Les moulins de mon coeur
- 22.08.24, 21:29
- Стих_и_я
Млин мого серця
В.Н. 2016 (ontheway) ID: 910546
Млин мого серця
В.Н. 2016 (ontheway) ID: 910546

Arthur Rimbeaud «Ophelie» (переклад)IМіж чорних хвиль, у зоряній дрімотіЯк біла лілія, Офелія пливлаВ прозорому серпанку – незбагненній цноті -Де в хащах лісових сурмить імла.Так декілька віків, як марево сумнеБілявки привид темрява крадеТа віковічно вздовж ріки снує,Під журкотіння хвиль свої пісні пряде.Там вітер не вщуха, з її серпанком грає,В оголені перса цілує, мов коханець.Верба тремтить та плаче, душу крає;Схилився очерет - понурий бранець.Зім’яте латаття зітхає біля неї;В вільшанику проснувся ранній птах -Тремтінням крил Офелію стрічаєПід дивний спів… і зорепад в очах.IIОфеліє бліда! Чудова ти, як сніг!В бурхливій річці твоя цнота згасла!Вітри, що дмуть з північних криг,Свободи терпкої донесли гасло;Цей подих вітра, що скуйовдив коси,В твоїх думках здійняв буремний вир;І серце чуло, як спадають росиПід шелест лісу, де чатує звір.Цей буревій, як божевільний в'язеньЗламав цнотливий стан твій - білий наче сніг ;Тьмяніє ранок – квітень, блідий красеньСхилився мовчки, як жебрак до твоїх ніг.О Боже! Кохання, воля – марево сумне!Твоє жадання, наче сніг в багатті танеТі сумні марення твій розум не збагнеТа жах безодні в твої сині очі гляне.IIIМріяв поет про зорепад, а вранці- Де ти на березі собі вінок плела –Там поверх хвиль в прозорому серпанціБіла Офелія, як лілія пливла…2019 ID: 910131

Евгений Евтушенко «Непонятным поэтам»(переклад з російської)Зазвичай заздрив я завждивсім тим,хто пише вкрай безглуздоі чиї вірші - наче пустка,мов млою вистлані рядки.Я буквоїдів поважав,очі з захопленням таращив,а сам лякливо оминавабракадабрта тарабарщин.Я ліз із шкіри гетьу боротьбіз здоровим глуздом, наче зодчий,але шаленості в собіз таємним пострахом не зочив.Мені так соромно було.Тож мав зусилляв собі шаленство віднайти …Єдине,що пізнав тоді -життя по суті -божевільня.То як покара – себе думками мучив -де ж, в чому я недоборщивта нічого не відчебучивтакого,мовби: «дир… бул… щир…»?Агов, незрозумілії поети!Єдині в світі ви предметицнотливих заздрощів моїх …Я -з хробаків найзрозумілих.Нічий кантарок вас не стрима,ніхто вас в розум не зашорив,чиєсь там:«Нічого не втямив …» -солодше меду та вина.Творці блаженних нісенітниць,поверху плинучих хвилинживіть,наповнюючись вірой,що зрозуміють вас колись.Щасливці!Лячно, все ж таки,всім зрозумілим бути, проте хибно!Усе життя писати зовсім зрозуміло,а відійти незрозумілим назавжди.ID: 1020271