хочу сюди!
 

Татьяна

57 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «заброшка»

Мы спасли котенка в заброшке

Както вечером я с другом ходил в заброшенное здание или в заброшку. 
Сначала мы просто ходили рассматривали, что там было.
Потом мы услышали звук царапанья. Я сначала подумал, что нам послышалось. Но потом мы опять услышали этот звук и я понял, что мне не послышалось. Я очень испугался и предложил другу уйти.
Но он сказал: "Давай посмотрим что это". Я отговаривал своего друга, но он очень упертый. 
Он мне сказал: "Если испугался, то можешь не идти, я сам пойду". Я согласился пойти с ним.
За все это время я раза три слышал этот звук. 
Сначала мы не могли понять, откуда исходит этот звук. Потом мы зашли в комнату и увидели там шкафчик, перевязанный веревкой. У нас не было его чем разрезать, и мы пытались разорвать веревку камнем. 
Там была деревянная ручка, и я сильно ударил по ней ногой. С первого раза у меня ничего не получилось.
Тогда мы стали по очереди быть по ней.
Наконец у нас получилось его открыть.
Когда мы его открыли, то увидели там 2-х котят, и только одно из них живое. Мы взяли его. 
Я, конечно, не сильно разбираюсь, но котятам было недели две. 
Мы его взяли на руки. Он был очень исхудавший. 
Мы пришли ко мне домой. Дали ему есть. Но он не хотел ничего есть. 
Потом мы налили ему воды, и намочили в ней хлеб. Тогда он начал есть. 

С этого случая прошло где-то 2 недели. Он уже немножко подрос и поправился. 
Сейчас у него все нормально, он живет у моей бабушки. 
Это кот. Мы назвали его Жорик.

Несподіваний сталк

Отак от — шукаєш заброшки по Києву і по областям, а виявляється, що в рідному місті, буквально під носом, є закинутий об'єкт, про який я навіть не здогадувався. Причому проходив десятки разів повз.

І не треба ніяких Урбанів, чи Вікімапії. Там цього абандону нема. Дізнався про місце з місцевої партійної газети, в якій розповідали про стан комунального господарства. Не повірив і вирішив подивитись чи справді підприємство закинуте. На перевірку виявилось, що об'єкт не тільки закинутий, а й роздестроєний.


Пилорама.

[ Читати далі ]


Ще один закинутий санаторій

Побував з подружкою, Мері, у ще одному закинутому оздоровчому закладі. Санаторій або база відпочинку. Хоча головні ворота, як у піонертаборах.


Цікавий об'єкт з гарним збереженням. Охороняється. Закинули наприкінці 2000-х.

Руїни очисних

Жага закинутих краєвидів довела з третьої чи четвертої спроби завела до закинутих очисних, що розташовані глибоко у лісі. Причому перед цим ледве уникнув нападу вівчарки. Але це було у місті. Посеред лісу була інша складність — знайти заброшку. Виявилось, що стежка не доходила до неї а звертала вбік. Звичайно, простіше було піти по просіках — але ж це зайвий кілометраж.

Об'єкт виявився руїнами каналізаційної насосної станції та відстійниками. Незвична заброшка. Не будівля, а споруда. Тому вирішив зробити хай і невеличкий, але окремий фотозвіт. Надодачу ще відзняв відео, яке швиденько змонтажив, щоб до публікації звіту відеоогляд був готовий.

До речі, це заброшка з юності. Дізнався про неї ще 20 років тому!


Ще один закинутий піонертабір і несподівана зустріч

З'їздив на закинутий піонертабір в Пущі-Водиці. При тому, що цей курортно-дачний масив я майже весь облазив і побував на декількох абандонах, конкретно в тому піонертаборі ще не був. Хоча про його існування знав давно. Але він охоронявся. Плюс — не було знімків звідти. Аж ось — натрапив на декілька свіжих відео з цього табору. Ну і вирішив сам злазити.

Звичайно, було страшно. Особливо тому, що територія розчищена і зарослів нема— відповідно, ховатись ніде. І міг бути сторож. Та якось знайшов дірку в огорожі (в яку ледве проліз). Обійшов, обфоткав усе. Обережно, не поспішаючи.

Виявилось, що відгородили частину території. Причому ту, в якій живе сторож. rofl  Самі розумієте, чому менш палєвніше.
А на виході зустрів хлопців. Думав, що приплив. А то були сталкери-відеоблогери. Так шо така несподівана приємна зустріч. Вони не знали про мене, але я про одного знав з інтернету.

Найцікавіше — напівкругла їдальня-кінотеатр і дерев'яні спальні будиночки.

Як не дивно, там були і деякі артефакти: меблі, написи часів піонертабору, путівки. Так що збереженість на мінімальному рівні, але є.

Після вилазки бєрцам настав остаточний гаплик — розтріскується і відшаровується новий шматок підошви. В одному з наступних дописів про це побалакаєм.

Карантинна вилазка

Вперше за 5 місяців полазив по заброшці. З'їздив з напарником на закинуту експериментальну(!) школу біля Зони відчудження. Цікавий об'єкт. Навіть дещо вціліло. Шкода лише, що натрапили на охорону Зони відчудження і на зворотньому шляху потрапили під зливу. Ну і уважності б не завадило, бо деякі цікавинки пропустив.

Захоплююча вилазка.

Stalk-25072020-28

Руїни провінційного абандону

Виявляється, існували і військові санаторії.
Про це дізнався з нещодавної поїздки з Мері. Досі під враженням.

Подружка вже була у цьому місці, а я відвідав вперше.

І одним із пунктом *насправді, основним)  було відвідання місцевих заброшок.
Нажаль, полазити вдалося лише по санаторію, який майже розвалений.
Проте, на території знайшли цікавий артефакт — пам'ятник Леніну. Який декомунізували лише частково.


Місцеві заброшки

Пройшовся по місцевим заброшкам. Восени вони виглядають мальовничо! Але шкода, що не в усі можна потрапити.

Садиба на території закинутого дитячого санаторію.

Закинуті бази відпочинку

Вмовив знайому сталкершу відвідати якусь заброшку. Вона сама запропонувала подивитись базу відпочинку в населеному пункті Х (нашо вам те знати?).
Вилазка здалась сумнівною, бо за моїми даними, ця база відпочинку мала охоронятись. Та й "розвідці на місцевості" занепокоєння підтвердились: паркан цілий, за воротами розчищена алея. Ну шо робити - обійшли навколо. Як назло, обходити довелося далеко - квартал величенький, а сама вулиця тупікова. Побачили зручний залаз. Однак біля нього крутився мужик. Пішли в обхід. Довелося лізти через огорожу. Ну шо... врешті-решт, так цікавіше, ніж через діри в паркані.

Коротше, нічого цікаво. Хіба що дерев'яні будиночки порадували. Бо досі ще не бачив закинутих баз відпочинку з дерев'яними будинками. Це якась особлива атмосфера прілої деревини. Та й "ламповіше", ніж цегляні будови.

Поки шукали як пробратись, поки виходили, стільки кіл намотали. Аж незручно. А з іншого боку: як лізти на закинуту територію навмання?!



Що цікаво, назва бази невідома.

А по дорозі побачив ще декілька закинутих оздоровчих баз. Я й не здогадувався, що в населеному пункті Х, ще й в тому районі, стільки санаторіїв.

Одиночний сталк (фотки)

Фотки з одиночної вилазки по місцевій заброшці.

Судячи по афішам, в кінотеатрі показували пікантні фільми.rofl
P1280259
 
[ Читати далі ]
Сторінки:
1
2
4
попередня
наступна