Каждый отдельный день тянется медленно, а месяцы и годы улетают незаметно.

(Михаил Ходорковский. Из тюремных итервью)

... - учиться понимать и прощать. Чем лучше и глубже понимаешь кого-то, надеваешь его шкуру, тем сложнее осуждать и проще прощать.

(Михаил Ходорковский. Из тюремных итервью)

Відомий американський політолог Сергій Мельникофф опублікував у себе на сайті « Свобода слова » статтю , в якій, зокрема , сказав :
"У вас правозахисник від чекіста відрізняється тільки відсутністю портупеї . Запитай будь-якого правозахисника в Росії , що він думає про захоплення нових земель на Кавказі , і ви негайно побачите справжнє рило російської людини ».

Як тут не згадати ікону російської ліберальної інтелігенції та правозахисту , "морального воїна" , - політзека Ходорковського , який , ледь вийшовши з в'язниці негайно оголосив , що Північний Кавказ - це « наша земля , ми її завоювали » і що він особисто готовий вбивати народи Кавказу «за територіальну цілісність Росії».

«Если конкретно спросить у меня: "лично я, пойду воевать или нет?" - пойду! За (российский) Северный Кавказ. Это наша земля, мы ее завоевали. Я не империалист. Я, в определенной степени - националист»
                                                    Миша Ходорковский в интервью журналу The New Times

Письмо Ходорковскому --- Полина Жеребцова   24.12.2013

Михаил Ходорковский я пишу Вам из Финляндии. Меня зовут Полина Жеребцова. Я политбеженка из России. Из современной России, где уже много-много лет правит господин Путин.
Всю жизнь я веду дневник. И так случилось, что родилась я на Кавказе, в городе Грозном.

Когда мне было девять, мой город окружили кольцом российские танки - и дома стали превращаться в руины и тлен вместе со своими обитателями.
По Вашему дому стреляли из танка, господин Ходорковский?
По моему - стреляли. Горели верхние этажи, и дети кричали от нестерпимой боли: осколки терзали их тела.

Мой дед, участник Отечественной войны, лежавший в больнице на Первомайской улице, погиб при обстреле. Он уже выздоравливал - я и мама собирались забрать его домой.
Мы не могли похоронить его неделю. Шли бои.
Я знаю, Вы много пережили, были в заточении. Но скажите, Вы можете себе представить, как кричат больные, когда из орудий стреляют по больнице или когда невидимый и неуязвимый для их проклятий бомбардировщик сбрасывает на них полуторатонную бомбу?
. . . . . . . . . . . . . . .
В августе 1996 года в подъезд нашего дома залетели снаряды с российского поста: соседей разорвало на куски.
Мне было уже одиннадцать.
Я вышла в свой родной подъезд, и мои ноги по щиколотку утонули в крови. Кровь стекала со стен и с потолка, а рядом кричали в жутких мучениях выжившие соседи.
С тех пор, господин Ходорковский, я не верю правителям России. Я не считаю, что это цена за завоевание и целостность страны. Это делали как раз «слабаки» - ведь сильный человек не будет самоутверждаться за счет убитых детей и женщин.
По сути дела они предатели собственного народа.
. . . . . . . . . . . . . . .
Когда на грозненский рынок прилетела ракета, я находилась в трех кварталах от места ее падения. Я увидела огонь от земли до неба, а потом услышала оглушительный взрыв.
В моих ногах оказалось 16 осколков.
А что стало с людьми, которые были ближе к ракете? Оторванные руки, ноги, головы, тела, превращенные в пыль.
Свою маму дети находили по заколке для волос или пуговицам на кофте...
Хоть кто-то получил извинения? Или компенсацию за этот ад? Кто?
Я не получила ничего кроме угроз и приказа «закрыть рот», так как являюсь подлинным свидетелем этих кровавых событий. Вот лицо современной российской власти.
Убить, оболгать и захватить. И это называется «завоевание»?
. . . . . . . . . . . . . . .

Я очень сочувствовала Вам, когда Вы были в заточении. Я считала вынесенные Вам приговоры несправедливыми, политическими. И сейчас считаю, что на Вас, возможно, оказали давление.
Но Вы в интервью сказали: "Путин не слабак. Я готов воевать за сохранение Северного Кавказа в составе страны. Это наша земля, мы ее завоевали!" Подумайте, Вам ведь придется разделить ответственность за те военные преступления, которые на Кавказе не издержки «завоевания», а его суть.

Почитайте мой дневник.
Почитайте, как нас завоевывали.
Как мы хоронили соседей, убитых под обстрелом, предварительно закрыв могилы ветками, чтобы голодные собаки не растерзали покойных.
Как были убиты тысячи детей и женщин в Чеченской Республике.
Вы все еще хотите целостности с такой Россией?
Я не хочу.
И мне не нужно ее гражданство. Я стесняюсь его, как позорного рабского клейма.

