати Вашій увазі цю історію. Розумію, що вона може видатися не зовсім відповідною до контексту свята, але мені здалася доволі кумедною. Та й просто хотілося додати Вам приємних емоцій.



За чудову різдвяну листівку висловлюю подяку пані "Alyana".

          Темної ночі Дракон опустився на галявині неподалік від стін палацу. Тут вранці вигулювали принцес, і він мав намір завтра роздобути собі нову домашню тваринку. Знайшовши місце, де трава була вищою і густішою, Дракон розпластався на землі, підібгав крила і приготувався чекати.
         "Це добре що я зелений і плаский, - подумав він, - доки не нападу, ніхто мене і не помітить. Самі принцеси ж бо не кусаються, але у самців, які їх супроводжують, дуже неприємні жала."
          І в цей момент хтось вдарив Дракона по морді. Зовсім слабко, але вельми рішуче. Дракон скосив очі, придивився і побачив у себе під носом котеня. Воно стояло, розчепіривши худі лапки, вигнувши спину горбом і розпушивши хвіст; від цього воно видавалося удвічі більшим. І це добре, бо інакше Дракон би його навіть не побачив.
- Ти чого? - Здивувався Дракон.
- Нічого, - відповіло Котеня. - Я полюю.
- На кого?
- На тебе.
           Дракон моргнув, а Котеня поважно пояснило:
- Он від тієї берези і до паркану - мої мисливські угіддя. Оскільки ти сюди залетів - ти моя здобич.
- Та невже? - засумнівався Дракон.
- Точно-точно! - Котеня стрибнуло вперед і накрило лапками палець Дракона. - Я тебе зловив, тепер ти мій!
- І що ти зі мною робитимеш? - Дракон зацікавлено схилив голову набік. - З'їси?
          Котеня замислилося.
- Ні. Не хочу я тебе їсти. Ти красивий.
- А що хочеш? - запитав Дракон.
- Гратися хочу. У кішки-мишки. Я буду кішкою, а ти - мишкою.
          Дракон сів на хвіст і спантеличено почухав лапою за вухом.
- Маля... Ти якесь ненормальне. Я ж Дракон! Ти мене повинен боятися!
- Я нікому нічого не винен! - підняло мордочку Котеня. - Ми, кішки, робимо лише те, що хочемо. А я хочу гратися.
- А більше ти нічого не хочеш? - примружився Дракон.
- Хочу, звичайно! - відгукнулося Котеня. - Я ще хочу, щоб мені почухували черевце, поїли мене молоком і катали на спині.
          Дракон покосився в той бік, де громадилися в темряві башти королівського замку.
          "Та ну її, цю принцесу!"- подумав він
- Гаразд, - кивнув Дракон Кошеняті, яке вже прилаштувалося тертися мордочкою об драконячу лапу, і дбайливо підхопив його кігтем під черевце. - Хочеш жити у мене?
- А ти зі мною гратимешся?
- Буду. І молоком поїти, і животика чухати.
- Я згоден, - поважно кивнуло Котеня і видерлося Драконові на спину. - Все-таки добре що я тебе не з'їв!

А принцеса навіть не дізналася, якої прекрасної участі їй вдалося уникнути.

За оригінальний текст висловлюю подяку сайту "mingan.dp.ua/".

 

Власне, я обрав саме цю оповідку, оскільки хотів знову торкнутися теми лицарства, яка багатьом була припала до вподоби. Музичну композицію також обрано було для створення середньовічного антуражу, оскільки подібна музика виконувалася під час тогочасних святкувань... Дуже сподівався, що Вам вона буде до смаку... Від себе також хочеться побажати приємних вражень.

Дякую за відвідини мого блогу!!!


92%, 34 голоса

3%, 1 голос

5%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Як зеки грабують Україну та національні багатства

Крадії шапок, спідньої білизни та ґвалтівники з Хрещатика, що тероризують Україну в формі з нашивками гордого птаха "Рекет", виконуючи вказівку головного зека проффессора, цього разу напали на місцевих жителів та журналістів на Дніпрі біля Сухолуччя, роблячи спроби відняти шапки та спідню білизну, погрожували зброєю та залякували.

Як органи охорони прав українських громадян служать зеківським посіпакам дивіться журналістський репортаж ТВІ

Пора зекам влаштувати достойне їх життя, УКРАЇНЦІ ми чи бидло перелякане совкове, Майдан чекає.


100%, 14 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Полювання - зло! Але буває всяке...

