Высказывание известного российского тележурналиста Владимира Познера об украинцах вызвало чувство омерзения. Нечто подобное, наверное, испытал бы, если в помпезной подарочной коробке обнаружил торт, покрытый пятнами плесени. 

С хамством "стратегических старших братьев" мы не то, чтобы смирились (ибо свыкнувшийся с чужим хамством отвыкает от чувства собственного достоинства), а просто обучились относиться к подобному, как к неизбежному злу. Как к выбоинам на дорогах, которые ритуально раздражают, но не портят настроения на весь день. 

Нас почти не трогают эскапады Жириновского, его эксцентрические выходки вызывают скорее сочувствие к нелегкому труду возрастного геополитического клоуна. Реагировать на Кадырова? Себя не уважать. Да, временами коробит от Путина, но было бы неправдой сказать, что его двусмысленные шутки либо оскорбительные заявления нас удивляют. Двуглавого орла всегда смущал тризуб. В своем неприятии украинского как такового необольшевистский самодержец исключительно предсказуем. 

Иное дело — те, кого обобщенно и, наверное, не вполне точно величают российскими демократами. Познер из их числа. Его профессиональная деятельность снискала вполне заслуженное уважение многих коллег, в том числе и отечественных. Формальным подтверждением признания стала врученная ему на днях украинская премия "Человек года" в номинации "За выдающийся вклад в международную журналистику и самоотверженное служение идеалам профессии". В день награждения лауреат дал интервью газете "Сегодня", где на вопрос "Кто для вас украинцы?" изрек следующее: "Я очень плохо знаю Украину, я не жил среди украинцев. Я только знаю — пусть это и не вызовет большой любви ко мне, — что в сталинских лагерях было много украинцев. Среди надзирателей. Говорит ли это о чем-то? Не знаю. Поете вы много и замечательно, едите вкусно. Но я не совсем понимаю вашу ситуацию с языком: вот сегодня меня в гостинице, где я живу, официантка на русском спросила: "Вам меню на английском или на украинском? На русском у нас нет". Что это было?" 

Действительно, что это было? Невежество? Ксенофобия? Неистребимое русское барство, оказавшееся заразным даже для носителя французского и американского паспортов? Пресловутый комплекс "старшего брата"? 

"Братское" (а точнее братоубийственное) высокомерие, увы, уютно квартирует в мозгах наших соседей, независимо от интеллектуального, возрастного или социального ценза. К счастью, не всех. Но, к сожалению, слишком многих. 

Мой друг рассказывал, как на одном из заморских курортов, случайный знакомый, милый московский парень задал ему вопрос, начинавшийся словами "А правда, что у вас в Хохляндии…". Он произнес последнее слово безэмоционально, буднично, не имея намерения оскорбить. Тем самым оскорбление усилив. Легко представить, как он отреагировал бы на встречный вопрос "А как у вас в Кацапии?" Но мой знакомый из вежливости этого вопроса не задал. Интересно, руководством газеты "Сегодня", растиражировавшей беспардонные откровения Познера, также двигало чувство врожденной деликатности? Стоит ли тогда удивляться, что они нам хамят?

Андрей Макаревич не так давно заявил: "Что-то не наблюдаю я никакой особой антиукраинской пропаганды. Вот антироссийскую у них — наблюдал…" 

Возможно, Макаревич не смотрит российское ТВ и не читает российских газет. Не смотрит российские сериалы и не читает российские детективы, где подавляющее большинство отрицательных персонажей носят украинские фамилии или говорят с "украинским" акцентом? Зато увлеченно читает украинские газеты и смотрит украинское ТВ, регулярно наталкиваясь на жуткие примеры русофобии? 

Читая отклики соотечественников на хамство Познера, обнаружил, что у многих к чувству возмущения примешивалось чувство стыда. Им было стыдно за Познера. Непрогнозируемое хамство, необъяснимая ксенофобия, источаемые теми, кого принято считать российскими моральными авторитетами, нормальных людей в Украине ранят. 

Человек, претендующий на звание морального авторитета, призван соблюдать гигиену духа и словесную диету. Познер в себе лелеял морального авторитета. Но является ли он таковым? Я бы поспорил. 

Сам Познер споров не любит. В свое время он немало удивил российскую общественность, заявив, что "Одна из величайших трагедий для России — принятие православия..." А затем удивил еще больше, оскорбившись на реакцию общественности: "Я вообще не понимаю, по поводу чего шум-гам... Оказывается, что это болезненная тема для нашей страны, для каких-то людей… Вот и посмотрим, какая у нас в этом смысле замечательная страна: начнутся ли гонения на человека только за то, что он высказал свое мнение?"

