Прикоснусь поцелуем лёгким
К нежной коже твоих запястий.
Я с тобою не буду робким,
Заключу тебя в страсти объятья…
Прикоснусь я губами к шее,
Проведу языком по ушку,
По соску, на груди что алеет,
На щеках расцелую веснушки…
Ну а дальше – не для слабонервных,
И не на ночь для дев невинных…
Камасутра для ежедневных
Воплощений желаний взаимных……..
Бывает, человеку нужна помощь, но он упорно желает остаться одиноким...
Стой, помолчи, дай пережить
Тот трудный миг, как вечность он.
Не нужно слов мне говорить,
сама пройду путь перепон.
И в этой гуще тишины
Я с замиранием молчу
Пытаюсь выплыть с глубины
Увидеть свет, вздохнуть хочу.
Но жижа страха всё густей,
Трясина хочет утянуть.
Глаза слипаются сильней
Я не хотела утонуть.
Теперь лежу на дне одна,
А ведь могли же мне помочь,
Его отвергла я тогда,
Не в силах гордость превозмочь.
Волной нахлынули они,
Опять бороться я смогла
Воспоминания мои,
О вас себе сама лгала.
На берегу своей души,
Покой и счастье обрела,
В той неизведанной глуши,
Средь света, тьмы себя нашла.
Отнеси-ка меня в починку,
Дай присесть с тобой у огня.
И прости мне мою грустинку,
Чтоб смогла я начать с нуля.
Ты мне скажешь тихонько:"Здравствуй",
Я глазами скажу:"Привет ! "
Но дороже твоих объятий
Ничего мне на свете нет.
Потому, что мы доверяем,
И наивно, как дети, дружим,
Друг за дружку переживаем.
Так бывает друг очень нужен.
Ветер с северо-запада
Шквалом.. с тучами разгонит мне сон.
Ветер с северо-запада
Напомнит: там где-то твой дом.
Розовым пламенем загорелся восток,
Нового дня открывая мне свет,
Тянется к свету весенний цветок.
Холодом веет весенний рассвет.
Веришь, что день беды не несет,
Веришь со скупою улыбкой в устах:
Веришь, что лето не просто на землю придет,
Веришь, что лето будет в сердцах…
" ... На місячній доріжці зустрілись дві душі,
Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата, загиблого в бою,
А інша – немовляти, народжена в Раю.
І так би розминулись… але душа бійця
На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»
Душа же немовляти була як чистий сніг:
«Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина - таке її ім’я,
Ось-ось народить сина, а син її – то я!
Мене на Землю жити господь благословив,
Я маю народитись… ти вже там пожив?» -
Так у бійця спитало майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)
А той боєць «Галина» повторював ім’я …
Та це ж його дружина чекала немовля.
Сплили перед очима щасливі ті роки:
Як він , ще був хлопчина й просив її руки…
Весілля і навчання, І пристрасті потік…
Він всі її бажання виконував, як міг.
Усе було чудово: вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово, що родиться козак!
А потім…сум в родині... в країну зло прийшло.
Галини очі сині зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»
Та він своїй дружині сказав приблизно так:
«Як друзів я покину, який же я козак?
Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»
Поцілував Галину і рушив на війну…
А потім..постріл в спину.. і запах полину….
Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:
«Ти бережи Галинку що краща буде з мам.
Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно з тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш,
А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя
А я прикрию спину тобі із небуття»
На місячній доріжці невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.
Народжуються діти, в воєнний час страшний,
І щоб їх захистити хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці в жіночому любов,
Життя не перерветься, відроджуючись знов!
ну шо за життя??
мой домашний контроль уехал. знач отпроситься на подольше уже легче. а я даж не могу никуда слинять!!!
не по причине что некуда.. НЕТУ С КЕМ!!!
и тут звонит один знакомый, с которым когда-то некрасиво расстались...зовет как ни в чем не бывало на пивко...
я сначала онемела от такой борзоты!! потом меня аж затрусило от негодования!! ЕЩЕ И ПОСМЕЛ ПОЗВОНИТЬ ПОСЛЕ ТАКОГО?????
попросила позвонить попожже...
звонит.. я отказалась...
а теперь начинаю грызть сомнения правильно ли сделала...