Я не ханжа. Я їм і люблю м'ясо. Але. Вважаю, що полювати на ДИКИХ тварин можна лише за обставин, якщо:
- Людині потребує їжі. Або навіть хочеться смачненького - останнє спірно, але нехай.
- Популяція тварин занадто розмножилася та створює екологічну загрозу.
- Наукові і т. ін. цілі.
Абсолютно неприпустимо полювання, ціллю  якого є повісити на стіну роги - відпиляй та вішай свої. А сама вершина неприпустимості - це безглузде вбивство тварини, наприклад лева, заради "красивої" світлини. Ти знаєш, гад, як тяжко ці леви ростуть! Скільки їх гине у процесі! Як важко стати володарем прайду! І ось, прийшла скотиняка та безглуздо вбила цяря звірів. Але буває і не зовсім так...



Особисто в мене ніякого співчуття до постраждалих (напевно що тю-тю, леви у полон не беруть, але може бути по всякому) ібо нєфіг!



95%, 18 голосов

0%, 0 голосов

5%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Другий день полювання...


 На другий день після відкриття сезону полювання...
 Печалька...

Випадок на полюванні...


    І от пішли ми якось, куме, полювати ведмедя...

   А, оскільки мій собака Шарик, незважаючи на свій великий зріст, ще молодий, і не навчений, то я його залишив вдома...

    І от стою я, куме, у засідці, чекаю на ведмедя, аж раптом мені ХТОСЬ на плечі положив лапи....

    Я розумію, куме, що це мій Шарик мене знайшов, але зупинитися вже не можу....

 

Случай на охоте...

Случай на охоте.  Рисунок свидетеля.

Півзахисник «Динамо» (Київ) полює на волинських кабанів і лосів

У ці дні, коли більшість його одноклубників по київському «Динамо» гріються під теплим сонцем у далеких краях, півзахисник Тарас Михалик відпочиває на рідній Волині.

На Волині, крім можливості побути з рідними, які проживають у Любешівському районі, він має змогу зайнятися улюбленим хобі – полюванням. Адже, за інформацією Волинських новин, він є запеклим мисливцем.       «Це принципово, - заявив Михалик в інтерв'ю виданню «БЛІК-спорт». - Звичайно, я можу собі дозволити відпочити у теплих краях. Але сонцю Дубаї чи Хургади надаю перевагу полюванню на Волині. У наших лісах є і кабани, і лосі, і олені, і зайці. Збираємось компанією - до двадцяти чоловік, і вистежуємо звіра. Полювання - як і футбол - командна гра. Тут потрібно підтримувати один одного. 10 чоловік - разом із собаками заганяють звіра, решта на вибраних заздалегідь позиціях чекають у засаді».

«Якось я лося завалив. Адреналін був такий, що словами не передати. Адже поранений лось дуже небезпечний. Він, як і поранений кабан, стікаючи кров'ю, може пройти ще кілометрів два - три. А тягу до мисливства мені прищепив батько, який, коли я ще ходив до школи, брав мене із собою полювати на зайця», - каже футболіст.

«Партнерам по команді не пропонували разом поїхати на полювання?» - запитує журналіст.

«Якось запропонував Юсуффу: він мене бере на полювання в африканське сафарі, а я його - на Волинь полювати на кабана. Але нігерієць мою пропозицію одразу відкинув. Адже він - мусульманин, свинину йому їсти не можна. Тоді я запропонував піти на вовка або на зайця. Але він, м'яко кажучи, дав зрозуміти, що до таких звершень ще не готовий».

«На полюванні яку зброю використовуєш?»

«У мене п'ятизарядна рушниця 12-го калібру. Чудово підходить для полювання на кабана. Думаю, що до закінчення відпустки зможу поповнити свою колекцію трофеїв», - відповідає Михалик.

«Новий рік буду зустрічати вдома на Волині зі своєю сім'єю і з дівчиною Валерією, з якою ми вже рік, як разом…» - запевняє півзахисник «Динамо».

Довідково:

Тарас Михалик народився 28 жовтня 1983-го в Любешові. Вихованець волинського футболу, універсальний півзахисник. Зріст - 185 см, вага - 77 кг. Виступав за команди ЦСКА (Київ), «Закарпаття» (Ужгород).

