Святая равноапостольная Ольга

Святая равноаполстальная княгиня Российская Ольга, в крещении Елена, была супругой третьего из русских князей - Игоря и бабкой пятого из князей - святого Владимира. По смерти мужа, за малолетством сына Святослава, прави­ла русской землей. Правила очень мудро, так что называли ее мудрой. Народ любил и чтил свою княгиню. В ее время некоторые из киевлян уже были хри­стианами. Из разговоров с христианами она поняла, что языческая религия ло­жная, а христианская - истинна, и решила сделаться христианкой. Для креще­ния с великой пышностью отправилась она в Константинополь, столицу Грече­ского царства. Тут княгиню приняли и крестили с большой торжественностью: сам император Константин Багрянородный был ее восприемником, а совершал крещение сам Патриарх Полиевкт, славный святостью жизни и образованием. «Благословенна ты между российскими женами, - приветствовал новокрещенную княгиню Патриарх. - Ты оставила тьму и возлюбила свет. Сыны России не перестанут благословлять тебя в роды родов», - и дал ей христианское на­ставление. Вместе с Ольгой крестились некоторые из сопровождавших ее жен. После крещения святая княгиня некоторое время прожила в Константинополе и, напутствуемая благословением и наставлениями Патриарха, возвратилась в отечество. Патриарх дал ей священника. Остаток своей жизни святая княгиня проводила в подвигах христианского благочестия. Она очень хотела, чтобы сын ее Святослав принял христианскую веру и употребила для этого все усилия, но, к прискорбию ее, он не внимал внушению матери. «Как я могу принять иной за­кон? Моя дружина будет смеяться над этим», - отвечал он ей. «Да будет воля Божия! - говорила княгиня Ольга в свое утешение. - Если Богу будет угодно поми­ловать род мой в русской земле, то Он вложит сыну в сердце обратиться к исти­не, как и мне явил милость Свою». Утешалась святая Ольга еще и тем, что Свя­тослав не препятствовал своим подданным принимать христианскую веру. Она старалась посеять первые семена христианства в сердцах внуков своих - Влади­мира, Олега и Ярополка, хотя и не решалась крестить их, опасаясь непокорно­го сына. Предпринимала путешествия по городам и селам земли русской, всюду проповедуя Евангелие, и многие крестились, вняв ее проповеди, почему назы­вают святую княгиню равноапостольной. Скончалась святая Ольга в 969 году. В княжение святого Владимира при перестройке церкви, где погребена была свя­тая Ольга, мощи ее были обретены нетленными, но впоследствии были сокры­ты и остаются в неизвестности.

Літописна оповідь

Жила ж Ольга з сином своїм Святославом, І навчала його мати хреститися. А він не зважав на те, ані дослухався того Але коли хто з власної волі хотів хреститися, то не забороняв, але осуджував того. Для невірних-бо віра християнська — то потворність, Бо не знають і не розуміють ті, хто в тьмі ходить,І не відають слави Господньої, Бо одебеліли серця їxні, І тяжко вухами чують, а очима бачать. Рече -бо Соломон: «Діяч нечестивих далекий від розуму, Бо кликав вас — і не послухали ви, І вам поклав слова — і не зрозуміли Але ради мої ви відкинули І звинувачень моїх не приймаєте І зненавиділи-бо премудрість, І не захотіли страху Господнього, І не хотіли приймати поради моєї,

І погорджували всіма моїми звинуваченнями!»

Так і Ольга часто говорила «Я, сину, пізнала Бога і радуюся, А коли і ти пізнаєш Бога, то почнеш радуватися». Він же не приймав того, кажучи: «Як я можу один іншу віру прийняти? Та ж дружина моя з цього буде сміятись». Вона ж рече йому: «Охрестишся ти І всі інші те саме зроблять» Він же матері не послухав і далі справляв звичаї поганські, Не відаючи, коли хто матері не слухає, в біду впадає, Як сказано: «Коли хто батька чи матір не слухає, Хай умре». Це ж тому Святослав гнівався на матір Соломон же сказав: «Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, Хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває». «Картання безбожників — як мозоль для них». «Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він». Одначе Ольга любила сина свого Святослава, кажучи: «Хай буде воля Божа. Коли Бог захоче помилувати рід мій І землі Руської, хай вкладе їм у серце бажання Бога, Як то і мені Бог дарував». І, це кажучи, молилася за сина І за людей всі дні і ночі, І наставляла сина свого до змужніння його І до його повноліття.

Хто така княгиня Ольга та як з'явилася вона на Київському престолі? Чи справді, вона така, як її змальовують літописці - благородна діва, яка принесла на Русь християнство. У той час, коли світом правили виключно чоловіки, вона стала першою жінкою, яка отримала в свої руки владу над супердержавою. Історики захоплюються гострим розумом цієї жінки, разюче продуманим, точним і логічним правлінням. Та разом з тим вражає її войовничість та жорстокість. Тим не менш, опинившись на престолі, Ольга змогла уникнути назріваючого державного перевороту, провести ряд вкрай важливих реформ та налагодити зовнішньополітичні зв'язки.