Коллега Познера российский журналист Соколов-Митрич с горечью признал: "Свободного человека, которым, безусловно, считает себя Владимир Владимирович, не должна удивлять реакция других свободных людей на его свободные высказывания... Высокомерие неистребимо в России так же, как и столь ненавистное Познеру православие" 

Может и нам следует признать, что почву для хамства Познера удобрили многие столь презираемые им украинцы. Человек, позволяющий себе хамски безапелляционное "Бандера, как я понимаю, все-таки бандит" или "во Львове по-прежнему русских не любят, насколько я понимаю…" после подобных откровений удостаивается главной национальной премии Украины. И как он после этого должен относиться к представителям этого народа? Как должен относиться Киркоров, унижавший украинских пограничников и таможенников, но удостоенный звания народного артиста Украины? Кадыров, предлагавший Украину "ликвидировать раз и навсегда", но встречаемый здесь лизоблюдскими циклопическими билбордами? 

Угодничая перед заезжими безголосыми звездами, пресмыкаясь перед российскими "заробитчанами", позволяя снимать и показывать здесь, в Украине, украинофобское кино, наши небожители лишаются уважения в глазах соседей. Которые автоматически переносят свое неуважение на страну. 

Я далек от мысли, что меня прочитает "богоизбранный" Познер. И потому я не стану рассказывать ему, сколько миллионов "едящих вкусно" умерло здесь от того, что им нечего было есть. Сколько представителей "нации надсмотрщиков" прошло через ГУЛАГ (по состоянию на 1 января 1951 г. узниками лагерей и колоний был 506 221 украинец, т.е пятая часть от общего числа заключенных) и кто был руководителями и главной движущей силой знаменитого Норильского восстания. О ком Солженицын писал "без них Пятьдесят Восьмая (политические) была обескровленное обезверенное стадо". Не стану вспоминать, что когда киевский журналист Чорновил получил свой первый срок, московский журналист Познер защищал преимущества советского строя. Я не смогу обогатить скудные познания Познера об Украине и украинцах. 

Но, возможно, он прочитает в российском издании интервью тренера российской сборной Фабио Капелло. На вопрос "В России принято считать, что вы — в определенной степени ученик Валерия Лобановского. Вы действительно считаете нашего тренера своим учителем?", итальянец ответил не по-русски просто: "А разве он ваш? Он же украинец"

Останнім часом у соцмережах спостерігається зростання пропаганди шовінізму, антисемітизму та расизму у найвульгарніших їх проявах. З однієї сторони - це закономірний процес самоутвердження упосліджених та неспроможних до дій індивідуумів. А на фоні тотального погіршення економічної та політичної ситуації пошук винних за національними, релігійними чи расовими ознаками - стало вже багатовіковою традицією, що не раз використовувалась для замилювання очей недалеких та примітивних представників соціуму.

Звичайно, легше кричати про вину міфічних "жидів" чи ще там когось, чим признати власну громадянську імпотенцію, не кажучи вже про продажність, яку зараз стало модно називати "непрямий підкуп виборця".

Це саме представники нашої нації, а не якісь "жиди", "москалі" чи "негри", вже вкотре обирають виродка, котрий не один рік нас обкрадав та принижував, а за декілька місяців до виборів поставив копійчаний дитячий майданчик, поклав 100 метрів асфальту, та дав пару копійок на ремонт церковної будівлі! Це наші сусіди, якщо не ми самі, запитували його на зустрічах перед виборами "а що ви для нас зробите?", цим самим плюючи на закон та навіть не задумуючись про функції представника громади! Це більшість з нас, уникаючи дискомфорту, не застили свої права, а той просто заткнулися мішком цукру чи гречки!

А, що найцікавіше, що все шовіністично-расистське лайно один в один копіпаститься з російського сегменту Інтернет. Хіба, у крайньому разі, якщо вже не влом, перекладаються підписи під демотиваторами.

 

А чи не варто, перед тим як щось копіпастити задуматися над запитанням: кому це потрібно? Хто виграє від імпорту великодержавного імперського шовінізму, згідно якого імперська нація - "выше всех", а всі "инородци" - лайно, або, у крайньому випадку є об'єктом "снисходительной жалости", забуваючи про те, що ті, що "понаехали" - представники вже століттями окупованих імперською нацією народів?

