Оскільки стає модним давати прогнози наперед, я теж спробував зробити невеличкий внесок у цю справу.

З підручників 2015 року

Математика.

Задача 1. Дрібний підприємець заробляє у місяць 10 000 грн. З них 40% піде на “дах”, 40% - на відкати, решта 40% - на податки. Скільки підприємець залишиться винним державі, якщо він має сплачувати податки на півроку вперед?

Задача 2. Народний обранець протягом року приймає подарунків за правильне голосування в середньому на 2 млн. американських доларів. Запитання: навіщо йому зарплатня?

Задача 1. Ігорка ув’язнили на 2,5 р, а Петька – на 3 роки. Скільки років потрібно відсидіти кожному з них для того, щоб отримати право балотуватись у президенти, якщо відомо, що у Ігорка це вже друга ходка?

Задача 2. Верховною Радою України було довічно продовжено повноваження депутатів, причому відомо, що у голосуванні брало участь 5 депутатів та 295 депутатських карток. Запитання: коли, нарешті, замовкнуть куплені недолугою опозицією правозахисні організації?

Історія України.

Як було зазначено на квітневому пленумі Партії одного регіону, довгі роки Україна не знала, що робити із своєю незалежністю. Особливо погіршилась ситуація під час узурпації влади шолудивим котом Леопольдом (Віктор Чивокуня. Нагальні завдання пролетаріату, який годує всю країну // повне зібрання творів, т. ІІ, сторінка – середня) та іншими козлами, які заважали нам жити (Віктор Чивокуня. Дитяча хвороба демократії в політиці // повне зібрання творів, т.ІІІ, сторінка – остання). І лише після Великого Лютневого переходу влади до рук Вождя світового лохторату, Великого товариша усіх, хто не в змозі опанувати хохляцьку мову, і просто канкретного пацана Віктора Чивокуні, країна, яка балансувала на краю прірви, впевнено зробила крок уперед.

Українська мова.

Пиши правильно!

Неправильно	Правильно
1. Кровососи	1. Кровосісі
2. Косово	2. Чорногорія
3. Виборці	3. Лохи
4. Генофонд	4. Геноцид
5. Державне	5. Моє
6. На 100%	6. Вдвічі

Зоя Воскресенська. Оповідання про Гаранта.

Почув одного разу Гарант, що його ліпший кореш, якого він призначив на високу посаду, зловживає своєю владою: підприємців обдирає, відкати вимагає. Та найжахливіше було те, що він з Гарантом не ділився. Покликав до себе Гарант товариша та спитав його: Чи правда це, мій друже? Нічого не відповів товариш, лише очі додолу опустив. Тоді обійняв його Гарант, поцілував, та запросив на полювання у заповідник. Ось який він був справедливий, Гарант-то. 

Інакше битий буш!!!

Министр образования Дмитрий Табачник не понимает протестов учителей, требующих повышение зарплат.  "Могу сказать, что если местные бюджеты могут что-то решить, мы будем их за это благодарить ... Вы же понимаете, что майскими митингами мы бюджет не изменим", - заявил Табачник.  "Вы хорошо помните, наверное, какая была нагрузка на учителя в средней школе в советское время - 18 часов (в неделю), но все учителя - по крайней мере, в моей, 4-й средней школе - боролись за полторы ставки, за 27 часов, и большинство имело нагрузку 21-22 часа", - сказал он. Ставка у  учителя сейчас составляет около 1200. На полторы имеем агромезную зарплату 1800 "На сегодня сколько у нас нагрузка в среднем по стране на учителя в общеобразовательной средней школе? Отвечу - 14 часов, а в некоторых областях уже дошло до 12",( это же сколько такие учителя получают?)  - подчеркнул Табачник. При этом министр напомнил, что в начале 90-х годов прошлого столетия нагрузка на учителя киевской средней школы составляла даже 30 часов. "Разве не в этом кроется в полтора-два раза меньшая заработная плата?", - отметил он, добавив, что профсоюзы не хотят видеть этого нюанса. Ещё одна лажа, получается что не хотят работать. Некоторым до ставок не хватает а не до полторы  

Кроме того, Табачник подчеркнул, что в этом году учителя уже получили к заработной плате надбавку 20%,  и отметил, что в 2011 еще планируется повышение зарплаты работников бюджетной сферы в целом. ( гривен на 20 как всегда) 

статья

Як і обіцяв, продовжую тему якості сучасної шкільної освіти.

