хочу сюди!
 

Natalia

43 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «прогулянка»

Екскурсія на ВДНГ

Вчора сходив на екскурсію в Експоцентр України (колишній ВДНГ). Сподобалось. Витрачених грошей не шкода — ексрурсія виявилась цікавою, насиченою і тривалою.
Подивився павільон №1, макет вугільної шахти, оранжерею. І бонусом — закинуте кафе і павільон №2.

Картинка для привертання уваги.


А якщо цікаво, повний звіт можна переглянути ТУТ. Про абандони ВДНГ напишу згодом.

Закинуті бази відпочинку

Вмовив знайому сталкершу відвідати якусь заброшку. Вона сама запропонувала подивитись базу відпочинку в населеному пункті Х (нашо вам те знати?).
Вилазка здалась сумнівною, бо за моїми даними, ця база відпочинку мала охоронятись. Та й "розвідці на місцевості" занепокоєння підтвердились: паркан цілий, за воротами розчищена алея. Ну шо робити - обійшли навколо. Як назло, обходити довелося далеко - квартал величенький, а сама вулиця тупікова. Побачили зручний залаз. Однак біля нього крутився мужик. Пішли в обхід. Довелося лізти через огорожу. Ну шо... врешті-решт, так цікавіше, ніж через діри в паркані.

Коротше, нічого цікаво. Хіба що дерев'яні будиночки порадували. Бо досі ще не бачив закинутих баз відпочинку з дерев'яними будинками. Це якась особлива атмосфера прілої деревини. Та й "ламповіше", ніж цегляні будови.

Поки шукали як пробратись, поки виходили, стільки кіл намотали. Аж незручно. А з іншого боку: як лізти на закинуту територію навмання?!



Що цікаво, назва бази невідома.

А по дорозі побачив ще декілька закинутих оздоровчих баз. Я й не здогадувався, що в населеному пункті Х, ще й в тому районі, стільки санаторіїв.

Оновлений київський велотрек

Класно прогулявся! На Петрівці не був рік! А то того мабуть років 5. Там стільки комунальних маршруток! Причому невідфотканих (щось автобусні фанати недопрацювали). Так би і стояв півдня — але хотів подивитися на відреставрований велотрек.

Райончик Бульварно-Кудряваської (екс- вул. Воровського) теж не менш ностальгічний. Але місцевість трохи змінилася завдяки... завдяки оновленому, відремонтованому велотреку.

Київський велотрек — перший закинутий об'єкт з відвіданих заброшок, який відновили. І це круто!


Навіть при тому, що приваблюють абандони, я за відновлення унікальних і затребуваних закинутих об'єктів. В столиці велосипедистів багато — тож велотрек затребуваний.

Думав, що пофоткати. Велотрек хоч і відкритий для огляду, але на середину поля вже не зайдеш. Змагань ніяких не проводили. Так що було трохи нудно.
Добре, що я по дорозі пофотографував «офф-топ».
[ Ну а поки роздивляємось велотрек. ]

Полазка по КиУРу

На День Незалежності наважився на одиночний похід по ДОТам Київського укріпрайону в районі Житомирської траси.
Розраховувати на компанію було марно, бо навіть відмінений похід не передбачав вилазку по цим ДОТам. Тож, поки три вихідних

Чому похід? Тому що кілометраж немаленький.

Ось приблизна схема походу.

Підсумки.
419 ДОТ чомусь повністю не облазив. Задовольнився декількома знімками.
Недобудований вхід до 417 ДОТу не виявив.
В аварійний 418 лізти побоявся.
А ДОТи №404 і 406 вже вдруге(!) не зміг знайти:(

А як же "гарно" в лісі влітку?! Непролазні чигирі і кропива зростом по шию(!). Повалені дерева. Обабіч стежок (а іноді і впоперек стежки) все в павутині. І все це під жужжіння кусючих комарів.
Ні, по таким місцям краще лазити пізньої осені, коли нема ні рослинності, ні комашні.

Але вилазка вдалася.

Старовинні закинуті будинки

Декілька днів тому сумістив вилазку по заброшкам з прогулянкою. Вийшло 50/50, але краще хоч так, ніж взагалі ніяк — бо подружка продовжує морочити голову, можливо дружбі кінець. Так я сам пройшовся.
Правда, нафоткав мало — трохи більше 40 знімків. Але ці заброшки переважно недоступні для огляду, тому азарт поступово спадав. Плюс — фотографувати незручно, бо всі вулиці запарковані машинами, навколо багато перехожих. Ще всю дорогу думав де відлити. Однак, попри все, вийшло непогано — на четвірку з мінусом (по 5-бальній шкалі).

Повний фотозвіт можна прочитати ТУТ (ЖЖ).

P1270033

До речі, можна зробити ознайомчу оглядову екскурсію. А шо, прикольна тема!

P1270029

Зимова вилазка

Взимку десь лазити не зручно. Але так захотілося! Погода ж була класна: все в снігу, не морозно, не слизько.

По плану було 9 кілометрів. Для весни/літа воно — легкотня. А от взимку.
Полазивши по сніговим заметам ледве не пожалкував, що поперся. Сніг налипав і замерзав з внутрішньої сторони джинсів(!). Засипався в чоботи. Думав, що буде обмороження.

Маршрутку прочекав майже дві години(!).

Ще й тупуватий дядько попався. Мабуть лісник. Бо вони їб@нуті (нормальні не попадалися). Спинив машину, а мужик став допитуватись: "А що цікавого в ДОТах? Тут ДОТу нема (А він то якраз є!). Чи є в лісі ялинки? А почім ялинка (Чим би її розпиляв)?" Добре, потім зустрівся другий мужик — так розповів де шукакти ДОТ.