"Шановні" копіпастери - ви дійсно вважаєте, що це те, що Україні зараз потрібно? Ви ж так не хочете у митний союз та постійно відповідаєте приниженням іншої нації на приниження, що публікують декілька, не виключено, що проплачених, вилупків-тролів. А самі пропагуєте смердючий фашизм, за який навіть у "толернтній Європі" можна просто на вулиці отримати в рило. Вітаю! Ви безкоштовно створюєте Україні ту репутацію, яку саме потрібно тим, хто не хоче бачити її ні процвітаючу, ні частиною Європейської спільноти.

Так на кого ти працюєш, копіпастер?

http://www.anticenzura.org.ua/index.php?page=article&article_id=15

Офіційний кремлівський "рупор" для англомовних глядачів, телеканал Russia Today заговорив про "зростання неонацизму в Україні, якого підтримують українські правлячі еліти". Невже таким вважають і президента Януковича, і прем'єр-міністра Азарова???  Про це повідомляють "Коментарі".

   Приводом для телесюжету стало побиття водія клубу "Динамо" на матчі між київським "Динамо" та львівськими "Карпатами" 7 серпня. В ході матчу, після того, як у секторі "Карпат" були розтягнуті банери із зображенням Степана Бандери та Романа Шухевича, водій Андрій Саламатов самовільно вирішив зірвати ці банери. Після цього він був побитий кількома фанами обох клубів.
   Після цього прес-служба "Динамо" повідомила, що Саламатова звільнено за провокування конфлікту. Це не пов'язано з його роботою в клубі - оскільки водій знаходився на стадіоні не в робочий час і не займався посадовими обов'язками.

  Російський телеканал висвітлив цей інцидент так (переклад з англійської): "Жорстоке насильство затьмарило в цьому місяці футбольний чемпіонат України, коли завгосп стадіону був побитий після того, як спробував прибрати транспаранти з іменами пособників нацистів". Ведуча каналу також заявила, що "неонацизм" підтримується в Україні на найвищому рівні.

   Що ж стосується самих Бандери і Шухевича, то на телеканалі прозвучала наступна оцінка: "Статус Бандери і Шухевича залишається головною темою для розмов в Україні ось уже багато років. Деякі вважають їх борцями за свободу, інші - більшість населення - називають їх посібниками нацистів. У 1940-х роках вони воювали пліч-о-пліч з німецькими загарбниками, безжально вбиваючи мирне населення - росіян, поляків і євреїв. Сьогодні, більше ніж за 60 років, Андрій (побитий водій Андрій Саламатов - ІП) теж мало не був убитий, але не шкодує про те, що зробив.
   Далі телеканал навів кілька думок аналітиків, переважно російських. 

   Політичний аналітик Інституту країн СНД (Київ) Володимир Корнілов заявив: "Ультранаціоналізм став в Україні більш радикальним. Це тому, що п'ять років його рішуче підтримували правлячі еліти. Сьогодні ультраправі і неонацистські рухи проникають у компанії футбольних фанатів. І ніхто з цього приводу нічого не робить - ні владa, ні футбольні клуби".

   Закінчується сюжет застереженням з приводу перспективи проведення в Україні Євро-2012: "Коли очі всієї Європи будуть спрямовані на Київ, транспаранти в пам'ять про людей на кшталт Бандери і Шухевича можуть серйозно зашкодити репутації країни.( ??? Яка турбота про Україну ! - автор блогу ) У Польщі, наприклад, з цього приводу немає ніяких розбіжностей - Бандеру і Шухевича вважають нацистськими злочинцями".

Телеканал Russia Today почав мовлення восени 2005 року і фінансується за кошти федерального бюджету Росії. Канал був запущено для "відбиття російської позиції з головних питань міжнародної політики", а також з метою "інформування аудиторії про події та явища російського життя".

   На жаль, при цьому російський державний телеканал не повідомив, що погляди іншого учасника конфлікту Андрія Саламатіна є не менш шовіністичними, ніж у можливих "прихильників нацизму" на трибунах. Як повідомляє ТСН, Саламатін вважає, що проживає в "русском городе Киеве", а також впевнений, що "Украинской нации никогда не было,нет и не будет!". Подібні антидержавницькі та українофобські висловлювання він неодноразово висловлював на порталі міста Василькова, в якому він проживає.

