...або куди заведе язик,

коли багато говорити)

----

В краях далеких, місць незнаних,

Здається в Півдні української землі,

Розказував мені мій дід, а йому

Й прадід, а тому й ще якийсь пра-пра...

Жили три брати і була у них сестра.

Найстарший Кий, середній Щек,

Хорив найменший і улюблениця їх

Сестриця Либідь, наче квіт весни,

Що плакала всі ніченьки ясні

- Коли вже підем в землі ті святі,

Що нам заповіли її боги?

Коли побачу той квітучий край?

Вже надокучили дороги степові.

Ізмалку у Володаря живем...

Хоча приймають добре нас та всеж

Наш дім не тут і в серці тисне щем.

- Ми знаєм сестро. Ще однак не час.

Владнаєм справи тут тоді

Зберем увесь наш люд

Й направимось назад, туди -

У рідний край, де прадіди жили...

А час ішов, а час минав і от

У дні весни прийшов момент

Коли брати з сестрою і народ

Увесь їх рушили у путь далекий

Простившись із Володарем степів.

Чи довго йшли незнати...

Мабуть отак і ми - з десяток років,

Може й більше, і далі шкутильгати

Продовжуєм собі. Хоч незалежність маєм,

Блукаєм як сліпці у круговерті криз.

Давно купони вже на гривні обміняли

І Конституцію пани наші прийняли.

Щось легкуваті з папірцями гаманці

Закон наш писаний залежався в тіні...

Блукали довго наші предки.

Підвід по десять поміняти встигли,

Як уряди міняти ми привикли,

як в долари і євро гривні...

І от на ранок літнього вже дня,

На березі славетної ріки,

Призупинив брат Кий свого коня

- Прийшли ми браття врешті-решт прийшли!

І, спішившись із Вороного,

Він, підійшовши до Хреста,

Поцілував, сльозу зронивши...

Здійснилася священная мета!

Іван Хреститель знак святий поставив

Тут Божа Благодать зійшла,

Народ Творця в піснях прославив,

Живую Воду випивши з ківша.

Зраділи всі - скінчилися блукання!

Дай Боже й нам те місце віднайти,

Що загубили у пітьмі віків,

Проснутися від довгого чекання...

Кий, Щек, Хорив по хвилі радості зійшлись,

Обняв братів своїх найстарший і сказав:

- І град тут буде - славний Київ-град,

І пожалкує той хто зруйнувати рад

Це вільне місто буде на землі!

І так слова Хрестителя збулись...

Як бачимо дискусія тут марна,

Чому столицуя Київ назву має.

Бо кий - знак влади неаших предків,

А Україна край нам даний Богом.

Нема різниці чи поляк ти чи татарин,

Чи українець, або ж росіянин...

Земля твоя, живи, працюй

Землі обраної обраний громадянин.

Звичайно перепитаєте ви тут

- Яка ж бо ця земля обрана,

Коли терпіла сотні літ

Ярмо чужих тиранів?

А зараз знов, хоч воля є,

Обраність ця нічого не дає!

- Згадайте вам кажу - славетну Русь!

І хто ж це як не ми сколихували світ?

І всякий грек тоді, почу3вши слово "рус",

Здригався, знаючи шалених вояків.

А Візантія в ті часи найкріпшою була,

Це як Америка тепер, для русичів - ....

В облогу брали, і не раз перемагали їх.

Та ще багато подвигів таких

Привести можна на рядки...

Живем на славній ми землі,

Нащадки героїчних предків!

І скільки вже не порпатись імлі,

Дамо під зад, як Кий і Щек, й Хорив!

... 

_______________________

12.10.2000р.

фух... зубик...мой зубик...боже как мне плохо... ой... умираю...  страдаю день..второй... вообщем

почти неделю......сотрудники на работе замечают, что я что -то не веселая хожу... а что

веселиться...ню боюсь я стоматологов...  ню а терпеть уже зубную боль больше не могу...и вот

 набравшись смелости звоню к своему знакомому стамотологу (очень хорошая девочка) правда я у

нее давно не была... и тут облом ..она ушла в декрет...говорю- запишите меня к врачу.....прихожу на

прием.....доктор- лет 40, веселый такой......шустрик ,  вообщем сказал жить буду.. больно

конечно было... но он свои сказки рассказывал... забыла я о боли и на мой бюстик посматривал

Так что ДЕТКИ  МАЛЕНЬКИЕ и БОЛЬШИЕ ЛЕЧИТЕ  ЗУБКИ ВОВРЕМЯ !!! 

"Если вдруг стало грустно, то подумайте про осьминога. У него и ноги от ушей, и руки из задницы, и задница с ушками, и голова в заднице...и ничё, не жалуется!!!"

