Конкурентна боротьба - стимул для розвитку чи ускладнення життя?
- 30.04.13, 11:27
Народ!!!! Робота - це не найголовніше в житті!!!
"Бідний не той, у кого мало, а той, кому мало......" (приказка)
Фото aloalo*
Хочу розповісти не про сам процес створення логотипів (якщо це цікаво, розповім у наступних темах), а скоріше про те, як зробити приємність клієнту не витрачаючи на це багато часу. Задоволений клієнт, як правило, звертається ще раз або рекомендує вас своїм знайомим.
Рецепт простий як валянки. Читати далі »
Вечорами у забігайлівці біля Немовицького сільського клубу ніде присісти. Відвідувачі- переважно чоловіки. Сидять з горілкою і пивом. Якось вдалося примоститися до двох хлопців. Слово за слово і зав"язалась розмова про сільське життя- буття.
40-річний Віктор працював в районному центрі Сарнах на консервному заводі.Чоловік, дещо тверезіший за товариша по чарці, розповідає: -"У жовтні завод закрився.Зараз стоїмо на біржі. Мені кожен місяць видають півтищі гривень. Правда, платню часто затримують. П"ю на товаришеві гроші. І Валєра -киває на сусіду,- теж без роботи.Він із заробітків приїхав місяць тому, пристав до старшої жінки. Вона з грошима і величезною хатою.Так її чоловік тоже пару днів тому повернувся із Польші, із заробітків. І викинув Валєру з хати.
-Як щось скалимимо-йдемо в генделик-продовжує Вітя.-А як нема, затарюємося самогоном. Моя колишня однокласниця жене.Продає пляшку за 10-ть гривень.Часто дає ...в борг-сміється.Поїде в Сарни ,позбирає бутилки. Вдома розіллє пійло, а потім продає клієнтам-кому чикушку, кому півлітру. Люди спиваються.-продовжує далі. - Он Саша,сусід мій, на рік від мене старший, працював будівельником в столиці. Вдома залишав дружину з двома дітьми. Я подзвонив йому, що жінка почала пити, діти недоглянуті.Він заробляв гроші на дітей, а вона прогулювала.Я знаю,як тяжко приходять гроші там на заробітках...Не видержав,подзвонив йому.Тут, більшість, з тих,що сидять теж були на заробітках переважно на будівництві в Києві та за границею. Але там тоже криза,масово скорочують, ясно, що наших в першу чергу.На весну знову думають податися за кордон-чорнороби потрібні за будь-яких умов.Друззя двонили,що прибиральником можна встроїтись без проблем. Хтось же мусить гімно вигрібати.Там-у Європі на таку роботу погодяться за шалені бабки.А ми,за копійки чистити будемо. В Немовичах кожен десятий, може й більше на заробітки їздить..
Частина друга.
До розмови приєднується сусідка Марія,що зайшла в ганделик купити мінеральну воду і побачивши мене,підсіла до нас із склянкою газованої води -"Найважче заробітчанам восени.Два роки тому,як вернулася з тієї Польщі,казала ,що ніколи більше не поїду туди,хай провалиться ота робота на їхньому полі..Різали ми в пана капусту.Минуле літо там видалося дуже дощовим.Цілий день ноги в мокрій липкій грязюці.Спали в холодному мокрому підвалі."Не поїду більше ніколи"-так всі кажуть,їдуть бо мусять.Маруся роздумує,що не пустила б свою дитину на чужину.Ну й, що, вивчила я своїх синів в інститутах.Думала,будуть вдома працювати...та де там сидять без роботи...пенсіонери не уступають свої місця,якісь закони нерозумні у нас-молоді сидять,а старі працюють,чи прикидаються,що працюють,яка робота з пенсіонера.Хіба ж не можна ввести такий закон-або одержуєш пенсію, або платню,коли працюєш,от тоді відразу ж все стане на свої місця.А то молоді змушені їхати на заграниці."
-"Чого ж тоді їдете туди збирати капусту,що не можна дома вирощувати городину,чи не вмієте?-тихенько,але в"їдливо спитав я. Маруся тільки гірко,якось по іронічному усміхнулася -"Все вміємо,все в нас є,і ми не гірші від тих "панів",але куди ми збудемо вирощене.Адже в нас все "схвачено".Ще й слова такі видумали, "схвачено", якийсь"відкат",ледве допиталася в людей,що то та ж "взятка".Ми ж не дамо.От і везуть сюди заграничні овочі,кажуть,що навіть арабську картоплю.Де ж таке видано,коли таке було? А як,що не дай боже непогода,що тоді?От в тій Польші,хазяїн впевнений;чи посуха,чи неврожай-держава допоможе-а в нас?...Треба йти збиратися в дорогу.Оце взяла дві бутилки води на путь-завтра їду зі своїми хлопцями..."
"-Ось так порожніють сільські хати,вдома залишаються лише старі і діти.Усі хто може працювати,весною "відчалюють" за кордон.Бо що в нас в Україні-доки влада меле язиком,а дітей нам за що нагодувати.Що робити, скажіть що робити? Коли в селах роботи нема.Добре в кого є старі батьки,то хоч за їхню пенсію якось можна перебитися.А як нема? То хоч вмирай.От і їдуть наші "вкраїнці" в "заграниці"шукати добрих панів на чужині..."- перебиваючи один одного,виливають свою безвихідь мої хлопці Вітя і Валєра.
Примітка.Імена змінені і генделик теж.