Напис на двері стоматології: "Посміхайся, може ти це робиш останній раз!"
Мимохіть згадується Жванецький: "Я зараз цю халабуду – вдрєбєзгі і пополам!".
Коли в магазин влетіла я, було дуже емоційно й переконливо. Батон віддали без заперечень. Зрозуміли, що мітлу я поставила знадвору. За півгодини, коли ми з дітьми випили чаю і життя нарешті налагодилось, під якимись речами у спальні, на ліжку (!) знайшовся ще один батон. Німа сцена... Але кульмінація цієї історії далі – коли в продуктовий я зайшла втретє за день. На обличчях обох продавчинь була приреченість і неприхований жах. "Що ще???" - спитала та, яка віддавала "забуте".
Я так само прилюдно і голосно повідомила, що прийшла вибачитись. І заплатити за другий батон.
ХУХРИ-МУХРИ
Там, де річка голуба в'ється біля гаю, Хлопець дівчині сказав: — Я тебе кохаю. — Значить,— мовила вона,— візьмем паспортишки І на пару швирнемось завтра до загсишки. З нами там хухри-мухри, трохи поговорять, Строк дадуть, халам-балам, штемпель пришпандьорять. — Звідки в тебе ці слова? — хлопець гірко хмуриться. А вона відповіда: — Що ти корчиш пуриця? Ти мені не заливай правил пунктуації. Я скажу ще й не таке після реєстрації. КРАСА НЕНАГЛЯДНА Дістає Ельвіра лаки, Робить манікюри. Для Ельвіри — це ознаки Вищої культури. То раніш вона питала: — Хочеш дулю з маком? — А тепер, бува, як скрутить, То виходить — з лаком. СКРОМНЯГАБатько добре влаштував здоровила Яшку: У їдальні робить він, варить суп і кашку. Якось Яшці дід-сусід заявив сердито: — Ти б при силі при такій міг чавун варити. — Відчепися,— буркнув той.— Я людина скромна. З мене вистачить плити. Нащо мені домна? БРЕХЛИВА СУСІДКА
Дочка губи помадою увечері маже. Мати дивиться на неї і сердито каже: — Он сусідка всюди дзвонить, що ти, дурнувата, Вчора в сквері цілувала прилюдно солдата.— А дочка: — Нехай не бреше та сліпа мегера, Бо я в сквері цілувала якраз офіцера.БАЗАРНЕ КОХАННЯ
Народила дитинчатко легковажна Ада. Дід онукові не радий і баба не рада. — Як же звати його батька — Федором? Іваном? Ада дивиться спідлоба й каже: — Сулейманом. — Звідкіля ж він. Сулейман той? — Приїздив з Кавказу. Я зустріла на базарі й полюбила зразу. — Де ж він зараз, Сулейман той? — не вгаває мати.— Із якого він району? Ти ж могла спитати? — Е, спитаєш,— злиться Ада.— То ж така дубина. Знав по-нашому три слова: «Руб за апельсина!»ЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ
Поселились Федько й Катря в новому будинку Ставлять меблі. Почепили на стіні картинку. Раптом чують тріск і скрегіт у вечірній тиші. Катря вдарила в долоні: — Вже шкребуться миші... Звідкіля ж вони так рано? — дивиться на Федьку А той каже: — То не миші. То сусід їсть редькуЖЕРАР
Жорі рівно двадцять п'ять. Всі — прожиті даром. Татко й матінка чомусь звуть його Жераром. І дивується сусід: — Чи вони не хворі, Що таке чудне ім'я притулили Жорі? — А сусідка молода весело цокоче: — Він же в них жере за трьох, а робить не хоче.ПРАКТИЧНЕ КОХАННЯ Шкандибають тротуаром шикарні персони.
На ній штани вузесенькі, а внизу, як дзвони. Вона, немов заведена, повторює фразу: — А я тебе, як зустріла, полюбила зразу. А ти віриш, що влюбитись можна блискавично? — Ні, не вірю,— він говорить,— бо це непрактично. Я у тебе закохався, як зустрів три рази І дізнався, що твій предок — директор продбази.ФЕЙЛЕТОН ПРО БАЛКОН
Як колись дівчат кохали! А тримали як фасон! Тільки зорі заблищали, вийде діва на балкон. До балкона причалапа з мандоліною чувак, Цілу ніч по струнах дряпа і співа, скажімо, так: — Скинь мантилью, ангел милый, И явись, як яркий день. Сквозь чугунные перилы Ножку дивную продень! — А тепер, коли навколо все пірне в глибокий сон, Стильна діва радіолу витягає на балкон І до того гучно грає! Аж гуде увесь район. А внизу проходить Жора і гукає на ходу: — Приготуй бутилку, Лора, завтра ввечері зайду!