хочу сюда!
 

Лилия

45 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 42-53 лет

Заметки с меткой «чернобыль»

Стевия медовая продлевает жизнь

Стевия медовая — уникальное растение, которое сразу же после появления в Советском Союзе было помечено грифом государственной тайны "Совершенно секретно", поскольку предназначалось для использования исключительно в военно-промышленном комплексе, для питания космонавтов, энергетиков-атомщиков, ракетчиков, членов политбюро ЦК КПСС и Правительства СССР.


Стевия зарекомендовала себя, как растение для увеличения продолжительности жизни. Япония последние пятьдесят лет живет в условиях последствий ядерных взрывов в Хиросиме и Нагасаки, и все японцы так или иначе ощутили на себе парадокс, связанный с ухудшением экологической ситуации, но одновременно и увеличением продолжительности жизни.

Это вызвало немалый интерес в ученых, потому что сегодня Япония опередила по показателям долголетия ее граждан все страны мира. На продление жизни влияют многие факторы, но все же есть факторы, которые резко отличают условия существования японцев и славян, и прежде всего это питание. На сегодня Япония потребляет в среднем три тысячи тонн стевии в год, что равно 90% всей выращенной в мире стевии.

С помощью стевии японский народ оздоравливался от ядерной катастрофы, растение вошло в одну из государственных программ. До сих пор из нее изготавливают лекарства и продукты питания. Примечательно, что вывозить стевию из Японии запрещено, так как это целебное растение японцы считают своим национальном богатством.


Христианский взгляд

15 мрачных фото. Сооружение нового саркофага над АЭС в Чернобыле

Go2life.net • Сооружение нового саркофага над АЭС в Чернобыле
Go2life.net • Сооружение нового саркофага над АЭС в Чернобыле

На Чернобыльской атомной электростанции (ЧАЭС), которая находится на Украине в Киевской области, строители благополучно завершили первый подъем железных конструкций будущего, защищающего от радиации, саркофага.

• Источник больших фотографий:
15 мрачных фото. Сооружение нового саркофага над АЭС в Чернобыле

Чернобыльская АЭС и профсоюз. Спасите наши души!

 

Чернобыльская АЭС и профсоюз! Какова его роль и кто эта организация сегодня: пережиток советского союза подыгрующий власти или все-таки защита персонала со своей принципиальной   позицией?

 

Рассказывать о роли Чернобыльской Атомной Электростанции дляжителей независимой Украины, а также всего мира не стоит. Об этом уже многописали. Вот только проблема Чернобыльской аварии выложена в полном объеме,а   о проблемах персонала   ЧАЭС много умалчивается. Вернее сказать вообще «ни словом, не духом». 

                                             

Дальнейшая судьба работников ЧАЭС. Неизвестность или светлое будущее?

 

Со времен Сталина и Щербицкого, граждане тогда еще единой державы всегда рассчитывали на опеку со стороны государства и защиту на работе,мало кто задумывался о том, что защищать себя придется самому. В то время еще развивался «мирный атом», строились фабрики и заводы. Не то, что сейчас эпоха«купи-продай». Достаточно было обратиться в соответствующие организации, и сразу вопрос решался, а не решался так выходили на митинг. Но прошло время,совецкий союз распался.  Стратегические предприятия так и не смогли приватизировать, закон не позволил. Тем более ЧАЭС,  не кому и не нужно, предприятие не работает,прибыль не приносит. Для работников изменилось только, то, что сегодня или завтра они некому будут не нужны. 

             Выход один - нужно создать невыносимые условия.Хотя работники честно выполняют свою работу, и те функции, которые положены на них на этапе снятия ЧАЭС с эксплуатации. Вот еще немного и они посвятившие  жизнь и здоровье на ликвидацию аварии идальнейшую работу тогда еще предприятия имени В.И Ленина. Пойдут на вольные хлеба или на мизерную зарплату, говорить о достойной компенсации вредных условий труда не стоит, закон сегодня не работает. А если ты не Герега, то и не герой. 

 

                                                     Внашем государстве все можно.

Можно ли человека в костюме Адама считать прилично одетым, а зеленый цвет называть красным. Все скажут, что нет. Оказывается можно, еще и обосновать это с «законодательной» стороны и союзников найти в лице профсоюза,которые подтвердят ваши слова. А также поддержат  «полицаи» из числа персонала, которые задополнительную премию или путевку в санаторий, будут доносить, и отстаивать нужное для администрации решение. В наше время на предприятиях Украины   часто задействую тполитику поощрения лиц приближенных к администрации и поддерживающих ее идеологию и методы «управления»

Так вот, неотходя от темы. Недавно на Чернобыльской АЭС проводилась аттестация рабочих мест, определялись условия труда, и тут оказывается, что радиационного фактора нет, и работники ЧАЭС работают в абсолютно чистых условиях труда. Доплаты не положены им. Вчера было ионизирующее излучение, сегодня нет. Профком с этим решением согласен. Притом все запреты  так же распространяются на правила, поведения, пребывания и условия посещения Чернобыля, как зоны с радиационным загрязнением и прописаны в Законе. Вот только не для работающих взоне безусловного отселения.  Загрязнения есть только фактически, юридически уже нет.

            Вот и  выходит, что работают они почти  на Мальте, а не в Чернобыльской зоне. 

                                                                  

Разделяй и властвуй

 

Самый главный принцип: аттестацию проводить постепенно, дабы перессорить все категории персонала. Во-первых, не все цеха сразу, во-вторых, начинать с тех самых которых называют «золотые руки», с тех, кто остался человеком, не шел по головам к карьерной лестнице, с тех, у кого нет влиятельных родственников. Именно с тех, кто за всю жизнь не смог переступить во многом через себя, и продолжил традиции отцов своих и прадедов. С рабочих!!! А ИТР если вдруг первые будут бушевать, «заклюют» их. Такова вертикаль власти. Никто не будет возмущаться. И вот «светлые головы» они же инженерно-технические работники, сидящие в кабинетах, не ремонтирующие оборудование не ходящие в обходы и мало кто из них думающий, где бы после работы «пошабашить»,  получают доплаты   за вредность. И некоторые из ИТР даже рады тому, что слесарь или токарь Коля, получает меньше, ведь так его и без того неказистые позиции еще слабее. Не все конечно из ИТР такие и так думают, многие из них люди с «большим сердцем» в чем я при определенных обстоятельствах в жизни убедился.

              ИТР  знают, что и их коснется аттестация, но несегодня. Никто объединяться не собирается, дабы совместно отстаивать свои права. Наоборот «поедают» друг друга. Везде, на работе, за столом, на отдыхе. Власть при этом   только тешится! Давит народ их же руками.  Хотя лично мое мнение,  получать доплаты за работу в условиях ионизуруещего излучения должны на ЧАЭС и рабочие и ИТР. И это было бы честно.

            То, что сейчас происходит,  это метод управления «проблема-реакция-решение».Создается проблема, некая «ситуация», рассчитанная на то, чтобы вызвать определенную реакцию среди персонала с тем, чтобы оно само потребовало принятия мер, которые необходимы правящим кругам. Наподобие: « у меня доплату забрали, заберите и у соседа».

            Чтобы добиться принятия какой-либо непопулярной меры, администрация  постепенно,день за днем, год за годом проводит аттестацию рабочих мест. Не всех сразу естественно. Именно таким образом были навязаны принципиально новые социально-экономические условия(неолиберализм) в 80-х и 90-х годах прошлого века. Сведение к минимуму функций государства, приватизация, неуверенность, нестабильность, массовая безработица,заработная плата, которая уже не обеспечивает достойную жизнь. Если бы все это произошло одновременно, то наверняка привело бы к революции.

 

     Эволюция профсоюза.

 

В данном случае к администрации должны быть вопросы!  Но с моей стороны их нет. Да и не с той пьесы я, где голый лезет на акацию. Я четко понимаю, администрация всего лишь исполнитель, и думает о том какими способами экономить бюджетные деньги, как впринципе любые другие руководители предприятий, неважно какой формы собственности. Другими словами, выполняет свои должностные обязанности, делая их более или  менее  в рамках  закона. Так что волки сыты и овцы целы, не всеконечно у кого ошеек отрезали, у кого стегно.

            Я рабочий одного из цехов, как наивный и добросовестный плательщик профсоюзных взносов, сажусь и пишу обращение к председателю Первичной профсоюзной организации ЧАЭС Орлову Максиму Ивановичу. Не знаю, что меня побудило, скорей всего поиски справедливости. Но зря старался. Видели меня скорей всего на одном месте.Произошла эволюция. Это в былые времена лидеры наподобие  Наполеона ради своей великой державы покоряли новые страны, не смотря на невысокий рост и другие физические недостатки. Все ради своего народа, и Наполеон остался в истории. И нигде в истории не упоминается о том, что место, которым садились на лошадь полководцы и другие деятели того времени, было шире, чем плечи. А Франция до сих пор является донором для многих стран. Но это был раньше.

            Но это не про Максима Ивановича Орлова так точно, не про его честь. И не для членов подведомственной ему организации покоряются новые вершины.  Может его страна и народ миниатюрен,ограничивается скорей всего только благами его семьи? Не смотря то, чтодолжность обязывает защищать тех, из чьих взносов зарплата его формируется.  

              В наше время остались «моральные карлики», которые готовы «слить» интересы многих поколений и семей ради своего личного блага. 

                                                               

Предыстория

 

До этого времени я конечно так не считал. Долго платил взносы, в профсоюз и уповал на защиту со стороны Первичной профсоюзной организации ГСП «Чернобыльская Атомная электростанция» в лице ее председателя Орлова Максима Ивановича. В один день я решился и написал ему письмо. В котором попросил последнего: озадачить комиссию ППО ЧАЭС по вопросам охраны труда в рассмотрении вопроса о неверном проведении аттестации относительно радиационного фактора. 

А также ознакомить комиссию, проводящую аттестациюрабочих мест  со ст. 83 ЗУ «Об использовании ядерной энергии и радиационную безопасность. В которой прописано что: Организации и лица, осуществляющие государственную, включая экологическую,экспертизу проектов ядерных установок, источников ионизирующего излучения, несут ответственность за вред, причиненный некомпетентными или необоснованными выводами, согласно законодательству Украины.  

            Ответ Максим Иванович с апреля месяца 2012 года не поспешил дать по сегодняшний день.Оно и понятно, это было бы прецедентом для обращения в суд,  относительно законности аттестации. Проигнорировав дать мне, ответ он нарушил не только Конституцию Украины, но еще Закон «Об обращении Граждан». Но как говориться - « …… Закон не писан». Зря я старался обратить внимание, того, у кого внимания нет вообще. Они покрывают преступления тех, от кого должны защищать. 

            «Репутация профсоюзов уже давно подорвана. Работники предприятий вполне резонно считают, что они только выполняют волю работодателя, а вовсе не защищают их права. Это не в последнюю очередь обусловлено бесхребетностью председателей профкомов, их зависимостью от руководителей предприятий». 

Кстати, вспоминается старый анекдот начала 1990-х. «Товарищ задаёт вопрос другу: «Ты вступил в профсоюз?» На что друг реагирует резким взглядом на подошвы своих туфель и спрашивает: «Где?»

 

  От автора

 

               Мне, конечно же, очень стыдно, что я простой смерд посмел открыть свой рот на уважаемую организацию при Советском союзе. Но СССР уже нет, и я решил себе позволить такую роскошь. Так как и выхода у меня нет итерять по сути нечего. Хуже уже не будет. Жизнь моей семьи плотно переплетена с Чернобыльской АЭС. Отец мой был ликвидатором последствий аварии на ЧАЭС, ужекак 12 лет он ничего не требует от нашего государства, так как его физически просто нет, он умер. Мать моя многие годы отдала работе на Чернобыльской АЭС,сейчас она имеет вторую группу инвалидности после последствий трех операций при онкологическом заболевании. 

               Стоит, конечно же, отдать должное некоторым лицам из администрации, которые  позволили мамепосле реабилитации дальше работать ей на предприятии, дабы была возможность зарабатывать на лекарства, и иметь какой интерес к жизни.

            Ничего моя семья не нажила, кроме бед.  Всегда я считал, что мой дед не зря воевал, и отец ликвидатор делали благие дела и выбаривали достойную и счастливую жизнь для многих поколений. Думаю не о таком будущем они мечтали для своих наследников. Увы, борцов больше нет, есть «председатели профсоюзов».

               Многое можно понять, побывая на кладбище города Славутич,и увидев средний возраст усопших. Станет понятно, что это не аномалия, а последствия радиационного воздействия на организм человека. 

 

Покращення вже сьогодні

 

          Накануне размещения этой статьи узнал о грядущем новом графике для оперативного персонала. А дыма как вы знаете, без огня не бывает. Думаю, все-таки новый график будет. Я задумался, где же все-таки Орлов с транспарантами и лозунгами озащите персонала. А нет его.

           Если будет новый график, то дедам и прадедам из городов-героев можно будет сказать:- «Давай, до свидания! Мне будет вас очень не хватать». Скорей всего на освободившиеся места будут набраны жители славного города Славутич, новые рабочие которые не застали аттестации, не работали при старом графике. То поколение работников, которое будет радоваться работе, а не возмущаться и тех, кто будет предан работодателю. 

          Данные последствия оправдают возмущения «непокоряемых». 

Но данный шаг ослабит влияния профсоюза. Но это поймут не слабоумные «пернатые», у которых глаза горят при виде денег и возможности заработать их, «кинув» тысячи людей на произвол судьбы.

          Есть люди в администрации ЧАЭС, которые протащили при властных кандидатов     в ВР с отрывом в 0.78% от оппозиционера,чем заработали себе балы. Также кто-то инициировал постройку церкви, хоть и неза свои деньги.

 И только беды коснутся администрации, их отмолит православная церковь московского патриархата и отмитингует  депутат ВР и другие лица которые чем-то обязаны. Тут и не стоит забывать о многодетной семье, которая въехала в новый коттедж, когда-то принадлежавший ЧАЭС. Так что неприкасаемости некоторых стоит только позавидовать.

          На что рассчитывает председатель ППО ЧАЭС остается загадкой для многих. Кто-то хорош для власти, как управляющий, а кто-то полный ноль для работников как профсоюз. Только последний покается, не собираются. 

          А суть такова. Нет ответственности за не выполнение предвыборных обещаний и нет проблем!!! Народ! Прекращайте «кормить» тех, кто этого не заслуживает. 

 

 

            Цитата: «Ты выбрался из в грязи - в князи, но быстро КНЯЗЕМ             становясь... Не позабудь, чтобы не сглазить,

не вечны князи – вечна ГРЯЗЬ.

 

Максим Нестеренко. 28 лет.   

 

 

Українська влада ризикує повторити помилку Чорнобиля

Співпраця в ядерній галузі тільки з технологічно відсталою Росією загрожує національній безпеці України

Фотогалерея: Чорнобильска катастрофа 26 років тому (зображень: 10)

2345678910

Після аварії на Чорнобильській АЕС досі юридично не визнали, що її причина – недоліки реактора РВПК-1000 (реактор великої потужності канальний). Суд 1987 року визнав винним у тому, що сталося, тільки персонал, а не представників вищих органів (Міністерство енергетики та електрифікації, Атомнагляд, Інститут ядерної енергії імені Курчатова як генпроектувальник РВПК), без дозволу яких проведення будь-яких експериментів на АЕС було неможливе. У розгляді справи про справжні причини аварії Росія абсолютно не зацікавлена. Адже юридично оформлені прорахунки проекту РВПК поставлять її в таке становище, коли співпрацювати з нею в галузі ядерних технологій відмовляться навіть країни третього світу.

Читайте також: Думки в реакторі

НЕБЕЗПЕКА НЕ ЗНИКЛА

На момент аварії на ЧАЕС у СРСР експлуатували 14 реакторів типу РВПК-1000. З них по чотири на Чорнобильській, Курській та Ленінградській АЕС і два на Смоленській. Одразу після катастрофи було розроблено комплекс обов’язкових заходів для підвищення їхньої надійності. Він і є ключем до розуміння причини трагедії. Перелік недоліків РВПК-1000 вельми широкий: різні фахівці налічують від 15 до 32 прорахунків і навіть відхилень від норм ядерної безпеки, що діяли в той час. Головний – позитивний паровий коефіцієнт реактивності. Його неможливо усунути без цілковитої переробки всього проекту РВПК. Тому всі реактори цього типу, що залишилися в експлуатації на російських АЕС, працюють зі згаданим порушенням норм ядерної безпеки. Останній такий в Україні зупинено 2000 року. Але Смоленська АЕС із трьома енергоблоками на РВПК-1000 розміщена на річці Десні, яка впадає у Дніпро, а Курська з чотирма – на Сеймі, що є притокою Десни. Тобто до зупинки останнього реактора на цих атомних електростанціях вони є потенційно небезпечними і для нашої країни.

В Україні нині експлуатують 15 атомних реакторів типу ВВЕР (водо-водяний енергетичний реактор, PWR) на чотирьох АЕС, крім того, планується будівництво ще двох цього ж типу. Їхні проекти розробили в Росії фахівці тих самих установ, які створили РВПК. Понад те, одному з провідних проектних інститутів РФ у галузі атомних технологій присвоєно ім’я Ніколая Доллєжаля, одного зі «співавторів» найбільшої техногенної катастрофи у світі. Це означає, що ми маємо справу з «фірмами», м’яко кажучи, з підмоченою Чорнобилем репутацією.

Читайте також: Атомне дежа вю

ЧОМУ РОСІЯ?

Наша країна має змогу співпрацювати, закуповувати проекти АЕС і ядерні технології в будь-яких розвинених державах світу. Але вибір незмінно падає тільки на північного сусіда: проект реактора ВВЕР, паливо для нього, технологія виробництва власного палива для атомної електростанції тощо. Пояснення цього «феномену» тільки одне: атомному лобі України легше «дерибанити» (у Москві це називають «пилить») бюджетні гроші з атомним лобі РФ. Співпраця в ядерній галузі тільки з технологічно відсталою Росією загрожує національній безпеці України, зокрема й з погляду монополізації цієї галузі однією державою-постачальником.

На саміті країн-донорів у Києві 26 квітня 2011-го, присвяченому 25 роковинам Чорнобильської катастрофи і збору коштів на будівництво «Укриття-2», перший віце-прем’єр міністр РФ Ігор Сєчін заявив, що після аварії на Фукусімі-2 на всіх російських АЕС було успішно проведено стрес-тести. А «протестували» їх на те, чи витримають вони землетрус у 10 балів і приливну хвилю цунамі заввишки 14 м. Але таких хвиль там не може бути на жодній із річок (Десна, Сейм, Дон), на яких розміщені атомні електростанції і глибина яких лише 3–4 м! Щодо землетрусів, то жоден об’єкт не проектували на сейсмонебезпечність понад 6 балів. Доказом цього є історія Кримської АЕС, коли перед її пуском в експлуатацію 1988 року з’ясувалося, що на півострові можуть бути землетруси до 8 балів замість допустимих для неї 6. У результаті її просто закрили. Як атомні електростанції в Росії могли витримати «теоретично» такі землетруси й цунамі, якщо подібних і проектів АЕС не існує? Виходить, уся ця історія зі стрес-тестами – просто брехня на державному рівні.

Ось ще приклад, що свідчить про неблагополучне становище ядерної галузі в Росії. На провідних тамтешніх телеканалах голова «Росатому» Сєрґєй Кірієнко докладає прем’єр-міністрові Владіміру Путіну, що в РФ будують АЕС, які витримують падіння літака. Як тоді бути з реальністю? У 1986 році під час засипання аварійного четвертого реактора ЧАЕС один із вертольотів схибив і на парашуті спустив «мішок» із сумішшю піску, доломіту тощо вагою близько 2 т на покрівлю центрального залу третього, який пробив дах наскрізь і впав, на щастя, поряд із реактором. Літак призвів би до набагато серйозніших наслідків. А в РФ експлуатують 11 аналогічних чорнобильським реакторів.

Ось ця «реклама», яка ґрунтується на відвертій брехні, має щонайменше насторожити. Тим більше що гіркий досвід такого блефу вже був. На початку 1980-х один із творців проекту РВПК академік Ніколай Доллєжаль заявив, що згаданий реактор цілковито надійний і безпечний, тому його можна ставити хоч на Красній площі в Москві. Як відомо, практика засвідчила протилежне.

Читайте також: Після Фукусіми майбутнє ядерної енергетики зовсім не райдужне

Прикладом виваженого підходу може бути Німеччина, яка після об’єднання 1990 року закрила АЕС «Норд», що складалася з реакторів ВВЕР, аргументувавши такий крок тим, що вони не відповідають нормам ядерної безпеки. Та і ЄС рекомендує своїм новим членам відмовитися від експлуатації російських ВВЕР із тих самих причин. Зовсім недавно Польща вирішила спорудити першу АЕС на своїй території. У тендері на вибір проекту і на будівництво Росії немає взагалі, є тільки Франція і дві амери­­кансько-японські компанії. Просто поляки зрозуміли, що конструктор «Москвича» ніколи не створить Mercedes.

 «ПРОФЕСІЙНІ» АТОМНИКИ

Уроки Чорнобиля, а тепер і Фукусіми, доводять, що підхід до енергії атома має бути тільки професійним. Головною повинна бути безпека. Потрібно враховувати всі чинники, починаючи від людського й закінчуючи технічними. У самій же Україні комерційний підхід узяв гору над професійним. Бажання групи людей підзаробити може обернутися трагедією для всього народу та держави в цілому.

Стан справ у атомній енергетиці України викликає неабияке занепокоєння. Впадає у вічі брак комплексного підходу до вирішення проблем: спорудження безпечного геологічного сховища для поховання високоактивних РАВ (радіоактивні відходи) і РАВ, що містять трансуранові ізотопи, створення інфраструктури для виведення АЕС з експлуатації (передусім ЧАЕС) тощо. До управління та контролю в атомній галузі залучаються кадри, дуже далекі від атомної тематики. Нещодавно по телевізору виступала людина, яку я знаю років 15 як дуже далеку від атомних реакторів, але яка розповідає про переваги ВВЕР над іншими типами ядерних реакторів. І з величезним подивом дізнаюся, що це, виявляється, виконавчий директор НАЕК «Енергоатом», який із часом пішов на підвищення в Кабмін. Ще один приклад: у прямому ефірі чую, як доктор наук, що має безпосередній стосунок до ядерних реакторів, плутає одне з фундаментальних понять фізики ядерних реакторів: миттєві та швидкі нейтрони. Найімовірніше, не без участі ядерного лобі в Україні призначають таких «фахівців» на високі посади, щоб проштовхувати свої бізнес-проекти, бо з ними легше домовитися.

Щоб не довелося знову просити у всього світу гроші на ще якесь «Укриття», треба вибирати надійного, порядного і перевіреного партнера. Не можна впроваджувати технології, безпека яких не доведена достовірно.

Читайте також: Оцінка безпеки

26 квітня, 2012 

Анатолій Грицак; Інженер-атомник 

Про автора: інженер-атомник, у момент аварії на ЧАЕС працював у складі зміни персоналу першого енергоблока, свідок самої аварії та ліквідатор її наслідків

ТИЖДЕНЬ

И как киевлянка, и как бывший энергетик я поддерживаю автора - нашу атомную энергетику нельзя отдавать на откуп одной соседней стране, которая заинтересована лишь в своей бесконтрольности в этой сфере. Пора перенимать опыт у других наших соседей, в т.ч. у поляков...       smoke

Обращаю внимание оппонентов, что автор статьи - инженер-атомщик, а по ссылке каждый может увидеть комментарии читателей и сам задать свои вопросы автору публикации. Так что тем, кто у меня в игноре, желаю успешного обсуждения с автором...poka       

Дополнение.  

После небольшого обсуждения у меня возник вопрос.

Какую технику для личного пользования, включая автомобили, предпочитают  большинство наших граждан, неужели исключительно от российских фирм?

                                                      

26 апреля

26 апреля 1986 мне кажется в том году был бесконечный взрыв.И о  том как нам сказали об этом было нечто странное. Я не воеватель.И не призываю к войне.

15 безжалостных фото. Охота на волков под Чернобылем

Охота на волков в Беларуси, около 370 км на юго-восток от Минска, недалеко от 30-ти километровой зоны отчуждения вокруг Чернобыльской АЭС.

• Источник всех фотографий: 15 безжалостных фото. Охота на волков под Чернобылем

Справа персоналу ЧАЕС – невинні, але засуджені

       
     В продовження пропозиції до суспільства щодо складання символічного списку резонансних справ, які потребують Всенародного Публічного розгляду на «Соборі»,  окрім вже заявлених справ Тимошенко та Луценко, хочу зосередити увагу на не менш резонансній, а може, і епохальній справі реабілітації персоналу ЧАЕС, що був невинно засуджений у 1986 році.
     Після вироку минуло чверть століття, але печальна історія спроб реабілітації працівників станції досі триває. Детально, з наведенням документів, свідчень на суді, експертних висновків ця справа описана у книзі Миколи Карпана «Чорнобиль - помста мирного атому». Але не зважаючи на це, довести її до логічного кінця зусиллями лише кількох ентузіастів неможливо.
     Люди, що ініціювали процес реабілітації, стикнулися з величезною протидією двох держав: Російської Федерації як правонаступниці та України, яка несе відповідальність за гарантування прав і свобод чорнобильців. Жодній з держав не вигідне публічне обговорення теми винуватців у Чорнобильській трагедії, бо тягне за собою глобальні питання щодо дій комуністичного керівництва та якості комуністичної системи загалом. З трьох ініціаторів судового Позову до Російської Федерації як правонаступниці СРСР щодо реабілітації персоналу ЧАЕС – одна людина померла від серцевого нападу під час відновлення раптово зіпсованого жорсткого диску, інша – знаходиться у тяжкому стані, третя – прикладає титанічних зусиль, аби залишити якомога більше інформації про небезпеку ядерної енергетики і не знає, чи вистачить сил ще й на цю справу. Однозначно, процес реабілітаціх працівників ЧАЕС не може проводитися у приватний спосіб, дане питання потребує суспільного Всенародного розгляду.
    Розумію, що від того, реабілітують тих людей, що обслуговували ЧАЕС і рятували станцію під час аварії чи все залишиться як є, нічого не зміниться у тому факті, що всі ми живемо у забрудненому середовищі. Тих людей вже багатьох нема з нами на цьому світі, але для родин тих людей і для їхніх дітей та онуків дуже важливо розуміти, що їхні батьки – невинні і що справжні винуватці трагедії – це творці реактора РБМК-1000 (академіки Александров А.П. і Доллежаль Н.А.), а також політичне керівництво СРСР того часу (президент Горбачов М.С.).
    Тому, на початку викладаю листи, що були офіційно послані до обох президентів: до В. Медведєва та до В.Януковича восени 2011 року.

                    
                                ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ
                                ЯНУКОВИЧУ В. Ф.

    
            Шановний Вікторе Федоровичу!

     Через чверть століття ми, ліквідатори наслідків Чорнобильської катастрофи, звертаємося до Вас із проханням відновити справедливість і скасувати своїм Указом неправосудне судове рішення (кримінальна справа № 19-73) щодо засудження персоналу ЧАЕС, який незаконно визнаний винним у Чорнобильській катастрофі. Справжніми винуватцями того, що сталося у 1986 р., є творці реактора РБМК-1000 (академіки Александров А.П. і Доллежаль Н.А.), а також політичне керівництво СРСР того часу (президент Горбачов М.С.).
     Причини Чорнобильської катастрофи та ступінь провини персоналу ЧАЕС завжди хвилювали суспільство. Аналізом причин аварії, масштабів її наслідків і пошуком шляхів їх подолання з 1989 року розслідувала   Комісія Верховної Ради СРСР з розгляду причин аварії на ЧАЕС та оцінки діяльності посадових осіб в післяаварійний період. У складі цієї Комісії працювала Постійна експертна група (ПЕГ), що включала близько 200 провідних фахівців - представників багатьох галузей науки та техніки з трьох республік, що найбільшою мірою постраждали від катастрофи (Білорусь, Україна та Росія). Робота ПЕГ тривала до кінця 1991 року і закінчилася випуском Експертного висновку з чотирьох частин. Окрім технічних, медичних, біологічних аспектів Чорнобильської катастрофи, експерти ПЕГ проаналізували й правову сторону кримінальної справи № 19-73, порушеної проти персоналу ЧАЕС. Експерт ПЕГ  А.І. Трусов, полковник юстиції виконав і опублікував [«Чернобыльская катастрофа: причины и последствия» (экспертное заключение в четырех частях),Москва-Киев-Минск, 1983 г.].  «Аналіз матеріалів кримінальної справи № 19-73».
       Провина персоналу станції в Чорнобильській аварії не підтвердилася. Інкримінування у вину персоналу катастрофічних наслідків аварії вимагало ретельних досліджень надійності аварійного захисту реактора з точки зору відповідності його вимогам нормативно-технічної документації (ПБЯ-74 і ОПБ-82). Цього ані на слідстві, ані на суді зроблено та доведено не було. Між тим матеріали справи свідчать (т.34, л.д.205; т.50. с. 150), що нормативно-технічна документація, що існувала на момент аварії, не давала персоналу необхідної і достатньої інформації. Дане питання також ані на слідстві, ані у суді навіть не піддавалося дослідженню, хоча на суді його неодноразово ставили і адвокати, і підсудні. Суд такого роду питання просто безпідставно ігнорував, що, до речі, свідчить про утиск прав захисту.
     Основний висновок «Аналізу ...» справи такий: «Вирок у кримінальній справі № 19-73 явно необґрунтований, а значить – незаконний». На підставі цього «Аналізу ..» Комісія Верховної Ради СРСР ще у 1991 році визнала за необхідне звернутися до Генеральної прокуратури Росії та Україні, для внесення протесту  по даній справі до Пленуму Верховного Суду України, у порядку нагляду, для виправлення неправосудних рішень, що допущені у справі.
     На жаль, Верховна Рада СРСР не змогла довести цю справу до кінця у зв'язку із припиненням її роботи наприкінці 1991 року. Сьогодні, після появи нових даних про причини аварії на енергоблоці № 4 ЧАЕС, висновки Комісії Верховної Ради СРСР тільки підтвердилися. Три нові роботи, що написані вітчизняними та зарубіжними експертами: 
1. Про причини та обставини аварії на 4 блоці Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 р. Доповідь Комісії Держпроматомнадзору СРСР, 1991 р., УДК 621. 039. 586. [Л.1].
2. INSAG-7. Доповідь міжнародної консультативної групи з ядерної безпеки. МАГАТЕ, Відень, 1993 рік [Л.2].
3. Національна доповідь України «Двадцять п'ять років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього». МНС Україна, Київ, 2011 рік [Л.3].
це юридично пыдтверджують та переконливо показують, що:
- Проект 4-го блоку ЧАЕС мав істотні відступи від норм і правил з безпеки в ядерній енергетиці, що діяли на момент узгодження і затвердження технічного проекту 2-ої черги Чорнобильської АЕС у складі блоків № № 3 і 4;
- Розробниками проекту ці відступу не були виявлені, проаналізовані, обґрунтовані та узгоджені в установленому порядку;
- Не було розроблено технічних і організаційних заходів, що компенсують відступи від вимог норм і правил з безпеки в ядерній енергетиці.
     Від терміну введення в дію ОПБ-73 і ПБЯ-04-74 до моменту катастрофи минуло більше 10 років, протягом яких здійснювалося проектування, будівництво, а потім і експлуатація блоку № 4 ЧАЕС. Однак, протягом усього цього періоду Головним конструктором, Генпроектувальником, Науковим керівником не було зроблено ефективних заходів щодо приведення конструкції РБМК-1000 у відповідність до вимог норм і правил з безпеки в ядерній енергетиці. Настільки ж бездіяльними у питаннях приведення АЕС з реакторами РБМК-1000 у відповідність до вимог діючих правил з безпеки в ядерній енергетиці виявилися Мінсередмаш СРСР, Міненерго СРСР і органи Державного нагляду та контролю.
     «Комісія відзначає, що проект не був приведений також і у відповідність з "Загальними положеннями забезпечення безпеки" (ОПБ-82), що набрали чинності в 1982 р. [Л.1, стр.15]».
Заходи щодо усунення недоліків реактора РБМК-1000 реалізовані не були. Конструктори не попередили експлуатаційників щодо наслідків реалізацій прорахунків, що були допущені при створенні реактора і не дали рекомендацій персоналу, як треба діяти в критичних ситуаціях, поки не будуть реалізовані заходи, що виключають прояви проектних недоліків реактора. Слід зазначити, що навіть якби всі дії, що були описані в інформації СРСР, спрямованої в МАГАТЕ в 1986 році і які були інкриміновані персоналу, дійсно мали б місце, вони ніяк не позначилися би на виникненні та розвитку аварійного процесу.
     Повільність в усуненні виявлених дефіцитів безпеки РБМК-1000 пояснити важко, але сукупність недбалості та самовпевненості проектантів разом із недостатністю знань стали однією з корінних причин катастрофи. Безперечним фактом є і те, що важливі для безпеки деталі свідомо не доводилися до персоналу ЧАЕС.  Персонал практично нічого не знав про аварію на Ленінградській АЕС у 1985 році, про інші експлуатаційні інциденти з реактором РБМК-1000, що сталися на цій провідній АЕС. Один з найважливіших принципів безпеки - облік досвіду експлуатації однотипних енергоблоків - ігнорувався [Л.3, стор.17].
     Реактор РБМК до аварії на ЧАЕС вважався вибухобезпечним, тому він проектувався і оснащувався приладами та обладнанням за вимогами для звичайного, а не вибухонебезпечного підприємства. Тільки в 1987 році, на суді над персоналом ЧАЕС, заступник Генерального прокурора СРСР Сорока О.В. зарахував РБМК до вибухонебезпечних ядерних енергетичних установок. У жодному доаварійному документі - у проекті РБМК, Технологічному регламенті або експлуатаційних інструкціях такої класифікації не було. Оскільки він насправді є вибухонебезпечним, як стверджує заступник Генерального прокурора Сорока О.В., а не вибухобезпечним, як стверджували проектанти і конструктори РБМК-1000, то судити за аварію на 4-му енергоблоці ЧАЕС потрібно розробників небезпечного реактора, а не персонал, якому передали в експлуатацію атомну бомбу уповільненої дії зі словами: «цей реактор настільки безпечний, що його можна ставити біля стін Кремля в Москві» [Л.2, стр.100].  Відповідно з цим ствердженням про безпеку РБМК-1000 були розроблені Технологічний регламент і всі інструкції з експлуатації реактора. На всіх АЕС з цими реакторами ніколи до аварії на ЧАЕС конструкторами та розробниками не були видані попередження про небезпечні властивості і вибухонебезпечність РБМК-1000. Навіть після схожої аварії на головному блоці № 1 Ленінградської АЕС (1985 рік).
     Результати досліджень організації - головного конструктора реактора РБМК-1000, опубліковані в 1993 році, дозволяють припинити дискусію про технічні причини аварії. Конструкторами реактора показано, що ядерно-фізичні та теплогідравлічні особливості, а також конструктивні недоліки вели до руйнування реактора РБМК-1000 навіть при проектній аварії на малій потужності.
     Таким чином, головний конструктор підтвердив, що реактор був приречений в силу своїх проектних характеристик і лише чекав реалізації відповідних вихідних умов [Л.3, стр.13, 14].
На думку експертів, обвинувачення й засудження  п'ятьох працівників з персоналу ЧАЕС (Брюханова В.П., Фоміна Н.М., Дятлова А.С., Коваленко О.П. і Рогожкіна Б.В.) у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.220 КК УРСР, є незаконним і необґрунтованим.

     У роботах психологічної галузевої науково-дослідної лабораторії "Прогноз" Мінатоменергопрому СРСР були отримані результати аналізу особистістних і соціально-психологічних характеристик персоналу ЧАЕС до і після аварії, що показали, що особистістні дані оперативного персоналу ЧАЕС не мали таких відмінностей від даних персоналу інших станцій, які могли б бути прямою причиною аварії. І в цілому колектив ЧАЕС у 1986 р. характеризується як досить  зрілий, сформований, що складається з кваліфікованих фахівців - на рівні, визнаному в країні задовільним. Колектив відповідав усім вимогам роботи на атомних станціях.
     Персонал ЧАЕС був професійно підготовлений і в умовах аварії проявив високий професіоналізм, що не дав розвинутися аварії до масштабів катастрофічного поширення її на інші блоки ЧАЕС. При цьому викид радіоактивності у навколишнє середовище міг бути на порядки вище, з небезпечним забрудненням усього світу. Розуміючи важливість роботи з локалізації аварії, персонал діяв швидко, ефективно, самопожертвенно. На цьому етапі роботи 32 особи з персоналу ЧАЕС отримали дози опромінення, що були несумісні із життям, і померли в травні-червні 1986 року у пекельних  муках.
     Стаття перша нашої Конституції говорить - «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». Тому просимо Вас, пане Президенте, через інструменти, що є у Вашому розпорядженні, вимагати від вищого керівництва Російської федерації (Медведєва Д.А. і Путіна В.В.), як правонаступниці СРСР, скасування всіх судових рішень щодо персоналу ЧАЕС та виплати довічних грошових компенсацій сім'ям загиблих та постраждалих учасників ЛНА. Тим більше, що напередодні 25-річчя Чорнобильської катастрофи Росія висловила готовність надати допомогу у вирішенні цих проблем. Приклад ставлення до чорнобильців в Росії показує, що вони вже забезпечили своїм чорнобильцям більш гуманне ставлення, ніж ми це відчуваємо  в Україні. Наприклад, відповідно до міжнародної практики, окрім пенсії по інвалідності, чорнобильцям виплачується довічне відшкодування завданої здоров'ю шкоди (перевищує пенсію) і надаються інші види соціальної підтримки.

Експерти постійної експертної групи                                              Карпан М.В.
                                                                                                          Юрченко О.С.

2.08.2011                                                                                             

                                ПРЕЗИДЕНТУ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
                                МЕДВЕДЕВУ Д. А.


                           Уважаемый Дмитрий Анатольевич!

     26 апреля 2011 в Чернобыле Вы сказали: «Один из уроков Чернобыля – нужно говорить  гражданам правду о катастрофах…и надо признаться, государство не всегда правильно себя вело.  …То,  что было сделано ликвидаторами, помогло выжить огромному количеству людей».
     Замечательные слова, поэтому через четверть века мы обращаемся к Вам с просьбой восстановить справедливость и отменить своим указом неправосудное судебное решение (уг. дело № 19-73) об осуждении персонала ЧАЭС, незаконно признанного  виновным в Чернобыльской катастрофе. Истинными виновниками происшедшего в 1986 г., является создатели реактора РБМК-1000 (академики Александров А.П. и Доллежаль Н.А.), а также политическое руководство СССР того времени (президент Горбачев М.С.).
     Причины Чернобыльской катастрофы и степень вины персонала ЧАЭС всегда волновали общество. Анализом причин аварии, масштабов ее последствий и поиском путей их преодоления с 1989 года занималась Комиссия Верховного Совета СССР по рассмотрению причин аварии на ЧАЭС и оценки деятельности должностных лиц в послеаварийный период. В составе этой Комиссии работала Постоянная экспертная группа (ПЭГ), включавшая в себя около 200 ведущих специалистов - представителей многих отраслей науки и техники из трех республик, которые в наибольшей степени пострадали от катастрофы (Беларусь, Украина и Россия). Работа ПЭГ продолжалась до конца 1991 года и закончилась выпуском Экспертного заключения с 4-х частей. Кроме технических, медицинских, биологических аспектов Чернобыльской катастрофы, эксперты ПЭГ проанализировали и правовую сторону уголовного дела № 19-73, возбужденного против персонала ЧАЭС. Эксперт А.И. Трусов, полковник юстиции, выполнил и опубликовал «Анализ материалов уголовного дела № 19-73» [«Чернобыльская катастрофа: причины и последствия» (экспертное заключение в четырех частях),Москва-Киев-Минск, 1983 г.].
     Вина персонала станции в Чернобыльской аварии не подтвердилась. Инкриминирование в вину персоналу катастрофических последствий аварии потребовало тщательных исследований надежности аварийной защиты реактора с точки зрения соответствия его требованиям нормативно-технической документации (ПБЯ-74 и ОПБ-82). Этого ни на следствии, ни на суде сделано и доказано не было. Между тем материалы дела свидетельствуют (т.34, л.д.205; т.50. С. 150), что нормативно-техническая документация, которая существовала на момент аварии, не давала персоналу необходимой и достаточной информации.  Данный вопрос  также ни на следствии, ни в суде даже не подвергался исследованию, хотя на суде его неоднократно ставили и адвокаты, и подсудимые. Суд такого рода вопросы просто безосновательно игнорировал, что, кстати, свидетельствует об ущемлении прав защиты.
Основной вывод «Анализа ...» дела такой : «Приговор по уголовному делу № 19-73 явно необоснованный, а значит - незаконный». На основании  этого «Анализа ..» Комиссия ВС СССР еще в 1991 году сочла необходимым обратиться в Генеральную прокуратуру России и Украины, чтобы внести протест по данному делу до Пленума Верховного Суда Украины, в порядке надзора, для исправления неправосудных решений, допущенных  в деле.
      К сожалению, Верховный Совет СССР не смог  довести это дело до конца в связи с прекращением его работы в конце 1991 года. Сегодня, после появления новых данных о причинах аварии на энергоблоке № 4 ЧАЭС, выводы Комиссии ВС СССР только подтвердились. Три новые работы, написанные отечественными и зарубежными экспертами:
1.    О причинах и обстоятельствах аварии на 4 блоке Чернобыльской АЭС 26 апреля 1986 г. Доклад Комиссии  Госпроматомнадзора  СССР, 1991 г., УДК 621. 039. 586. [Л.1].
2.    INSAG-7. Доклад международной консультативной группы по ядерной безопасности. МАГАТЭ, Вена, 1993 год [Л.2].
3. Национальный доклад Украины «Двадцать пять лет Чернобыльской катастрофы. Безопасность будущего ». МЧС Украины, Киев, 2011 год [Л.3].
убедительно показали, что:
3.    - Проект 4-го блока ЧАЭС имел существенные отступления от норм и правил по безопасности в ядерной энергетике, которые действовали на момент согласования и утверждения технического проекта 2-й очереди Чернобыльской АЭС в составе блоков № № 3 и 4;
- Разработчиками проекта эти отступления не были обнаружены, проанализированы, обоснованы и согласованы в установленном порядке;
- Не было разработано технических и организационных мероприятий, компенсирующих отступления от требований норм и правил по безопасности в ядерной энергетике.
     От срока введения в действие ОПБ-73 и ПБЯ-04-74 до момента аварии прошло более 10 лет, в течение которых осуществлялось проектирование, строительство, а затем и эксплуатация блока № 4 ЧАЭС. Однако, в течение всего этого периода Главным конструктором, генпроектировщика, Научным руководителем не было сделано эффективные меры для приведения конструкции РБМК-1000 в соответствие с требованиями норм и правил по безопасности в ядерной энергетике. Столь же бездействовать в вопросах приведения АЭС с реакторами РБМК-1000 в соответствие с требованиями действующих правил по безопасности в ядерной энергетике оказались Минсредмаш СССР, Минэнерго СССР и органы Государственного надзора и контроля.
     «Комиссия отмечает, что проект не был приведен также и в соответствие  с "Общими положениями обеспечения безопасности "(ОПБ-82), вступившими в силу в 1982 г. [Л.1, стр.15]».
     Мероприятия по устранению недостатков реактора РБМК-1000 реализованы не были. Конструкторы не предупредили эксплуатационников о последствиях реализации просчетов, допущенных при создании реактора и не дали рекомендации персоналу, как надо действовать в критических ситуациях, пока не будут реализованы меры, исключающие проявления проектных недостатков реактора. Следует отметить, что даже если бы все действия, описанные в информации СССР, направленной в МАГАТЭ в 1986 году и которые были инкриминируемы персоналу, действительно имели  место, они никак не сказались бы на возникновении и развитии аварийного процесса.
     Медлительность в устранении выявленных дефицитов безопасности РБМК-1000 объяснить трудно, но совокупность небрежности и самоуверенности создателей РБМК-1000, вместе с нехваткой знаний стали одной из коренных причин аварии. Бесспорным фактом является и то, что важные для безопасности детали сознательно не доводились до персонала. Персонал практически ничего не знал об аварии на Ленинградской АЭС в 1985 году, и о других эксплуатационных  инцидентах  с реактором РБМК-1000, которые произошли на этой ведущей АЭС. Один из важнейших принципов безопасности - учет опыта эксплуатации однотипных энергоблоков - игнорировался [Л.3, стр.17].
     Реактор РБМК до аварии на ЧАЭС считался взрывоопасным, поэтому он проектировался и оснащался приборами и оборудованием по требованиям для обычного, а не взрывоопасного предприятия. Только в 1987 году, на суде над персоналом ЧАЭС, заместитель Генерального прокурора СССР Сорока О.В. причислил РБМК до взрывоопасных ядерных энергетических установок. Ни в одном  доаварийном документе - в проекте РБМК, Технологическом регламенте или эксплуатационных инструкциях такой классификации не было. Поскольку  этот реактор  в действительности является взрывоопасным, как утверждает заместитель Генерального прокурора Сорока О.В., а не взрывобезопасным, как утверждали проектанты и конструкторы РБМК-1000, то судить за аварию на 4-м энергоблоке ЧАЭС нужно разработчиков этого опасного реактора. А не персонал, которому передали в эксплуатацию атомную бомбу замедленного действия со словами: «этот реактор настолько безопасен, что его можно ставить у стен Кремля в Москве» [Л.2, стр.100].  Соответственно с этим утверждением о безопасности РБМК-1000 были разработаны технологический регламент и все инструкции по эксплуатации реактора. На всех АЭС с этими реакторами никогда до аварии на ЧАЭС конструкторами и разработчиками не были выданы предупреждения об опасных свойствах и взрывоопасности  РБМК-1000.  Даже после похожей аварии на главном блоке № 1 Ленинградской АЭС (1985 год). «Необходимо констатировать, что авария,  подобная Чернобыльской, была неизбежной»  [Л.1, стр.36].
     Результаты исследований организации - главного конструктора реактора РБМК-1000, опубликованные в 1993 году, позволяют прекратить дискуссию о технических причинах аварии. Конструкторами реактора показано, что ядерно-физические и теплогидравлические особенности, а также конструктивные недостатки вели к разрушению реактора РБМК-1000 даже при проектной аварии на малой мощности. Таким образом, главный конструктор сам подтвердил, что реактор был обречен в силу своих проектных характеристик и лишь ждал реализации соответствующих исходных условий [Л.3, стр.13, 14]. По мнению экспертов, обвинение и осуждение пятерых сотрудников из персонала ЧАЭС (Брюханова В.П., Фомина Н.М., Дятлова А.С., Коваленко А.П. и Рогожкина Б.В.) в совершении преступления, предусмотренного ч. 2 ст.220 УК УССР, является незаконным и необоснованным.
     В трудах психологической отраслевой научно-исследовательской лаборатории "Прогноз" Минатомэнергопрома СССР были получены результаты анализа личностных и социально-психологических характеристик персонала ЧАЭС до и после аварии, которые показали, что личностные данные оперативного персонала ЧАЭС не имели таких отличий от данных персонала других станций, которые могли бы быть прямой причиной аварии. И в целом коллектив ЧАЭС в 1986 г. характеризуется как достаточно ординарный, зрелый, сформированный, состоящий  из квалифицированных специалистов.  Персонал ЧАЭС был профессионально подготовлен и в условиях аварии проявил высокий профессионализм, не дал развиться аварии до масштабов катастрофического распространения ее на другие блоки станции. При этом выброс радиоактивности в окружающую среду мог  быть на порядки выше, с опасным загрязнением всего мира. Понимая важность работы по локализации аварии, персонал действовал быстро, эффективно, самопожертвенно. На этом этапе работы 32 человека из персонала ЧАЭС получили дозы облучения, которые были несовместимы с жизнью, и скончались в мае-июне 1986 года в страшных мучениях.
     К большому сожалению, наше государство Украина, в лице высших должностных лиц, с момента катастрофы  забыло что участники ликвидации аварии, в том числе семьи погибших и умерших, нуждаются в социальной защите и помощи государства. Мы считаем позорным, для Украины, такое положение дел.  Этим нарушается Статья первая украинской Конституции, которая  гласит - «Украина есть суверенное и независимое, демократическое, социальное, правовое государство». Поэтому просим Вас, господин Президент, через инструменты, имеющиеся в Вашем распоряжении, обратиться  к  высшему руководству  Украины для отмены всех судебных решений относительно персонала ЧАЭС и выплаты пожизненных денежных компенсаций семьям погибших и пострадавших участников ЛПА, как это принято в России.  Пример отношения России к чернобыльцам показывает, что Вы уже обеспечили своим чернобыльцам более гуманное отношение, чем в Украине, что должно служить достойным примером для нее.
Всеми необходимыми материалами, подтверждающими невиновность персонала ЧАЭС в катастрофе, мы располагаем и можем выслать копии. Ожидаем Вашего понимания и  ответа.

Эксперты постоянной  экспертной  группы                             Карпан Н.В.
                                                                                             Юрченко А.С.

     3.08.2011                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                
                                                                     ***
    Через чверть століття….  Скільки ще пройде часу, допоки ми віддамо шану людям, які не втікли з робочих місць, а намагалися в силу свого досвіду та знань зупинити ядерні процеси в реакторі?  
    При тому, що справи Тимошенко та Луценко важливі для суспільно-політичного розвитку держави, для проведення легітимних виборів та усунення конфронтації з Євросоюзом, для чорнобильців питання реабілітації невинно засудженого персоналу ЧАЕС є справою честі і тому важливіше. І допоки політичні, в тому числі і опозиційні діячи розмірковують,  яким чином пристосувати слово «Суд» до свого рейтингу, ліквідатори, усі чорнобильські організації без виключення можуть взяти за основу саме цю справу і ініціювати її розгляд на «Соборі». До того моменту через справу, яка була заявлена у статті «А судді хто?» (http://politiko.ua/blogpost67266), будуть наочно продемонстровані інструменти «Собору» і передані для впровадження у суспільство. Тому і справа реабілітації персоналу ЧАЕС, і друге, не менш важливе питання забезпечення соціальних гарантій по всім категоріям населення будуть розглянуті на «Соборі» вже в робочому порядку. Потім можна буде розглядати будь-які справи політичних «діячів», і не лише Тимошенко та Луценко!
    Наразі, чорнобильці не мають уподібнюватися до політичних діячів, які ладні один одному заплювати обличчя, якщо не гірше, а за лаштунками потискають один одному руки. Допоки кожна чорнобильська організація буде відстоювати своє «корито» і вирішувати, до кого краще приєднатися, «Тигипки», «Андреєви», «Азарови», «Ляшки», перелік довгий, матимуть людей за «протестне м'ясо» заради власних рейтингів. Враховуючи, що все населення України є постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС, не може бути відокремлення, типу: «то є справа чорнобильців, наразі все минуло, а ми живемо у екологічно чистій зоні і нам байдуже». Чорнобильська АЕС і досі становить небезпеку радіаційного забруднення. І мова вже не йде лише за Київську область та окремі регіони. Якщо ядерне паливо, що наразі зберігається у сховищах, потрапить у р.Припять і далі у Дніпро, це буде катастрофа загальноєвропейського масштабу. Вчені та лікарі протягом 25 років багато публікують правди про Чорнобиль минулого, сьогодення і про перспективи надалі. Експерти аналізують стан навколишнього середовища в Україні, пишуть книги, щоб запобігти подібним аваріям у світі. Всі ми чорнобильці, по великому рахунку, і маємо знати, за яких умов живемо. Маємо розуміти, що на нас чекає радіактивне майбутнє, якщо і надалі будемо вважати, що нас це не обходить.
    Тому, чи то партія ВЧНП, чи інша, чи чорнобильська громадська організація, чи то просто громадяни – це все спільнота людей, які відстоюють своє право на здорове життя у екологічно безпечній країні.

Незалежний журналіст, Олена Треммері

31.01.2012

Военная тайна Фукусимы

Дмитрий Байда, 30 сентября 2011

Крупнейшая в новой истории ядерная катастрофа в Японии демократически замалчивается изо всех сил. Местным правителям наплевать на «своё» население. Им приказано молчать, и они молчат, хорошо понимая, что погибнуть могут все... 



О чём упорно молчат эксперты, специалисты и СМИ?

Одна из главных причин, по которой упорно и повсеместно замалчивается фукусимская трагедия – это радиация. Не сама по себе, а странное поведение радиации в течение всех этих месяцев. Необъяснимая странность радиации заключается в том, что она не идёт в Россию! Свидетельства специалистов по этому вопросу изложены в статье «Итоги погони за фукусимской радиацией». Во все стороны идёт, даже в Калифорнии радиация кое-где выше, чем в некоторых местах Японии, а в России её нет совсем! И вот это необъяснимое явление упорно и старательно замалчивается всеми СМИ. И российскими – в первую очередь!

И что же они замалчивают?

А замалчивают они причину, по которой это необъяснимое явление имеет место быть в течение всех этих месяцев! О том, почему радиация не идёт в сторону России, мы писали в статье «Громкое молчание Фукусимы» в первых числах мая. Объяснение очень простое:

[ Читать дальше ]

«Фукусима» пострашнее Чернобыля?

Валерий Фомин, 27 сентября 2011

Японское правительство, так же как и россиянское, и всех остальных «цивилизованных» стран, совершенно открыто плюёт на свой народ. Правда об аварии на Фукусиме скрывается, людей заставляют есть заражённые продукты, защиты нет... 



«Фукусима» пострашнее Чернобыля?

Десятки тысяч японцев приняли участие в марше протеста с требованием к правительству отказаться от ядерной энергетики.

Автор – Андрей Лебедев

– С момента аварии на японской АЭС «Фукусима» прошло уже более полугода. Официальный Токио и журналисты по сей день пытаются убедить в том, что ничего страшного не произошло – все под контролем. Информация подаётся строго дозировано, так что у «простого человека» никак не может сложиться сколь-нибудь целостная истинная картина событий.

[ Читать дальше ]