1. Однажды мышь заметила, что хозяин фермы поставил мышеловку. Она рассказала об этом курице, овце и корове. Но все они отвечали: "Мышеловка - это твои проблемы, к нам она никакого отношения не имеет!"

Чуть позже в мышеловку попалась змея - и укусила жену фермера. Пытаясь ее излечить, жене приготовили суп из курицы. Потом зарезали овцу, чтобы накормить всех, кто приехал навестить больную. И, наконец, закололи корову, чтобы достойно накормить гостей на похоронах.

И все это время, мышь наблюдала за происходящим через дырочку в стене и думала о вещах, которые ни к кому никакого отношения не имеют!

Мораль: Если Вас что-то не касается напрямую, не думайте, что это что-то не ударит Вас по голове

2. Орел сидел на дереве, отдыхал и ничего не делал.
Маленький кролик увидел орла и спросил:
- "А можно мне тоже сидеть, как Вы, и ничего не делать?"
- "Конечно, почему нет", - ответил тот.
Кролик сел под деревом и стал отдыхать. Вдруг появилась лиса, схватила кролика и съела его.

Мораль истории: чтобы сидеть и ничего не делать, Вы должны сидеть очень, очень высоко.

3. На ферме заболел конь.
Ветеринар:
- Если утром он не встанет, я его усыплю.
Утром конь не встал. Рядом лежал баран:
- Ну давай вставай или ты умрёшь!
Конь встал.
Фермер:
- Это чудо! Это надо отпраздновать! По такому случаю мы зарежем барана!

Мораль: Никогда не лезьте не в своё дело (но не забывайте об истории с мышеловкой).

4. Три человека ворочали камни. Одного из них спросили: – Что ты делаешь?
Он вытер пот со лба и ответил: – Горбачусь.
Подошли ко второму и спросили: – А ты что делаешь?
Он закатал рукава и деловито сказал: – Деньги зарабатываю.
Спросили у третьего: – А что делаешь ты?
Он посмотрел вверх и сказал: – Храм строю.

Мораль истории: жизнь наполнена смыслом только у того, кто преследует великую цель.

5. Таксист подвозит известного в городе миллионера. Тот расплачивается ровно по счетчику.
Таксист:
- Я вчера вашего сына подвозил, так он мне 100 долларов на чай оставил.
- Ну так что вы хотите: у него папа - миллионер, а я - сирота.

Мораль: только тот, кто сам заработал свои деньги, по-настоящему знает им цену.

Как-то королева Елизавета (да-да, та самая, что еще правит в Англии), будучи еще совсем молодой и неопытной в светских беседах, пригласила на званный вечер Бернарда Шоу и спросила его:
- Бернард, вот вы говорите, что все женщины продажны. Неужели вы действительно так думаете?
- Да, ваше величество, - отвечал писатель.
- Тогда скажите мне, сколько по-вашему стоит вон та графиня? - Королева указала на проходящую вдалеке молодую графиню, безумно красивую, безумно богатую.
- Хм?.. Две тысячи фунтов стерлингов за ночь, ваше величество. - Ответил Бернард Шоу, нимало не смутившись.
- А сколько стоит та Герцогиня? - спросила Елизавета, указав на благородную герцогиню, богато одетую и окруженную толпой воздыхателей.
- Хм... Три тысячи фунтов-стерлингов, ваше величество. - Все так же спокойно отвечал драматург.
- Ну а сколько по-вещему стою я? - спросила с вызовом Королева.
Бернард Шоу осмотрел королеву с головы до ног и сказал:
- пятнадцать тысяч фунтов-стерлингов, ваше величество.
- Как! Так мало?! - возмутилась Елизавета.
- Ну вот видите, ваше величество, вы уже начинаете торговаться. разве после этого вы не продажны?

© 100-летние байки

Свиням ластівки співають, 

У сажі гніздечко в’ють.

На них свині не зважають –

Чавкають та хрюкають.

У сажі не у Концерті,

Тут інакші звичаї:

Були б свині лиш нажерті –

Не леді ж та лицарі. 

Та й поміж людей буває,

Різні біси плутають:

Хай хоч як артист співає,

Палац з сажем путають.

Що удень їм, що вночі, 

Тому й «Мають те, що мають»,

Вічну жвачку жуючи.

«Свиням»? артисти співають.

   (байка)
Призначення отримала Змія
Заступником начальника у лісі:
Нарешті мрія справдилась моя,
Тепер я щось, на кшалт земної вісі!

Змінила шкіру, очі підвела,
Рожевеньким підфарбувала губи,
І соромливо в крісло заповзла:
(тепер хай начуваєьться Рахуба!)

Подальший хід подій не здивував,
Куди ж подіти гени-атрибути?
Звивався хвіст, сичала голова,
Пішли у справу і жало, й отрута.

Яке б завзяття в лісі не було,
Там, де живе змія – завжди кубло!