[Приєднана картинка]Тихим вересневим вечором вздовж Дніпра тихою ходою йшла молода пара. На темношкірому обличчі хлопця з блакитними очима була помітна нерішучість. Він про щось хотів сказати, та не знав як розпочати розмову. Дівчина теж була задумлива, та ледь підігнуті догори кутики губ підказували, що її думки більш приємні. Вона насолоджується вечірньою прохолодою, їй приємно триматись за міцну руку хлопця, вона смакує своє майбутнє. - Оксано я мушу дещо розповісти. Та… думаю...

Читати далі...

[Приєднана картинка]«Не бажай легкого життя. Бажай сил, щоб впоратись з тяжким» Брюс Лі На зустріч з Андрієм Васильовичем Ігор діставався пішки. Прогулянку забарвлювали спогади вчорашнього вечора. Ігор не планував робити пропозицію саме в той вечір. До останнього моменту він навіть не був впевнений у своїх почуттях, та коли Оксана сказала, що з’їжджає, то слова з язика Ігоря спорхнули мимо його волі. Страх втратити дівчину, зробив сміливе зізнання. Пригадуючи те своє...

Читати далі...

[Приєднана картинка]В п’ятому корпусі нервово-патологічної клініки все було як завжди. Пацієнти поводились тихо, в коридорі було чутно тільки шепотіння люмінесцентних ламп, і лише в ординаторській лунали тихенькі жіночі голоси: - Оксано, розказуй, ну! - Ой, Іро я ж тобі майже все розказала. І про викрадення, і про полон, звільнення, про життя в домі Ольберманів… - Та я не про те, про Ігоря розкажи – як завжди Ірина перебила подругу - Та шо я про нього розкажу? – задумливо наче...

Читати далі...

[Приєднана картинка]«Я не майстер. Я учень-майстер» Брюс Лі На відміну від Оксани, Ігоря не здивувало те, як їх зустрів Альберни. Батько ніколи не був емоційною людиною. У всякому разі з іншими. У батька завжди були якісь захоплення. То він брав участь в експедиціях, то занурювався у дослідження, або ж як зараз, поринав у винаходи. Та чим би він не займався, він робив це з повною віддачою, забуваючи про все навкруги. Емоції він також витрачав лише на свої захоплення. Зливсь та...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Оксана проводжала очима вогники мікроавтобуса і не могла повірити, що з початку пробудження Ігоря пройшло менше ніж дві доби. Пригод, страхів та сподівань за ці години було значно більше ніж за всі її двадцять сім років. Вона відчула таку втому, що якби їй якимось дивом хтось дав улюблену подушку в руки, то лягла б спати прямо там де й стояла, на тротуарі. Але, нажаль, подушка й надалі залишалась в її квартирі, тож доводилось черпати сили з самої глибини свого...

Читати далі...

[Приєднана картинка]«Кохання – це як дружба охоплена полум’ям» Брюс Лі Ігор вивів Гєну з подвір’я зі спутаними за спиною руками, притримуючи їх дещо вище, ніж це було необхідно. В такому положенні Гєна крім незручності, мав відчувати гостру біль в плечах, скрегіт в шийних суглобах і, що найголовніше, свою безпорадність і навіть приниження. Ігор згадав, з яким сумом глянула на нього Оксана, коли він лежав мов сповите дитя на підлозі, і підштовхнув Гєну копняком. Машина...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Оксана слухала Альберни Ольбермана і не могла зрозуміти, чому він настільки спокійно розповідає всі секрети. Вона скосила погляд на Ігоря та здивувалась бо вперше побачила усмішку на обличчі хлопця. Кинула погляд на Степана Семеновича і в того грала на губах посмішка. Бреше! Як же натхненно він бреше. Оксана по-новому, майже з захватом поглянула на екран. Та наступної миті зображення великого екрана зменшилось та змістилось в лівий нижній куток екрана. На основному...

Читати далі...

[Приєднана картинка] "Не існує нічого, за виключенням тут і зараз" Брюс Лі Сео Мьюнг сьогодні був особливо непередбачуваним, він нападав та наносив удари, з якими Ігор ще не стикався. Сенсей бив учня руками, ногами, палицею, та ще чимось, що Ігор не встигав опізнати. Щось хльостке та швидке. Кожен удар приходився в одну й туж точку – над правим вухом. Вчитель нізвідки матеріалізувався перед Ігорем і в туж мить, хлопець відчував удар в голову справа. Це повторювалось з...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Степан Семенович та Оксана одночасно повернули голову в напрямку кроків. Хрустальов, а спускався саме він, поспіхом звернувся до Оксани: - Пересядь ось сюди – він рухом показав їй на металевий стілець прикручений до підлоги. Оксана розгублено подивилась на Степана Семеновича, потім на Хрустальова, який вже не міг приховувати свій поспіх. - Чи мені позвати Гєну, щоб він допоміг? - Оксана сіла на...

Читати далі...

«Рухайся швидко, наче привид, і будь спокійним, як невинність» Брюс Лі Отже стоматкабінет «Qdent». Про маршрут поцікавився у свого кільця-комунікатора. Ігор сам дивуючись своїм впевненим рухам, знайшов JPS приймач та сформував запит на найближчий піший шлях до вулиці Петропавлівської 77, натиснув «Рухаємся». «Зверніть наліво», пролунав приємний жіночій голос, щойно Ігор вибіг з інтернет-кафе. «Розрахунковий час до пункту призначення 2 години, 22 хвилини» почув Ігор...

Читати далі...