Президент Віктор Ющенко доручив розсекретити архівні документи, пов'язані з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами.

Відповідний указ від 24 січня розміщено на сайті президента.

В указі зазначається, що це зроблено "з метою відновлення національної пам'яті, сприяння процесу національного примирення та взаєморозуміння, забезпечення всебічного, об'єктивного вивчення історії України XX століття".

"МВС, Міністерству оборони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ГПУ, Держкомітету архівів, Держдепартаменту з питань виконання покарань проаналізувати пов'язані з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами архівні документи, що нагромадилися за часи діяльності органів державної влади та управління колишніх Союзу РСР і Української РСР", - йдеться в указі.

"Забезпечити зняття в установленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом скасування раніше наданого грифу секретності архівним документам або іншим матеріальним носіям такої інформації, якщо вони не становлять державної таємниці", - сказано в документі.

Зокрема, президент доручив Кабміну забезпечити: "створення та функціонування архіву національної пам'яті - електронної бази архівних документів щодо подій, пов'язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами, а також діяльністю органів державної влади та управління колишніх СРСР і УРСР".

Міністерство освіти і науки за участю Національної академії наук має забезпечити проведення наукових досліджень архівних документів, "а також використання результатів цих досліджень у навчальних програмах загальноосвітніх та вищих навчальних закладів".

Крім того, СБУ разом із Держкомітетом архівів доручено "сприяти представникам громадських організацій, наукових установ та організацій, вченим та громадянам у вільному доступі до розсекречених архівних документів, зокрема шляхом створення спеціальних інформаційно-довідкових центрів".

Українська правда

 Таємниці історії України: огляд спецхранів ФСБ.


Віктор Тригуб
Редактор журналу "Музеї України"
18:01 26.12.2016

В архіви Санкт-Петербургу, Москви, Новосибірська, Чити вивезли вагони рукописів, книг, літописів, церковних книг, козацьких універсалів, листів, реєстрів

Першоджерела української історії щільно закриті у чорних ящиках малоросійських спецхранів КДБ-ФСБ, що дісталися від царської охранки. Їх ніхто не відкривав. І не збирається. Але, адреси відомі: Москва, Пітер, Новосибірськ, Чита.

Нам довелося витратити десять років, аби дослідити розгалужену систему секретних спецхранів у музеях і архівах РФ, якими і досі опікується ФСБ. Все українське під грифом «Совершенно секретно!», накази про що підписував особисто Сталін. Наші історики нічого не знають про ті сховища скарбів. І це не дивує.

Отож, короткий огляд найсекретніших спецхранів ФСБ.

Спецхран КДБ СРСР №9, що перебуває під контролем ФСБ в славнозвісному Ермітажі. Ми засвітили це місце під час розшуків шаблі Мазепи. Росіяни взагалі не визнавали, що у них є такий відділ, офіційно заявляли про повну відсутність українських колекцій. Потім почали вимагати секретні інвентарні номери, які, до речі, ми їм повідомили. Лише тоді дозволили київській журналістці приїхати і сфотографувати шаблю Мазепи, яка виявилася копією. Оригінал - у іншому спецхрані. Крім шаблі, там є чимало особистих речей Мазепи, наприклад, його парадна шапка. І головний убір Богдана Хмельницького. Ми змогли опублікувати фото морського козацького прапора Січі. Було там 234 нерозпакованих скринь «Мазепинского дела», опломбованого грізними стрічками «Не открывать до особого высочайшего повеления!». Не смійтеся – досі не відкрили, а після наших публікацій оббили фанерою, написали «ЯД!» і переховали. Знаємо, куди перевезли. Російські журналісти мало не на кожній прес-конференції питають гендиректора Ермітажу Михайла Піотровського про той спецхран і шаблю Мазепи, що викликає у нього публічну істерику і «неконструктивну» критику нашого журналу.
Все, що не знищили і не вивезли з Києва петлюрівці, потрапило до Москви. В спецхран!

Оригінал шаблі Мазепи, скарби київських князів, викрадених російськими самозванцями з Києва, зокрема легендарний перстень Ярослава Мудрого, який знайшла донька Генсека Брежнєва, Галина, у найсекретнішому спецхрані імперії - в Адміралтействі. Деякі інвентарні номери ми знаємо. Можливо, ризикнемо дати кілька фото. Там, під лазерною сигналізацією - і десятки портретів гетьмана Мазепи, створених тодішніми малярами на вимогу охранки. Про Адміралтейство росіяни мовчать глухо. А даремно!

