віршування в окупації.
- 07.10.15, 15:44
- Стих_и_я
47. самотний сталкер.
а час іде, життя триває...
біда схитнула метроном,
трима на ниточці, хитає
твій світ, в якому злам і злом.
віднині ти самотний сталкер -
шукаєш стежку між руїн,
каміння де, прути з металу
стирчать в іржі з бетонних стін.
з"їдає очі дим ядучий,
що від згасаючих вогнів... -
прямуєш вперто і рішучо
в таємний схрон від ворогів.
а в завтра знов ввійдеш понуро
шляхом, який і пил, і прах -
не озираючись в минуле!
зола і мор зворотний шлях.
ідеш спираючись на костур
крізь дим і попіл безнадій,
брудне обличчя миють сльози,
що озов жалібний од мрій.
тобі вже сонце не зорею -
мов в оценкованій труні
воно холодне над землею,
бліде, ледь світиться у дні.
...то все в уяві малювалось
в непевний день тривожним сном,
коли людське нівелювалось,
у скронях клацав метроном.
10