Узимку 2006 року перейшов у київське «Динамо» - підписав 5-річний контракт. У чемпіонатах України за «Динамо» провів 70 матчів - забив 5 м'ячів. У кубку України зіграв 11 поєдинків - один гол. В єврокубках - 26 матчів і 2 забиті голи. За національну збірну України провів 11 матчів.

Чемпіон України 2007 і 2009 років. Володар кубка України 2006 і 2007 років.

Постовий (Постовой)

Тема Лебедев, конечно, известный дизайнер, но не полечиться ли ему?

Воскресный папа или глава семьи, уехавший на заработки?

Новый год с оливье и шампанским - новый год без Христа?

Из Патриарха Кирилла на Украине сделали защитника геев?

Гірке полювання

«Мисливські пригоди». Ця книжечка випадком потрапила до мене. У ній невеликі за обсягом твори заслуженого мисливця Івана Кривозуба із Сумщини ( на жаль, він рік тому пішов від нас) --  оповідання про різноманітні пригоди на полюванні, смішні й журливі історії, захоплення честю, сміливістю і вправністю мисливців, величезна любов і повага до рідної природи. Тут мисливець не тільки бере від матінки-природи, а й саджає дерева, прорубує ополонки, аби риба не задихнулася під льодом, протистоїть браконьєрству,  розкопує замулене річище тощо. Книга завершується  закликом берегти природу і побажанням усім нам здоровя та благополуччя.

Серед  чотирьох десятків оповідок, виокремлюється гіркотою тільки  одна. Проста, невигадлива людська доля.

*  *  *

Ця історія трапилася в роки Великої Вітчизняної війни. У той час малі й старі залишилися під німцями. Це було нелегке життя. Німці забирали все, але й трохи регулювали свої дії. Так, наприклад, два кабани забирали, а третій  кололи на трьох (мабуть, автор має на увазі трьох господарів). Можна було і щось тихенько приховати, якби тільки наші поліцаї не помітили. Чомусь наші поліцаї були жорстокішими, ніж німці. Німці страшно ненавиділи, коли щось вкрадеш, за це вішали. Всі дуже боялися попастися.

Під Курською дугою ворог був розгромлений і нас звільнили, але війна ще йшла, і не видно було їй кінця. Дуже жорстоко виконувався лозунг «Все для фронту, все для перемоги! Все для розгрому ворога!» Це був жах Фінагенти лазили по всіх закутках і відбирали все, що було у людей. У них був план зібрати 500 літрів молока, 40 кг мяса, 500 штук яєць, 10 кг бринзи з кожного двору. Але люди все терпіли, бо дуже хотіли, щоб перемога була якнайшвидше. 

Ми тоді ще малими були, але збирали гвинтівки й патрони і йшли на полювання. Багато наших хлопчиків і навіть сімей підірвалися на мінах. Одного разу вполювали лисицю, а вона виявилася хворою на коросту, і все це перейшло на людей.. Ліків ніяких не було, і ми збирали траву чемерицю й лікувалися нею. Після цих пекучих процедур люди бігли до ставка, залазили у воду і сиділи по декілька годин, а потім ішли на роботу.

Був випадок, коли старий дід Кахно помазався маззю, що мазали коней. Він так кричав і плакав, що його онуки Микола й Олексій думали, що їх дід здурів.

Настав 1944 рік. Нас, підлітків, забирали в армію. Хто за станом здоровя не проходив, то забирали у ФЗО, і опустіли колгоспи.  Деякі хлопці не витримували тяжкої роботи на шахтах і тікали додому, їх судили. За два буряки або десять колосків, які могла взяти жінка з поля давали до пяти  років. Але люди терпіли і ждали перемоги.

Прийшов 1945 рік. Це дійсно було свято «зі сльозами на очах», до села стали повертатися солдати, інваліди. Не маючи ні від кого допомоги, не захищені, вони часто починали пити, щоб загасити свій біль. У 1946 році була страшенна засуха і, як результат ,  --  голод. Від людей знову вимагали патріотизму у відбудові держави. З села нікуди не можна було виїхати, тому що не видавали паспортів. Це був страшний період.  Хліба не було зовсім. У цей час з Німеччини поверталися наші дівчата. Мати однієї такої дівчини, брудна і в корості, хотіла обняти свою дочку, але та її відштовхнула, бо була вона гарно і чисто вдягнена. Трудно їм було в неволі на чужині, але нам тут було не легше.                                                                                                                                                                                                                             І І як воно сталося, що переможці гірше живуть ніж переможені?

Іван Кривозуб

http://h.ua/story/336853/

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая