На понеділок призначили візит до стоматолога, але так і не сходив з відомих причин. Зубний ремонт розпочали, але попереду ще чимала частина возні. Тепер не знаю, коли можна буде піти поставити коронку. За два тижні вже звик до нового стану зуба.

Нахабність русні не перестає дивувати і злити. При цьому обурює слабка реакція Заходу. Озброєння дають у мізерній кількості. Не дають дозволу лупашити у відповідь по Теророросії. Не збираються відповідати ядеркою на ядерний удар (хоча це найшвидший спосіб припинити війну і знищити русню — у ризик ланцюгової реакції не вірю). Сумніваюся в тому, що знищення Чорноморської флотилії якось вплине на Балалайню. Безкарність викликає нахабність.

Від економії електрики, повернення світломаскування і необхідності періодично дивитись повітряні тривоги зір продовжує погіршуватись. Він й сам по собі псується, а від стресу і тривалого перегляду на смартфоні, особливо у темряві, напевно, псується ще швидше.

Звичайно, сон теж порушився. Нормально виспався лише напередодні масованих обстрілів, у ніч на понеділок. Відтоді не вдається нормально заснути.

Завдань по роботі нема і невідомо коли з'являться. Хоча за нинішніх обставин все одно навряд чи б працював, адже під час повітряних тривог не дуже працюється.

У блогах переклав теги на українську. Довго вагався, але все ж вирішив, що повертатись до російської не буду, та й більшість дописів написані українською. Це треба було зробити ще раніше, але лінувався і не хотів зайвий раз лізти у налаштування.

Наприкінці минулого тижня і протягом цього тижня були й інші події. Однак, щоб не перевантажувати замітку, напишу згодом.

Наважився. Сходив. Довго ганяли по лікарям. Збирали консіліум. Так і не змогли визначитись. В результаті, -1 зуб. Причому сусідній. Виявляється, зуб може спокійно згнити і під коронкою. Сподіваюсь, що буде на що ставити міст, бо проміжок тепер ого-го. А ще такий відходняк, якого давно не пригадую.

Отак і виходить: 1 етап — лікування карієсу, 2 етап — лікування каналів, 3 етап — коронка або перепломбування. 4 етап — мінус зуб. І нічого з цим не зробиш. Ну і нехай. Головне, щоб не боліли і щоб нічого не підхопив, оскільки народ у нас безалаберний.

І ще... якщо збираєтесь іти в стоматполіклініку, майте на увазі — соціальної дистанції ніхто не дотримується, хоч вся підлога розмальована лініями, як на біговій доріжці в школі. Правда, міряють температуру. Але вибірково і один раз. Яка там точність вимірювання? Лише підписуєш папірець, що не хворий і немає ознак ГРВІ і що лікарі не можуть гарантувати, що самі не розносять вірус.

Так що в медичних закладах в епідемічному плані ризиковано.

Нігтьова пластина на вказівному пальці зменшується. Це мене бісить. Таке буває після завусениць або коли травмується під нігтем (наприклад, скалку загониш). Мама каже: пофіг, що ніготь кривий. Ну так, а потім буде: "Добре, що ніготь взагалі є".

Кутикулу (шкіру над нігтем) треба підгортати, але то хоча б можна зробити (хоча і лінь). А от з такою деформацією навряд чи що вдієш.

Хіба шо зафарбувати відсутній трикутник? Але фіг відтінок підбереш.

Часто чув, що 8-і зуби важко видаляти, а лікувати ще складніше. Тепер відчув на собі. Колись видаляли 8-ку, так пригадую, що навіть накладали шви на ясна і відходняк був жорсткий. А лікування взагалі не уявляв. Так ось, знеболення не охоче роблять, однак довелося. Ледве вмовив. Як і будь-який зуб з нервами, сведління по-живому — тортури. Одразу згадав шкільні роки і дитячу шкільну стоматологію. Жахіття! На другий візит ремонтували без знеболення (після видалення нервів). Але побачили карієс в декількох місцях. Тому довелося терпіти. Потім біля ясен — то окрема тема. Хто ставив коронки, знає — під ясна обточується зуб. Біль, звичайно, не такий, як від свердління зуба з нервами, але все одно боляче. Ще й зудить (хочеться чухати). Але і це не все: рвотний рефлекс. Оскільки зуб крайній, то і глибоко біля язика. Ну і язиком мимоволі виштовхується все, що кладуть під язик. Третя проблема — те, що треба широко відкривати рот. Заїди гарантовані.

Проте, відходняку не було. Лише набряк ясен, який особливо не відчувається через прийом ліків, і заїди на губах.

Ось такі справи. Складний зуб і складне лікування.

Є ще одна "вісімка", яку треба лікувати. Але вони дуже уражена карієсом, тому не впевнений, що лікарка погодиться лікувати, а захочу терпіти. Можливо, доведеться звертатись в приватну стоматологію. Хоча перед тим, як щось робити, треба розробити хоча б який план, бо тоді вийде, що крайніх зубів взагалі не буде. А це дуже погано.

Продовження розповіді про очікування від приватної клініки. Хоча за час очікування я вже перенервував. Але виявилось, що не так вже й страшно (якщо не враховувати страху від пребування на вулиці). Сервіс на висоті! Здивував інший підхід, ніж у державній стоматології. Зворотня сторона зручності — не можна розмовляти.

Що ще цікавого... Дорога була слизькою, тож ледве не зробив сальто.

"Техніка безпеки — наше все". Здається, пил з тирси потрапив в очі. В усякому разі таке враження, ніби в очах щось є. Хоча нічого підозрілого не помітив, крім демодекозу (ця зараза теж може відчуватись). Можливо, він осів під око? Прокліпав, промив водою. В дитинстві, коли гострив олівець, в око потрапила стружка, а тут просто пил. Тоді, в дитинстві, лікарка призначила якісь краплі. "Тауфон", по-моєму. Нажаль, не пригадаю. Можливо, щось порадите?

Добре, хоч взяв рукавиці, бо ще позаганяв би друзки.

Початок листопада не радує. Від відсутності подорожей і вилазок не спиться. Новий знайомий вкотре морочить голову (треба було його забанити - шкода, не додумався), а лазити одному стрьомно. Робота така... складна. Виходить зробити дуже мало. І це ще більше відбиває бажання працювати. А цієї ночі майже не спав. Вночі так прикрутило дихалку. Став шукати ліки — старі скінчились, а нові невідомо де. Вже думав, що старі ліки — це і є остання упаковка. Але знайшов. Тільки несу в свою кімнату — головокружіння і відчуваю, як кров вдаряє у голову. Мабуть, щось із кровопостачанням. На фоні цього ускладене дихання відійшло на другий план. Потім вдихнув препарат від астми — попустило. Відчинив вікно — стало ще краще. Добре, що на вулиці тепло.

Турбує, що буває важко дихати навіть вдень.

Надодачу до своїх проблем, погано стало і мамі. Там взагалі незрозуміло в чому причина, бо болячок у неї купа.

Радує лише те, що кіт одужує.

https://tsn.ua/ukrayina/scheplennya-vid-mifiv-chi-narazhaye-vakcinaciya-ditey-na-autizm-paralich-ta-sepsis-1213140.html

Стаття по лінку, цікаво буде навіть тим, хто не має діток до 18 років.