Письмо Ходорковскому ---   Юлия Тимошенко

Я вітаю набуття Михайлом Ходорковським волі. Для багатьох людей у світі це знакова і довгоочікувана подія.

Політичні в'язні, як і люди, які пережили клінічну смерть, переживають по той бік реальності дуже схожі відчуття і повертаються звідти зміненими, з незрозумілими для багатьох відхиленнями від домінуючих у суспільстві цілей і норм.
. . . . . . . . . . . . . . .
А головне, і я в цьому твердо впевнена, що у Михайла Ходорковського з'явилося особливе натхнення спробувати зробити світ менш жорстоким і справедливішим для багатьох. Немає сумнівів, що він уже давно переріс банальну пристрасть колекціонування грошових знаків.

І, як багато інших, я вірю, що звільнення Михайла Ходорковського подарувало світові сильного, інтелектуального, морального воїна, який хоч трохи, але зможе разом з іншими наблизити людство до любові та співчуття.
Дорогий Михайле, будьте вільні й успішні на цьому шляху.

Ватажок подчекістской банди «Русские» і головний організатор т.зв. «Російських маршів» Дмитро Дьомушкін запросив свого одноплемінника Ходорковського взяти участь у «Російському марші».

Заява Демушкина (за даними матері В'ячеслава Дацика його справжнє прізвище Зюс ) стало своєрідною відповіддю на інтерв'ю Ходорковського , в якому єврей екс-олігарх оголосив себе «російським націоналістом» , готовим воювати на Північному Кавказі за «територіальну цілісність Росії».

«Як довго ліберали чекали свого лідера і мученика з ГУЛАГу Михайла Ходорковського, таврували Навального за його плюшевий націоналізм. І ось дочекалися , Міша зліз з нар і з порога почав розповідати їм про імперський націоналізм , про світле почуття і захист національних інтересів. Ще й виступив проти відділення Кавказу, роз'яснивши необхідність боротися за імперію» , - пише Дьомушкін на своїй сторінці в соціальній мережі«ВКонтакте».

На думку Демушкина, «мова Ходорковського не тільки перекреслила все до чого прагнули самі ліберали , але навіть переплюнула ідеї націонал-демократів , з якими ліберали хоч трішки згодні були уживатися».

«З нетерпінням чекаємо реакції і краху надій панів лібералів , а Ходорковського на «Російському марші» з завзятими кричалками» , - підсумовує ватажок «росіян» Дьомушкін.

Нагадаємо , що 21 грудня 2013 року, перебуваючи в Берліні , Михайло Ходорковський дав інтерв'ю журналу The New Times. У своєму інтерв'ю Ходорковський, в числі інших відповідей на питання , сформулював свою підтримку націоналізму, а також висловився проти звільнення Північного Кавказу , яку активно просувають російські націонал -демократи і регіоналісти.

«Якщо конкретно запитати у мене : « особисто я , піду воювати чи ні? » - Піду! За Північний Кавказ. Це наша земля , ми її завоювали. Немає на сьогоднішній день у світі не завойованої землі , вся земля колись , кимось завойована . Північний Кавказ завойований нами. Я не імперіаліст . Я певною мірою націоналіст » , - сказав , у числі іншого , Ходорковський у своєму інтерв'ю.

Про реакцію Ходорковського на запрошення Демушкина взяти участь у «Російському марші» поки не повідомляється.

І наостанок невеличка довідка(мовою оригіналу):
Ярусский — еврейская расовая фамилия. Пикрелейтед — пруф,

надгробие супружеской пары евреев Ярусских в городе Черновцы.

Также, аварцы, один из кавказских народов, в языке лакцев называются «Ярусса». Таким образом, фамилия «Ярусский» у евреев могла обозначать выходцев из областей, населенных аварцами, то есть относиться к татам (горским евреям).
Чуть более, чем половина футболок с надписью «Я русский» на самом деле содержат эту надпись без пробела, то есть в форме «Ярусский», что, безусловно, будет доставлять немало лулзов каждому, кто осилил эти три параграфа.
Ратислав-Скальд Орич

«Деньги, положение — все это важно, когда то, что ты делаешь, не расходится с твоим внутренним пониманием правильности. Когда же расходится — возникает ощущение несвободы, — поясняет Ходорковский. — Но вырваться на свободу мешает сила привычки. Так и становишься рабом вещей, системы, положения, собственности… Единственно  правильный поступок — бросить все это и идти дальше»

Тюрьма делает свободным. А что ему еще остается теперь, как не освобождаться от привычек? У него для этого много времени.
Это практически раджа-йога, «путь особождения царей».