На власній сторінці в соціальній мережі в пункті "Коротко про себе" Саламатов вказав, що він є "Советский человек - гражданин некой Украины, надеюсь ненадолго...". Крім того, він є членом віртуальних груп за інтересами з красномовними назвами "Я - чекист!" та "НКВД".

На переконання пана Саламатова, "украинская нация" и "украинский язык" - это исскуственные химеры, созданные для расчленения и уничтожения Русского народа".

  Сьогодні  по інтернету передивлявся  останні миттєвості шоу"Танці з зірками" і натрапив на інтерв’ю з Сергієм Сосєдовим. Його висловлювання у прямому ефірі СТБ стосовно оцінки своїх танцювальних"талантів" членом журі Радом Поклітару мене шокувало. Особливо мене обурило. висловлювання :" какой - то там РУМЫН". Одразу після танцю відСосєдова  ми  почули чергові  «посилання» Радо  "на три буквы" или "пять букв".   Одночасно знавець музики, "видатний" критик  шоу-бізнесу С.Сосєдов з орієнтацією на п"ять літер виявив себе знавцем і «матірної лінгвістики». Вінповідомив українським телеглядачам, що слова на "четыре буквы», кудипосилають  в російській мові, немає. Дякую,С.С.!   Ви мені дуже спростили завдання. Тепермені не доведеться  розтлумачувати  моїм онукам третє лайливе слово.Що з усього побаченого та почутого  виходить. У п’ятницю весь із себе "удаваний інтелігент" Сосєдов  показав своє істинне чорне нутро РОСІЙСЬКОГО ШОВІНІСТА, "матерщинника". Цікаво запитати самого Сосєдова, як би він  обізвав  Радо, якби той  був євреєм,українцем, татарином, вірменином або, не дай боже,  мав якусь фізичну ваду. До речі, у слові "румун" немає нічого  образливого. Цей народ пишається своєю національністю. У той же час, коли держава, громадянином якої є Сосєдов", фактично не приховує своїх імперських зазіхань, а всі  інші народи це - менші брати РОСІЯН, або ТУПІ АМЕРИКАНЦІ, тоді і висловлювання шовініста з імперськими замашками Сосєдова прозвучали образливо.Я народився від шлюбу польки Ядвіги и росіянина з Білорусі - Олексія. Жили ми у повоєнні роки у м. Жмеринка  Вінницької області. Моя родина завждивідзначала католицький Великдень. Коли мені було 4 чи 5 років,  якось у 

