Майже шкільна тема
Вересень 2013 року. Перший в новому навчальному році урок з екології в 11 - Б класі.. Хлопці і
дівчата ще не оговтались від вчорашнього першого дзвоника: уваги до них,
привітань. Гордість переповнює їх , бо вони тепер найстарші в школі. Та і всі
літні події ще не обговорили в деталях.
Але роботу виконують з усвідомленням неминучої необхідності. Перед
закінченням уроку, як завжди, запитую: «
Що не зрозуміли? Які є запитання?» І тут учень, який здебільшого любить
поговорити про проблеми виробництва сметани і масла на заводі, де працює його батько,
запитує: « А Вас хлопець є?» Від
несподіванки відповідаю: «Є» (Тут потрібно уточнити, що термінами «хлопець», «
дівчина» наші учні часто позначають інтервал віку від 12 до 120. І звучать ці терміни по- різному - від самостверджуючого самовдоволення до гротескної іронії. Причому,
варіанти стосунків проходять окремою графою – як додаток) Я наївно вважаю, що питання вичерпане. Але
звучить нове запитання: «А він з Вами
живе?» Автоматично говорю: «Ні» З
острахом думаю про всі можливі продовження запитання, яке прозвучало.
І тут – дзвінок. А дзвінок з уроку – святе. Навіть, приземлення
інопланетян біля класної дошки не завадило б учням відповісти на моє: « До
побачення» і вийти з класу.
Продовження мене чекало після уроків. В кабінет прийшли троє дівчат з
цього класу з безвинним проханням нагадати їм адресу мого блогу для учнів, бо
дошку швидко чергові витерли. Записали. І тут звучить: «Яка класна фотка! Це –
Ваш хлопець?» На вікні в препараторській – фотографія репродукції картини
Врубеля «Демон в пустелі». Пояснюю.
Розмова на цьому не закінчується і переходить в тему розвідки, в яку їх
відправив клас. Коротко – основне:
-
Ваш хлопець красивий?
-
Не мала ще змоги детально роздивитись.
-
А він схожий на того, який - на фотці?
-
Не зовсім, але, якщо точно, я і не порівнювала.
-
А він – розумний?
-
Думаю – так. Якщо до нього звертаюся, то дає
розумні поради. Взагалі все те, що він говорить, має сенс.
- А що він Вам говорить про те, що пишете на блозі?
- Нічого. По - моєму, він ніколи не читав те, що я написала. і , взагалі, не знає про існування цього блога. Але багато з того, що написане, з"явилось завдяки йому.
- А Ви часто з ним бачитесь?
- Рідко: раз в три - чотири місяці.
- Він десь працює?
- Він багато працює.
Мої співбесідниці явно були розчаровані відповідями. Але до мене найдосконаліший "детектор брехні" не мав би претензій.
P.S.Слава Богу за те, що не запитали: " А чи хотіли б Ви бачити його щодня?" Бо, говорячи і дала правду, мусила б відповісти:"Так" Але лише Бог знає за ту інформацію, яку вони назбирали до проведення глобальної розвідки.
