НАДЕЖДЕ САВЧЕНКО

Я пишу из холопской России,
Где все смерды поджали хвосты.
Дорогая Надежда-Надiє ,
Разрешите быть с Вами на ты!

    Учора Росія зробила дві заяви, щодо бранців, по яких на весь світ плачеться Україна. Перша стосується Надії Савченко. Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков прокоментував заяву президента України Петра Порошенка про готовність Києва обміняти Надію Савченко.  Зокрема, Пєсков заявив наступне:

"Ми, безумовно, зафіксували вчорашню заяву президента України, більшого я сказати не готовий, можу також сказати, що ми також зафіксували сьогоднішню заяву адвоката Савченко, в якому він заявив, що підсудна вийшла з голодування. І ще раз хочемо нагадати, що йде судовий процес". Президент України Петро Порошенко заявив про готовність обміняти утримувану в Росії українську льотчицю Надію Савченко, якщо надійде відповідна пропозиція. При цьому, Порошенко підкреслив, що за два роки жодної пропозиції про обмін Савченко не надходило.

Друге - питання щодо повернення в Україну інших політв’язнів. Міністерство юстиції РФ повідомило СЬОГОДНІ про отримання звернення від України щодо передачі режисера Олега Сенцова і ще трьох засуджених громадян України та розгляне його протягом 30 діб.

         Про що це все свідчить? А про те, що Банкова впродовж майже двох років жодного разу (!) не заїкнулося перед РФ про захист інтересів своїх громадян. Дехто просто безчесно брехав усьому суспільству, матері Надії Савченко, що докладаються всі зусилля для звільнення наших хлопців і дівчат з полону. Ви ж, сподіваюся, пам’ятаєте, як було заявлено, що штурман вертольота повернеться до Марії Іванівни Савченко не пізніше травня 2015 року? Правда нарешті відкрилася.

         Знову обман, злуда.

         Іще пів року тому завершився судовий процес над Олегом Сєнцовим та Олександром Кольченком. Уже тоді потрібно було ставити питання про обмін цих патріотів, Геннадія Афанасьєва та інших. Про необхідність відбування ними покарання в Україні.

         Але в Києві щодо цього жодного поруху. Тим самим вся бюрократична машина фактично допомагає ворогам знущатися над нашими героями. Лише 10 березня ц.р. десь, у когось щось проснулося, нарешті підготували звернення до Московітів щодо обміну полонеників. Просто ті відбірні ідіоти, які б мали підготувати чолобитну ще шість місяців тому, пройти з нею всі відповідні узгодження (уночі, якщо потрібно!), напевне, ніколи не сиділи в тюрмі. Не знають, що це за муки нелюдські насправді. А їх би за таке святокрадство бодай на п’ятнадцять діб за черствість посадити на нари! Заразом, звичайно ж, з першими особами, які обманюють, брешуть, пиячать, забуваючи про все. Дорвалися, бачите, до влади. Ненамилуються своєю ілюзорною високістю, яка зміліла в народі до жаб’ячого хвоста.

         Тому я просто радий, як рашівці познущалися над всією пихатістю небожителів Банкової, розігравши, зокрема, прес-секретаря глави держави. Доказавши тим самим всьому світові, що чиновники АП ні разу з липня 2014 року. часу викрадення Надії Савченко з України, не спілкувалися з адвокатами мужньої льотчиці. Не кажучи вже про патрона пана Цеголка. (У цьому можна переконатися наяву тут).

         Де вихід?

         Я його для себе побачив у новому вірші, який у стилі Тараса Шевченка написаний, як мені пояснили, священнослужителем Московського патріархату, котрий прізвище своє засвічувати поки що не може:

Спи, Тарасе, маєш часу, не прийшла година,
Ще на ноги не піднялась твоя Україна,
Ще торгується ж… з ляхом, а москаль сміється,
Кров невинна українська на Донбасі ллється.

Ще не впала Божа кара лютому злодію,
Що доконує в темниці молоду Надію,
Ще розбійники у Раді лице своє білять,
А тим часом між собою Україну ділять.

Не поділять — не допустить Бог Всевишній глуму,
Не продасть народну волю Порошенко куму.
За молитви чистих серцем вистоїть держава,
І вернеться в Україну і сила, і слава.

Усміхнеться брат до брата, Дніпро звеселіє,
Близиться година свята, радуйся, Маріє!
Об ’ єднаються за правду християнські люди
Спи, Тарасе, любий батьку, ми тебе розбудим.

Дрессированная обезьяна или Шариков-2? Украинская (на)летчица Савченко на заседании Рады разулась и залезла в кресло. Депутат Верховной Рады от фракции «Батькивщина» Надежда Савченко разулась в ходе первого для себя заседания парламента. Об этом во вторник, 31 мая, сообщает портал Страна.ua.

