. Міняли варту близ Бакингемського палацу... Кристофер Робин з Алісой гуляли. Аліса побралась з одним вартовим. "Ой, важко служити отим вартовим", Аліса гадала. . Міняли варту близ Бакингемського палацу... Кристофер Робин з Алісой гуляли. Побачили варту у будці. "Розувся. Шкарпетки поцупив", Аліса гадала. . Міняли варту близ Бакингемського палацу... Кристофер Робин з Алісой гуляли. Чекали на Круля, але той не вийшов. "Нехай. Короля хай боронить...

Читати далі...

ЩАСТЯ На Джоні калоші із гуми хороші. Між Джоном і дощиком ген макинтошик. І з гуми теж, он, капелюх. ...А дощ уже вщух. СОНЯ (ХРЕСТИНИ) Спить маленьке мишенятко. Як мені його назвати? Очі крихітні як крапки. Хвіст великий як краватка. Часом зву його Іваном, бо хвостом кошатко манить. Часом зву його Петрухой, бо хвостом торкає вуха. Часом зву його Неробой: це йому не до вподоби. . Назову його Панасом, прецінь ним пишаюсь красно.

. У Лева хвіст такий огрядний, і у Слона, і у Тхоряки. У Алігатора є хвіст. Хвости є навіть у китів. . Якби я мав хоч гривень пару, нараз пішов би до хвостарні, хвости б усі геть переміряв (таку я думоньку намріяв). . Зберуться звіри подивитись (не попоїсти, бо вже ситі). Скажу Слону, Китові, Леву: "У вас-хвости. Є хвіст і в мене!" .

ОГО В почивальні за темною, темною шторой хтось живе, але я ще не бачив Його. Він тікає кудись, коли смикаю штору, він ся зветься, так мама гадає, Ого. Не спитає:" Як ся поживаєш, синочку?" Сірий звір, спілкуватись з дитиной не хоче. . НЕЗАЛЕЖНІСТЬ Не хОчу знати, не хочУ ні чути, ані пам"ятати: "Не лізь. Мовчи. Гайда до хати" Кажу вам це, я не мовчу. Вам навіть важко зрозуміти: Це дідівщина, не просвіта.

Там де вулиці, аж три- перехрестя ріг у ріг, перехожі "грим" та "брик" тОвчуться о сій порі. Пара бабиних пантофлів. Ззаду- Петрик у чоботях: "Рип....Рип....Рип..." . На неї- жовтенький чепець, а ще-і плаття надзелене. Як вітер з півдня потягнЕ, вона йому поклін кладе. На сонце радісно погляне: "Ми разом-ніби помаранчі" і знов сусіді прошепоче: "Зима померла?" "Овшем, точно". . Хвилі гойдають лілеї: леле, леле...

Читати далі...

Ген, Лугар за горой тече, є непролазним вельми, о. Зимовий день ось-ось спочне, а я пішов до Нені, о. . З-над моря вітер аж гуде, ганяє хмари темні, о. Он хтось під коцем ген іде за перевал до Нені, о. . Солодка любонько моя не знає як пручатись,о. Най в роті висохне змія щоб з лайкою не знатись, о. . Як чічка рано у росі чистЕнька та свіжЕнька, о. Я твоє серденько посів, дорогоцінна Нені ,о. . Я сам з села, такий мій чин: підлеглих геть не вельми,о. По місту прОйдусь...

Читати далі...

ДогОри стяг! Шикуймося до строю. Іде УПА, карбує міцно крок. Комуною замучені герої дають звитяги й смерті нам урок. . ЙдемО на герць піднесені сурмою. Ворожі кулі всупір нам свистять. Над українським переможним строєм- бунчук упівський, гітлерівський стяг. . Палає день, зоря - над чорним схроном. Йдемо на схід по селам і містам. Тризуб несе свободу мілійонам. Гачастий хрест дає надію нам. . ДогОри стяг! Шикуймося до строю. Іде УПА, карбує міцно крок. Комуною...

Читати далі...

. Мова справжнього румуна потребує гідних слів. Хай невіглас суржикує- мову кривдити не смій. Привітаю чемно того, я, румунський селянин- хам згадає нашу мову: вигне мат у сім колін. . Навкіл любоньки кружляє, каже солодко у лад- дурню лайку пробачаю за десяток серенад. НЕма в світі іншой мови до твоїх, румунскьких, вуст. Не вагайся, не сторонься слова- це ж бо твОя суть. . І натхнення , і кохання, спів, і шепіт, і вірші: пан пасує до каптана- говір нам по мірці...

Читати далі...