   У середній школі № 3 Луганську в (Каменнобродcкій район) стався курйозний випадок-першокласникам роздали букварі з картами України, на яких немає Луганська.
   У число відсутніх обласних центрів також потрапили Кіровоград, Луцьк, Суми, Ужгород, Херсон, Хмельницький, Черкаси та Чернівці.
   Також відсутній мільйонний Дніпропетровськ, зате є місто Єнакієве Донецької області - батьківщина Президента Віктора Януковича.
   Цікаво, що на карту України чомусь потрапили далеко не найбільші міста країни - промислові Південно-Українськ та Енергодар, а також ті що носять імена революціонерів Цюрупинськ та Щорс.

джерело

Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/columns/2011/10/23/6697219/

Неділя, 23 жовтня 2011, 10:07

Недитячі ігри в "студентський" референдум

Уявіть, шановні, що ви берете участь у референдумі, де вам пропонують питання – чи підтримуєте ви, аби вам у півтори рази підвищили зарплату? Або – щоб ціни на продукти харчування не підвищувалися протягом ну, хоча б, кількох років? Або – якщо у вас середня спеціальна освіта, то прирівняти її до вищої? Що за дурня, здивуєтесь ви, ну хто ж буде проводити такий референдум? Не скажіть. Чи знаєте ви, що 24 жовтня відбудеться загальнонаціональний студентський референдум? Подія намічається не така собі, а грандіозна – 100 000 студентів у 100 вузах! От які питання пропонують на «референдумі». Читайте й насолоджуйтесь. Очевидно, що увесь "секрет" цього дивного "референдуму" криється у останньому, підсумковому запитанні референдуму: "Чи підтримуєте Ви якнашвидше ухвалення Законопроекту?" Ну скажіть, хто ж не підтримає законопроект, який обіцяє студентам такі солодкі речі? Звісно – так! Так! Так! Про цей простенький маніпулятивний прийом можна прочитати у будь-якому посібнику з ведення переговорів і називається він «ефект наведеної згоди», коли співбесіднику пропонуються низку запитань, які передбачають лише позитивну відповідь, а потім він на автоматі погоджується і з тим, що, власне, й було предметом зацікавлення. Хоч у організаторах "референдуму" й значаться три студентські громадські організації , але мимоволі спливають крилаті слова з Ільфа і Петрова – "тут чувствуется лапа Корейко". От і листа міністр освіти спрямував керівникам вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації: "З метою вивчення думки студентів та отримання достовірної інформації про їх ставлення до освітніх реформ, просимо сприяти проведенню всеукраїнського студентського опитування. Міністр Дмитро Табачник". Та й організатори референдуму наголошують, що "предмет опитування - нова редакція Закону України "Про вищу освіту", яка розроблена експертною робочою групою Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України". Відчуваєте "спритність рук"! Питають про стипендії, а висновки зроблять про "ставлення до освітніх реформ". І скоро ми дізнаємося, що 99% студентів країни (1% скинуть для пристойності) підтримують законопроект міністерства про вищу освіту! А ще – Всеукраїнський з’їзд освітян, що відбудеться 28 жовтня теж підтримає, не сумнівайтеся, обов’язково підтримає! І як після цього Верховній Раді не ухвалити такий Закон, який одностайно підтримує студентство, який підтримують освітяни?! Про вади запропонованого Міністерством "Закону про вищу освіту» вже багато писали. Недарма він надовго "завис" у Верховній Раді, до нього вносилося чимало правок, в тому числі й під тиском виступів студентів. Але усе це не виправило головної вади – від нього тхне нафталіном. Запропонований «Закон про вищу освіту» консервує існуючу ситуацію в освіті і не містить ніяких серйозних реформ, так само як, до речі, й недавно оприлюднена Міністерством освіти «Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012 - 2021 роки". Найбільш гострі проблеми вищої освіти – невідповідність викладання потребам ринку праці, хабарництво у вишах, купівля оцінок, списування дипломів та курсових і, як наслідок - низька якість освіти – ні в проекті «Закону про вищу освіту», ні у «Стратегії» – навіть не ставляться. А ми вже дійшли до того, що "Міністерство вищої освіти Саудівської Аравії прийняло рішення не визнавати дипломи українських університетів через низьку якість освіти в Україні". Важко обговорювати те, чого в Законі нема, а з того, що там є – далеко не все виноситься на «референдум». От спитати б студентів – "Чи згодні Ви, щоб знов повернути корупцію при вступі до вищих навчальних закладів"? Як ви думаєте. Якими були б відповіді? Ця міна тихенько закладена у "Закон про вищу освіту", у вигляді "балу вищого навчального закладу". Розділ VII, «Доступ до вищої освіти», пункт 4: «Прийом на основі повної загальної середньої освіти при вступі на навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра (магістра медичного і ветеринарного спрямувань) здійснюється за результатами зовнішнього незалежного оцінювання знань та умінь вступників та їхніх здібностей у випадках, передбачених умовами прийому до вищих навчальних закладів України, з урахуванням середнього бала державного документа про повну загальну середню освіту та бала вищого навчального закладу». І що цікаво – якщо зовнішнє незалежне оцінювання описано у кількох параграфах – що це таке і як робиться, якщо бал шкільного атестату теж прописаний, то про «бал ВНЗ» - ні гу-гу. Що це? Екзамени, співбесіда, «мотиваційне есе»? Та все, що завгодно – аби знизити питому вагу незалежного тестування, розчинивши цей об’єктивний показник у різних інших чинниках, які дозволять приймати тих, «кого треба» і закрити дорогу талановитій підготовленій молоді, яка не має зв’язків або грошей. І у разі ухвалення цього «Закону» вже наступного року суспільство стикнеться з зовсім іншою ситуацією при вступі дітей до вишів, як кажуть, «віроломно, без оголошення війни». І знов повернуться «ректорські списки», хабарі, протекція – усе те, чого значною мірою вдалося позбутися. І тут громадська думка міністерство не цікавить. Не треба референдумів – громадська думка вже стабільно сформувалася на користь зовнішнього тестування. Загальнонаціональні опитування, поведені Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва у березні та жовтні цього року, засвідчили стабільність громадської думки на користь зовнішнього незалежного тестування: більшість опитаних вважає, що ЗНО ставить усіх у рівні умови, дає змогу обдарованим дітям вступити до будь-якого ВНЗ, стимулює учнів вчитися, стало кроком до справедливості у державі, дає змогу ВНЗ обирати кращих студентів. А от щодо пропозиції, щоб при вступі до ВНЗ до результатів ЗНО та балу атестату додавався вступний іспит ВНЗ, громадська думка налаштована явно негативно. І що важливо – у ставленні до зовнішнього тестування співпадає позиція прихильників різних політичних сил і регіонів, як кажуть «Схід і Захід разом». Ну ладно, з громадською думкою у нас рахуються лише тоді, коли це вигідно, і ігнорують, коли не вигідно. Але ж міністерство освіти проігнорувало позицію людини, яка зараз стоїть на вершині владної піраміди! У Посланні Президента до Верховної Ради чітко сказано: «Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України потрібно надалі вдосконалювати політику щодо проведення зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Необхідно законодавчо визначити результати стандартизованого тестування єдиним критерієм прийому до навчання у ВНЗ. Потрібно започаткувати роботу із розроблення та реалізації концепції запровадження стандартизованого тестування на всіх освітніх рівнях». То хто і куди «послав» Послання Президента? Але цілком очевидно, що такі ідеї не знайшли б підтримки на референдумі ані у студентів, ані у викладачів, не кажучи вже про ректорів. І тим більше не прийнятні вони для Міністерства освіти, бо тут буде по гамбургському рахунку - «хто є хто»: які виші справді готують спеціалістів, а у яких після п’яти років навчання дипломовані «соціологи» не можуть зрозуміти простих двомірних таблиць і не вміють написати гайд для фокус-групи. З маніакальною наполегливістю міністерство хоч миттям, хоч катанням, як завгодно, намагається ліквідувати, може, єдину в Україні успішну реформу, яка дала шанс дітям з простих сімей стати студентами найбільш престижних вузів. Зараз цей шанс у них забирають. Для цього й влаштовують цей, на перший погляд, потішний маніпулятивний «референдум». А буде не смішно. Зрештою, подібні «референдуми» з нами влаштовують на кожних виборах, заманюючи солодкими цукерками-обіцянками, а потім оговталися – а вже пізно.

То, може, хоч зараз ще не пізно їх зупинити?

Далі подаю коментарі від реальних, а не покемонських студентських та просто громадських організацій

Ширше:

http://www.svidomo.org/defend_article/5520

Заява міністра освіти Табачника про зниження відвідуваності кінотеатрів через запровадження обов'язкового україномовного дубляжу кінофільмів не відповідає дійсності, повідомляє Майдан.

Про це заявляє генеральний директор кінокомпанії B&H Film Distribution Богдан Батрух.
За його словами, у 2009 році, порівняно з 2008, приріст кіноіндустрії за валовим збором склав 37%, а по глядачах — 17%. А за три місяці 2010-го валовий збір виріс на 50%, а кількість глядачів — на 27%.

«Таких цифр про те, що із запровадженням україномовного дубляжу, продажі квитків впали втричі не існує в природі, — констатує Богдан Батрух, — Якщо вже міністр освіти іде до того, щоб вживати неправду в якості аргументу, то це дуже низько. Який приклад він подає студентам?».

«Якщо валові збори і кількість глядачів зростають, то ми не бачимо причин заявляти і про нібито низьку якість україномовного дубляжу. Можливо когось дратує, що є такий приріст відвідуваності, бо це йде в розріз з їхніми поглядами і бажаннями», — підсумував гендиректор кінокомпанії.


Нагадаємо — обов'язкове дублювання фільмів для кінопрокату, демонстрування та домашнього відео українською мовою було запроваджено головою партії «За Україну!» В'ячеславом Кириленком в січні 2006 року, коли він працював на посаді віце-прем'єр-міністра з гуманітарних питань.

Про це йдеться у статті «Хід конем від Табачника» у газеті «Дзеркало тижня. Україна».

«Перш за все, у новому навчальному плані скорочено кількість уроків української мови. Тепер їх буде лише по два на тиждень», - пише автор. Він зазначає, що у тій же Росії на вивчення державної російської мови у шостому класі середньої школи відводиться шість уроків щотижня.

«Не краще вчинили автори нових навчальних планів і з українською літературою. У сьомих, восьмих та дев’ятих класах кількість годин на її вивчення також зменшується», - повідомляє автор.

«Та ще гірша ситуація складається з історією України.  За задумом керівництва Міносвіти, цей предмет як такий взагалі зникне з розкладу шкільних уроків (хоча традиційно викладався навіть у Радянському Союзі). Натомість з’явиться новий, інтегрований курс - історія, в якому буде поєднано всесвітню історію та історію України», - зазначається у статті.

Автор наголошує, що «проголосивши інтеграцію кількох курсів історії, МОНМС паралельно планує скоротити кількість уроків, відведених на вивчення цього предмета».

Так, у п’ятому класі тепер матимемо один урок історії на тиждень замість двох (отже, вилучено приблизно 34 уроки за рік). У восьмому і дев’ятому класах курс скоротили на 0,5 години на тиждень (за рік це приблизно 17 уроків).

