Костюк Олександр

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА.

Інформаційна війна є дуже суттєвою складовою гібридної війни. Головна її мета: створення розколу в суспільстві, дезорієнтація, підміна правильних цілей хибними, створення у обивателя відчуття пригніченості, розгубленості, безнадії чи немотивованої агресії.

Десятиріччями ворог веде її в нашому інформпросторі, використовуючи різноманітні витончені і підступні методи.

Існують відомі всім телеканали та інтернет-видання, які практично відкрито використовують кремлівську риторику по відношенню до окупації Криму та Донбасу.

Але разом з тим в багатьох, формально проукраїнських, ЗМІ використовуються інші, приховані методи:

1.Метод «правильного» заголовка; «Ад на Донбасє», «Кровавоє мєсіво в рєзультатє ДТП», з найсвіжішого «Кієв попал в рєйтінг наіболєє кріміналізірованних городов».

2. Метод «правильного» формування топ-новин – в топи виносяться і довго утримуються там негативні новини;

3. Метод «перевернутого бінокля». Навів на негативні події, збільшив їх в рази. Навів на позитив, перевернув бінокль - зменшив в рази, або й взагалі не помітив 65-тисячної ходи на підтримку автокефалії.

4.Метод політизації кримінальних випадків. Негативні події обов'язково політизуються. Наприклад розборки на побутовому або комерційному грунті подаються як «напад на актівіста», «ізбієніє АТОшніка», «В Полтавє жєстоко ізбілі ізвєстную волонтьоршу», в будь-якій негативній події звинувачується влада. Будь якого рейдера чи лобіста приватних інтересів забудовника, будь-якого учасника мутних бізнесових схем, будь-якого упоротого борця невідомо з чим - урочисто оголошують красивим словом «актівіст». Ну і звичайно ж у нападі на нього винні не кредитори, не бізнес-конкуренти, не ревнивий коханець, а злочинна влада, яка перед виборами тільки і мріє про те, щоб організувати гучну справу з нікому до того невідомим «актівістом».

5. Метод «декілька=всі». Циган вкрав гаманця=всі цигани злодії і вкрай небезпечні. Кілька проплачених придурків позігували перед об’єктивом=всі українці фашисти, чиновник піймався на хабарі= «вся власть воруєт» і т.п.

6. Метод «з проблеми №257 робимо проблему №1». Яскравий приклад – штучно роздмухана істерія з ромами. Грамотно подана серія «новин» в топах по наростаючій, грамотно створені чи спровоковані інциденти – і роми стали для обивателя пугалом і страшною загрозою. Купилися навіть деякі френди. Хто зараз згадує про циган?

7.Метод «в ЄС (або США) щітают».. Відшукується (купляється) в ЄС людина (часто російського походження чи пов’язана давніми зв’язками з кремлем), яка публікує потрібний кремлю меседж у ЗМІ другого чи третього ешелону. Розповсюджують його під заголовком (наприклад) "У ЄС ВВАЖАЮТЬ, що в Україні страшенна корупція". Насєлєніє хаває.

8. Метод «неперевіреної інформації», тобто вкид, брехня із посиланням на невідомих «інсайдерів» чи «інформаторів»: «400тис. оплачених Поршенко за зустріч з Трампом» чи «Вілла, продана Луценком за 5млн».

9. Метод роздмухування або перекручування фактів, наприклад «офшори Порошенко», коли некомпетентному обивателю 2 тис. доларів, розміщених з технічних причин на офшорному рахунку, подаються як страшна зрада.

10.Метод «лічного мнєнія», за яке «редакція отвєтствєнності нє нєсьот» - тут можна практично відкрито працювати на кремль.

11.Метод організації негативної події, під яку заздалегідь підготовлена інформаційна хвиля. Яскравий приклад – «вбивство Бабченка», після якого хором і скоординовано вистрілила інформаційна атака про «нєспособность власті», «слабость правоохранитєльних органов» і т.п. Щоправда того разу трапився фальстарт, після якого учасники забігу виглядали розчаровано і по-дурному. Довелося нівелювати ситуацію криками про «нєправільную работу СБУ». Ще один приклад – історія з Тумгоєвим.