Оглянути всі ДОТи також не вийшло. Два ДОТи не знайшов. До третього не став іти (треба було через ліс). А ще один ДОТ виявився зачиненим.


Далі — декілька фоток.
[ Читати далі ]

Даремно поперся або ДОТи в Білогородці

Даремно поперся в Білогородку. По-перше, дорого з Софіївської Борщагівки. А по-друге, все одно по ДОТами не полазив, бо знайти їх важко, мобільний інтернет в тих краях фіговий, все сцуко загороджене, стежок нема, собаки нерізані вибігають на вулиці. Коротше, знайшов тільки один ДОТ — і той зруйнований. Місцеві на очі не траплялися, щоб запитати дорогу. Може і на краще, бо не витримав би, щоб не висловити обурення. А з іншого боку — нахрін їм туристи здалися?!

Хіба шо краєвиди непогані.


Сільськогосподарська виставка (частина 2)

Продовження огляду сільськогосподарської виставки "АГРО-2018".

Виставка АГРО-2018-2

[ Читати далі ]

Болотна завірюха.

Нарешті, Олені вдалося в темряві нащупати замок та відкрити двері в зимовий дощ. Приходилось тримати дві двері обома ногами та руками аби іі старенька собачка не застрягла в якій-небудь з них.
Зранку до ночі дощ. Зима, скільки ще нам прийдеться гуляти серед калюж!!! - не стримавши себе, голосно вигукнула Оленка в порожній чорний та мокрий простір.
Я вже більше ніж двадцять днів зірок не бачила -тихо додала і засмутилась би та це вже було...
Вони з собакою розійшлися за різними інтересами.
-Молодий чоловік, а давайте познайомимося!
Зупинився мовчить – вже не погано.
-Чом би й ні?- спокійно ледь повівши плечами відповів незнайомець.
- Ну скажіть, будь-ласка, за що нам така сурова у лапках зима?
Він підвів очі до неба схопив пару крапель.(до речі, він також був без парасольки).
- То все американці, вони позапускалли тарілок, ще чогось - понаділали дірок, суються до Галактики, хоча у власній родині ладу ніяк не знайдуть.
Нічого собі! Здається мені щастить. Це вперше, щоб так одразу і така цікава розмова на ніч.
- До речі, ви не поспішаєте?, хоча ...
- Ще хвилин 5 тому - так, зараз вже ні. І ця зима мені починає подобатись.
- Ще дві хвилини і я почну питати, чи випадковою була наша зустріч.
- Ні, я замовив цей дощ.
- Тут я мала б спитати Вашу професію, та у нас не кіношні балачки, отже , повернемось до зимових дощів. Чи не завинили ми перед небом, що на нашій широті у Лютому ці „сірючі будні”?
- Завинили, авжеж, але мені чомусь здається, що вже завтра буде сніг, багато снігу потім мороз і, нарешті, ми побачимо Сонце!
- Чому це? – Олена посміхнулась, адже він так чітко відчував всі її думки.
- Ми приблизно років двадцять п’ять як завинили перед Сонцем тим, що всі ці роки воно світить, а ми й досі не знаходили один одного. Воно розсердилось та скинуло на нас ці нескінчені дощі, змусило шукати в темряві, але ми обійшли всі шляхи, лишився тільки цей ми йшли розплескуючи калюжі і впізнали кроки один одного ,і ти...
- Досить, залиш казку на майбутнє! До того ж я вже не бачу своєї собаки...

Олена пішла шукати її понад домом, з сусіднього під’їзду вийшов хлопець. „Чому б не почати, не познайомитись, але ж ти щойно все це вигадала? Тільки слово, ну давай давай. Ні, навіть обернутись не вистачить сил. А от і моя собака, товпчиться під другим під’їздом. Хлопець(вже невигаданий) сів у червону машину незнайомої моделі, та довго не хотів їхати – трохи налаштовує... та ні, просто у нього life(. А он на балконі четвертий поверх, непоганий ремонтік, хтось новенький, та ще й не палить, мабуть вже. Ой вже дивиться, продовжуємо в тому ж дусі. Закину голову, а чого б ні, поверх аж четвертий, нехай думає що очей від нього не відірвати. Червоний ще не поїхав, ой пішов з балкону, от зараз вийде до мене , а я скажу:”Думала реклама скінчилась, та ви пійшли додивлятись фільм ;)
Червоний вімкнув світло та моя собака побачила мене і стала наближатись – це мене завжди турбує, адже вона обирає момент саме коли машиина їде, дивилась на неї і не разгледіла в лобовуху його, розгледіла в тонованих стеклах таки слухавку біля вуха. Підмігнула(автор запитує у людей знаючих, як це слово таки буде українською) в його дзеркальце - вже можна, адже він їде.
Повернувся четвертоповерховий, тільки вже не сильно висовувався. Мог би й вийти, а то тільки голову мочить. Собака пішла й мені пора. Йшла до дому, я біля дверей її нема – таки на смітник!
Джесі, - нехай почує цій балконник мій прекрасний голос.
Джесі – ні, вона не чує, чи просто, як всі старі, не хоче чути. Прийшлось додати басу та свісту,так, не по-жіночому – проте зберегла свого питомця від багнюки.
До дому, якщо вистачить духу, запишу всю цю Болотну завірюху.
19.02.2009
За місяць моєї собаки не стало...