Летіти до тебе - не видужать крила.
Чекати на тебе - стомилась душа.
І пам'ять запалені очі закрила,
І серце свій стук непомітно стиша.
 
Писати до тебе - слова перекрутять
Як схочуть довірені їм почуття.
А мій телефон - то наркотик, отрута,
Ілюзія дотику, мертве життя.
 
Мовчати до тебе - єдине, що можу.
Єдине, що чисте, таке, яке є.
І знову чекати хвилиночку кожну,
Й щоночі злітати у небо твоє.
 
                                         П. Галенко

Щасливі не пишуть.
Вони надто стурбовані своїм щастям.
Куди б його притулити? -
Мучать питаннями родину.


- Постав його у кутку, -
Радить батько. -
Моє теж там стоїть ще з весілля.

- Краще оправ у рамку 
І почепи на стіні,
Щоб я не розбила, 
Коли прибиратиму в хаті, -
Каже матір.

- Заховай його, дитино, до скрині, -
Підказує бабця. -
Люди мають лихе око,
Ще зурочать, нехай їм грець...

Щастя - то велика морока.
Ось я на балконі у Києві
Відкорковую пиво.
Сонячне світло падає навскіс
На порожні пляшки.

Навіщо мені щастя, цей наркотик життя? -
Запитую в себе
Й перекреслюю в зошиті 
Мертві слова...

Василь Терещук 
5 червня 2011 року