12.Метод надання комфортних умов кремлівським тролям в коментарях новинних сайтів. Наприклад, «Обозрєватєль», який змінив умови коментування, зробивши їх максимально зручними для пригожинських, або бутусовський «Цензор».

Такими методами створюється штучна картинка «повного провалу влади, правоохоронної системи, хаоса, зради, прєслєдованія патріотофф, актівістов і опозіціонєров».До виборів обивателя будуть намагатися довести до істерики. За це платять власникам ЗМІ, блогерам різного калібру, редакторам. Платить кремль, платить "опозиція" (пов’язана з кремлем), платять олігархи, яких дуже прищемили за останні 4 роки.

В деяких епізодах координація, а отже наявність єдиного центру впливу відслідковується чітко. В тій же «істерії по ромах», коли провідні ЗМІ немов по команді заповнили «історії про страшних ромів». Невже головреди ведучих ЗМІ не розуміли, в яку гру вони грають, справно розміщуючи в топах послідовні, по наростаючій, новини про «страшних циган»? Координація відчувається в тих же повідомленнях про «замах на активіста», коли ЗМІ заповнюються однотипними заголовками,коли як єдина версія відразу подається «опозиційна діяльність» (а хто в нас сьогодні не опозиціонер), інші версії (бізнес-діяльність, кримінал, фінансові відносини, особисте життя і т.п.) нашими ЗМІ навіть не розглядаються - в кращих стандартах ВВС звичайно. 

Сумна картина. Більшість ЗМІ в цій війні воюють не на боці України. Багато наших ЗМІ грають, на жаль, або на боці власників (Фірташ, Коломойський, Пінчук), незадоволених втратою свого впливу в країні, або традиційно на боці грошей. Вони так звикли, робили так роками, особливо не переймаючись походженням грошей замовника. Перед виборами у них завжди жнива. Ну а гроші на дестабілізацію України не шкодують самі знаєте де. 

Сумно. Мабуть, стан нашої журналістики, як і стан нашої політики, відображає стан нашого суспільства. Все ще не громадянського суспільства. Люмпен-журналістика, люмпен-політика…

Що з цим робити? В умовах демократії та свободи слова боротися з цими методами важко. Те, що можливо, насправді так чи інакше вже робиться.

1. Вдосконалювати законодавство. Існує Законопроект №9068, який покликаний обмежити вживання російської риторики щодо окупації Криму та Донбасу. Але законодавчо обмежити ЗМІ в публікаціїї негативу, розстановці акцентів, подачі новин практично нереально. До того ж відразу підіймається крик "Стандарти ВВС, демократія" і т.п. Та й наш Парламент набитий 5-ю колоною, популістами, зрадниками, тому дуже важко просувати потрібні закони. 

2. Чинити юридичний тиск в рамках існуючого законодавства (щодо п.7 це вже і робиться, існують позови).

3. Чинити суспільний тиск, приклади якого ми вже бачимо (суспільна критика Аласанії, петиція щодо 112-го та Ньюзван на порталі ВР яка, маю надію, набере потрібні голоси), що є чудово і може бути найбільш ефективним.

4. Критичний підхід до новин та способу їх висвітлення. Як мінімум – читати далі заголовка. Кожну «гарячу» новину досліджувати з різних джерел та точок зору. Відчувати штучно роздмухану істерію. Не куплятися на показний патріотизм. Не вестись на емоційний тиск, оцінювати кожну новину раціонально. Не вестись на дутий авторитет «європейських ЗМІ». Критичний підхід рано чи пізно зведе проросійські та маніпулятивні ЗМІ на рівень маргінесу.

5. Громадянська позиція самих журналістів, дотримання принципів професійної етики (на сьогоднішній день це все ще не дуже реалістично).

Свобода слова – основа громадянського суспільства. Інструмент, завдяки якому ми всі реально і швидко міняємось. Втрачати цю свободу не можна ні в якому разі. Але цей інструмент потребує надзвичайно точного, відповідального, громадянського застосування працівниками слова, журналістами.