Не раз доводилося стикатись з особами, у яких при слові "націоналізм"
починалося понаднормове виділення жовчі. При чому жодних доказів про те,
що націоналізм є злом вони не приводили. Одні одразу починали згадувати
Гітлера, інші - Бандеру, найпродвинутіші оповідали, що націоналізм є
зомбуванням, а вони, мовляв, є не зомбованими, стильними і вільними. Про
те, хто зомбує бідолашних націоналістів, і для чого - знов таки
відповідей нема.
Отже - націоналізм з точки зору формальної логіки.
Людина, хоче вона цього чи ні, є часткою якогось народу. Не належить до жодної нації Землі хіба що інопланетянин з Марса.
Для того, щоб певний народ міг спокійно жити на своїй території,
створюється держава. З кордонами, військом і т.п. Можливо це не є
найкращим способом керування і захисту народу, але іншого ще не
вигадано. Бездержавні народи зникають з мапи світу. Є лише один виняток з
цього правила - коли народ об єднує релігія, котра пропагує його
винятковість.
Зникнення народу є поступовим - спершу він втрачає мову, потім самовизначення, потім
пам ять.
Приклади:
Франція - бретонці та окситани. Були цілком відмінними від т.зв.
французів за походженням і за мовою. Вважали себе такими аж до т.зв.
Великої Французької революції. Революція поламала стародавній поділ
країни на провінції якраз з метою повної асиміляції заходу і півдня. У
відповідь вибухнула справжня партизанська війна (шуанерія) котра
продовжувалась десятки літ. Зрештою, сили у нащадків кельтів
вичерпались, військові дії припинились, і Париж почав додушувати рештки
самосвідомості бретонців та населення Лангедоку в першу чергу за
допомогою лінгвоциду. Окситанську мову, прекрасну мову трубадурів та
менестрелів, було оголошено говіркою і остаточно переведено в "діалект"
вже в 20-му столітті. Те саме сталося з бретонською мовою - родичкою
гельської (Ірландія).
Англія - ірландці, шотландці, валійці. Той самий принцип, ті самі дії.
Ірландцям вдалося зберегти тожсамість лише через те, що вони зосталися
католиками, а Англія стала протестантською. Ірландія втратила мову, але
відвоювала волю, Шотландія та Уельс і досі вважаються англійськими
провінціями. Англійці в цьому випадку вжили хитрощів - дозволили кельтам
те, за що раніше їх вішали - картаті спіднички, волинки, національні
пісні. Приблизно так, як "хахлам" в Союзі дозволяли танцювати гопака у
вишиванках.
СРСР - ну тут нема чого повторювати всім відоме. Метою сов. Імперії було
перемелення всіх "інородців" в єдиний радянський народ. З російською
мовою спілкування і азійським обличчям.
Зброєю проти забуття і асиміляції є націоналізм.
Основним принципом націоналізму (трохи повторюся) є усвідомлення себе частиною свого народу.
До речі - чому зомбі від космополітизму або шовінізму так ненависне слово "свідомий"? Вони навіть лайку вигадали - "свідомит"
А тому, що людину, котра усвідомлює своє місце в соціумі, не зазомбуєш.
Вона має власний розум і вміє думати. Вона розуміє, що націоналістичний
уряд робитиме добро всій нації, а отже і їй - її частині. Прикладом є
Прибалтика - ці маленькі країни мають справді національні уряди, які й
намагаються забезпечити громадянам пристойне життя.
Людина несвідома бажатиме, щоб нею керували чужі дяді. Або з-за кордону,
або і у власній країні. Вона забуває про одне - не націоналістичний
уряд буде розпродувати майно її країни оптом і вроздріб. Що і робиться в
Україні вже майже 20 років.
В нашій країні жодного разу не було при владі справжніх націоналістів. А
люди цього бажали щиро - навіть Ющенко, ця незграбна пародія на
національного президента, викликав вибух народного ентузіазму.
Лише жорстка національна диктатура могла 5 років тому надати Україні
можливість вибратись з економічної ями, і зайняти гідне місце серед
країн Європи.
Прикладом є Польша, яку її трагічно загиблий президент-націоналіст буквально підняв з болота.
На останніх виборах Ю. Тимошенко теж грала ролю національного кандидата в
президенти. Лише грала - і майже перемогла. Завадили "противсіхи" -
їхні голоси якраз і дали б їй перевагу.
А отже - національна ідея в Україні, хто б там що не казав, спрацювала, і працюватиме далі.
А хто ж такі шовіністи, або як їх ще називають, нацисти?
Якщо націоналіст відзначається любов ю до свого народу, то шовініст - зненавистю до інших народів.
Націоналіст захищає свій народ, виступаючи задля цього проти інших
народів, якщо вони чинять його нації зло. Як тільки вони перестають
чинити зло - ставлення до них стає нейтральним.
Шовініст виступає проти інших народів, бо йому потрібні їх території,
багатства, ресурси. Задля цього він висуває програму обраності свого
народу - Богом, фюрером, генераліссімусом - і знищує інші народи з
чистою совістю, адже народи ті не є обранцями.
Націоналіст любить свою культуру і вивчає чужу. Шовініст не знає власної культури, і знищує культуру сусіда.
Націоналіст пишається тим, як він захищав вітчизну, шовініст тим, скільки народів проковтнула його Імперія.
Націоналіст бажає жити і померти у себе вдома і повертається додому
завжди, шовініст покидає свою країну без жалю, варто їй послабнути і
захиріти. Або перекваліфікується на космополіта, т.зв. громадянина
Всесвіту. Бо поважає шовініст лише грубу силу.
Звісно, серед людей, які звуть себе націоналістами, є особи з
шовіністичним баченням світу. Однак їх не так багато - зазвичай
націоналіст не є агресивним. А от шовініст просто піною сходить при
звуках чужої мови, вигляді національного вбрання і т.п.
Доходить до смішного - бачив в Криму бігборди: "Сьел борщ, заговорил на мове - тебе должно быть стыдно".
Тобто шовіністична злоба доходить до того, щоб і борщу не їсти. Сала, напевне теж
Так що, шановне панство, не плутайте грішне з праведним, а націоналізм з
шовінізмом. Або - нацизмом, це ж хтось оце скорочення від сумнозвісної
націонал-соціалістичної партії Німеччини навмисне ліпить сюди по
співзвуччю, по типу - Росія і Русь є одним і тим самим.
Не одним. Як і націоналізм з нацизмом.