Всі архівні документи, як і так званий Архів Скоропадського, які були захоплені чекістами, зберігалися в Одесі, Києві. Потім їх перевезли у спеціальне сховище до Чити. Потім – Ленінград. Якийсь час вони лежали у цікавих підвалах Адміралтейства. Після першої згадки про це сховище, ми трохи розпитали людей про цей унікальний витвір інженерного мистецтва. Виявляється, підвали не можуть бути затопленими! Стіни укріплені і обшиті свинцевими плитами. В тих підвалах і досі зберігається чимало цікавого. Наприклад, діаманти і рубіни київських князів, які комуністи виколупували з корон і прикрас для продажу за кордон, посередником у якому виступав Арманд Хаммер.

З 1973 року збірні документи, які отримали назву «Архів Скоропадського», перевезли до Ермітажу. Де вони, нерозібрані, і досі чекають дослідників з України.

Ми знаємо, що у Історичному музеї Росії - той, один з корпусів якого знаходиться на Красній площі - зберігається найбільша у світі колекція документів, нагород, грошей, зброї часів Української Народної республіки. Доступу майже нема. Інформація відсутня.

Красна площа, Москва. Державний історичний музей. Спецхран КДБ СРСР з документами і експонатами часів Громадянської війни. Там і Врангель, і Колчак, і Денікін. Біла гвардія. Про них пишуть, досліджують, виставляють. Поруч – стелажі часів Української Народної Республіки, Гетьманат, Директорія, Махно, Зелений, Григор`єв. Все секретно.

Найбільша у світі колекція поштових марок, грошей, нагород, документів. Все, що не знищили і не вивезли з Києва петлюрівці, потрапило до Москви. В спецхран! Найбільшої шкоди українській історії та архівній справі завдали таємничі візити Столипіна до Києва на початку ХХ століття. Саме тоді, охранка, за наказом царя, почала вишукувати всі архіви запорожців. Причетним до того був і Столипін, який вивіз чимало документів до Москви. Потім частина з них, потрапила до Гохрану Новосибірська, де лежить і понині. Щось знову опинилося в Ермітажі.

Особливо дратувало російських царів все, що було пов`язане з Запорізьким козацтвом, Київською Руссю. В архіви Санкт-Петербургу, Москви, Новосибірська, Чити вивезли вагони рукописів, книг, літописів, церковних книг, козацьких універсалів, листів, реєстрів.

Майже все збереглося. Так і лежить у тих скринях нерозпаковане.

Потім до справи долучилося НК-ОДПУ-НКВД-КДБ. Ці дібралися до обласних і міських архівів, музеїв. Масовим це явище стало наприкінці 60-х - початку 70-х років ХХ століття. З музеїв експонати вилучалися "на реставрацію". Збереглося чимало актів, договорів про тимчасову передачу реліквій українського народу музеям Росії. У нас забрали, і там не виставляють. Все в запасниках!

Майже впевнено можна говорити про якусь потужну колекцію гетьмана Івана Мазепи. Дуже старовинні речі з Візантії, книги, прикраси Київських князів, документи, що потрапили до зібрання Мазепи, лежали у надійному місці в Софії Київській. Вивезли.

До росіян потрапили чисельні прикраси Київських князів, документи (і пергамент, і Берестяні грамоти, які, на жаль, розсипалися, залишивши по собі лише свинцеві печатки з княжими символами).

Чимало документів вціліли - листування Ярослава та інших князів з Новгородом.

Існує публікація М. Розова про книги Ярослава, що лежать в бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна. Знову Пітер! Як вони там опинилися? Нині ми дуже цікавимося секретним спецхраном ФСБ №21 у Кронштадті.

А ось ще один слід – Гатчина: 5 червня 1775 року російські війська, що захопили останню, Нову Січ, спакували і вивезли до Петербургу клейноди, прапори, гармати і архів запорозької військової канцелярії!

Прапори і гармати розпорошені кількома російськими музеями. А от за архівом ми тихенько ганялися кілька років.

Росіяни називають його «Архівом Калнишевського». Він спокійно зберігається в секретному спецхрані Центрального військово-морського архіву Міністерства оборони РФ. 188300, Ленінградська область, м. Гатчина, Червоноармійський проспект, 2.

Офіційно цього спецхрану не існує. Про нього знає дуже обмежене число людей з суворими допусками. Зрозуміло, російські військові моряки абсолютно не цікавляться документами Архіву Запорозької канцелярії, листами Калнишевського, наказами, звітами, хроніками. Але в українських істориків від самого вигляду тих паперів починають тремтіти руки. Поки що, ми не маємо детального опису архіву, але знаємо, що він у прекрасному стані, з ним ніхто не працює.

У тому ж спецхрані зберігається чимало документів з особистого архіву гетьмана Мазепи, захопленого росіянами після Полтавської битви. Теж не вивчений, не опублікований.

Нині прорватися українцям до згаданих спецхранів неможливо. Трохи зачекаємо
http://nv.ua/ukr/opinion/trygub/ogljad-spetshraniv-fsb-tajemnitsi-istoriji-ukrajini-364447.html