                 Хіба два роки не достатньо для того, аби зрозуміти просту істину: хто насправді знаходиться на чолі нашої держави? Майбутній Вашингтон чи згубник державності України, її територіальної цілісності? Марнотрат, пустослівник, поборник кумівства і офшорник чи герой-рятівник?  

                Більше того, посиленому розвалу суверенності не перешкоджають уже навіть завезені балтійські та грузинські специ, як і вславлений поляк Лєшик Бальцерович зі знаменитим словаком Іваном Міклошем укупі. Врятувати нас може, либонь, лише марсіанин, який не реагує на матеріальні статки, позбавлений почуття зиску і за ціль має одне – «Україна – понад усе!». Але ж де його взяти?

                Таким інопланетянином може стати пані Надія Савченко.

                Я не фантаст, і добре вчора зрозумів, напевне, як і ви, друзі, що перші години спілкування з бранкою московітських катівень показали: перед нами зразок яскравого діагнозу захворювання людини від перевтоми тривалою  у 709 діб згубною ізоляцією. Легка збуджуваність, неадекватно підвищений голос, часті зривання на фальцет. Тому для неї  нині найголовніше – здобуття врівноваженості і входження в стан адекватності. Все інше в пані Надії є. А найголовніше це – безстрашність.

                Чому, скажіть, будь ласка, потухли, так і не спалахнувши по-справжньому, здобувши депутатські мандати різні там парасюки, берези, на яких по-первах у народі покладалися великі надії? Присіли нині, ніде й не чути їх. Нікуди не висовуються. Ні з ким і ні за що не боряться, не воюють, начебто все їх влаштовує, хоча ситуація в економіці та політиці України розсипається буквально на очах. Відверта і безапеляційна зрада інтересів України та українців відбувається буквально у всіх на очах. Часто за активної підтримки депутатського корпусу Ради. І все лише тому, що вони так чи інакше пов’язані матеріальними статками, родинними зв’язками. На них, як і на більшість із нас з вами влада будь-коли може вчинити тиск, змусити замовчати, прикусити язик, підмити активістів боятися. Якщо не за себе особисто, то за рідних і близьких.

                Яскравою ілюстрацією подібного прикладу тут може слугувати досвід протидії київського начальства супроти народного депутата України, колишнього керівника «Правого сектору-Схід», комбата «Азову» Андрія Білецького. Варто було йому цими днями стати організатором і натхненником ходи тисяч людей з попереджувальним закликом до влади не бавитися з виборами на окупованих територіях Донбасу на догоду Кремлю, виступити з яскравим спічем під стінами парламенту з застереженням не чіпати устоїв Конституції України, як тут же його стали активно поливати брудом в провладних ЗМІ, публікувати статті про начебто нечесно придбане житло в столиці.

                Людей великими робила лише безстрашність. Безкомпромісність. Якщо ти ворог, а маскуєшся під героя-народолюбця, то це треба мати мужність встати в залі Верховної Ради і сказати при всіх. В обличчя. Не боячись того, що за дверима тебе візьмуть під білі ручки, чи спопелять твоє майно. Вхопити за краватку лизоблюда спікера парламенту, який виконуючи завдання головного повелителя (ще питання – у Києві чи Москві він?) взад-вперед проштовхує завдяки голосам ворогів української державності такі рішення Верховної Ради, які суперечать інтересам рідномовного народу, територіальної цілісності, громадянському спокою.

                Думаю, що така людина в законодавчому органі з’явилася. І її ви знаєте. За одне боюся. Щоб пані Надія не розмінювалася на дріб’язок. Щоб не дала себе скомпрометувати. Щоб не намагалася всьому дати оцінку, все прокоментувати. А до цього буде підштовхувати падка на сенсації нинішня преса. Тоді вона просто розмилиться, стане нецікавою. Щоб знала з ким потрібно гуртуватися. Напевне ж з такими фронтовиками, як Андрій Білецький, а не Тетерук.   Щоб сторонилася всяких послуг влади, бо кожна з них – це кайдани на руки вільної, незалежної людини. Щоб одганяла від себе різних чалих від влади.

                Цей останній посил стосується нинішнього посла України в США. Як нині пам’ятаю той день осені 2014 року, коли формувалися передвиборні списки партій і блоків. Права рука П. Порошенка  Валерій Чалий з піною біля рота розносив на одному з телеканалів керівництво партії «Батьківщина» за те, що вони посміли на чолі свого  персонального реєстру кандидатів у народні депутати поставити льотчицю Надію Савченко. Аргумент у нього був просто драконівський: це, мовляв, може розізлити Путіна, позаяк наша офіцер знаходиться в (так і хочеться написати) його величності російському полоні. І сьогодні цей лакиза з Вашингтону щось патякає на підтримку повернення бранки додому…