Разом з тим, якою буде доля предмету «Історія України» для десятого та одинадцятого класу – поки невідомо, оскільки для них ще не розроблено навчальних планів.

«Парадоксально, та при тому, що нові навчальні плани заощаджують час на гуманітарній, зокрема українознавчій, складовій, - загалом учнів вони перевантажують. Тепер, за ідеєю МОНМС, у 5-9 класах кількість уроків на тиждень збільшиться на 4-6: тобто приблизно плюс по одному уроку на день», - сказано у статті.

За даними поінформованих джерел, відповідний наказ про навчальні плани для середньої школи уже підписаний Табачником і офіційно зареєстрований під №93 від 01.02.2012 року. Але поки що він лежить під сукном у міністра освіти, зазначає видання і наголошує, що «доки ж документ перебуває в міністерстві - є шанс зупинити «реформи».

Нагадаємо, 11 лютого Табачник дорікнув українським ЗМі недостатнім висвітленням досягнень Міносвіти, зокрема, про вивчення іноземної мови з першого класу та введення інформатики з другого класу.

Ореол русофила для Дмитрия Табачника стал почти идеальным щитом, которым он надежно прикрывает выстроенную в министерстве систему коррупции. Ключевую роль в дерибане денег играют депутат-«регионал» Максим Луцкий (известный также как Люся-Фармазонщик) и замминистра Евгений Сулима. Устойчивость связи обязана не только любовью к деньгам. Любовь, как известно, чувство куда более всеобъемлющее.

Нет сильнее фаланги, чем та, которая состоит из любящих друг друга воинов
“Ксенофонт “Киропедия”, 1976, с.160.

Еще древние греки отмечали, что наиболее опасной и боеспособной является фаланга из гоплитов-любовников. Ведь в бою, они не только безжалостны к врагам, но и заботливо прикрывают друг друга. Казалось бы, причем здесь украинское министерство образования образца 2010 года? Кадровая колода, которую в министерстве образования тасовал Дмитрий Табачник, легла так, что у руля нашей системы образования оказалось сразу два чиновника, трепетно относящихся к вопросам однополой любви. Это лучшие друзья Табачника – Максим Луцкий и Евгений Сулима. Первый – «теневой кошелек» схем министра, второй – его зам по высшему образованию. Режим донецко-енакиевского блатного разлива отдает на откуп «голубой троице» все образовательные потоки. Видимо выросшей на связке «уголь-кокс-металл» братве, заниматься такой сферой не по масти, или не по мозгам. Вот и решили: «пусть п…сы развлекаются».

Продовження статті (людям зі слабкими нервами не рекомендовано)

Близько 150 членів громадської організації «Студентська Свобода» у Києві на знак протесту проти реформ у освітній галузі провели марш за якісну освіту. Приводом для проведення акції став законопроект №9655 «Про вищу освіту», що має розглядатися парламентом цього тижня. Протестанти вимагали відставки міністра Дмитра Табачника.

Київ --- ПРОУКРАЇНСЬКЕ МІСТО, майже вся СТУДЕНТСЬКА молодь ЗА "СВОБОДУ"!!! Слава Україні!

Глянул я сегодня в календарь и схватился за голову: надо же, чуть такую дату не пропустил. Нет, даже не дату, а ДАТУ – целое эпохальное событие: 11 марта 2011 года исполняется год, как Министерством образования рулит известный деятель, интеллигент, учёный и просто душка Дима Табачник. Вы думали, я его сейчас назову украинофобом? Полноте вам, в очередной раз упоминать это – всё равно что диссертацию на тему “2х2 = 4” защищать – старо и банально. Мне захотелось совершенно противоположного – хоть немножко отследить славный путь этого неутомимого борца с “мракобесием”, “петлюровщиной”, “махровым национализмом” и прочими милыми сердцу ярлыками, которые невозбранно вешались некогда на всех, кто имел неосторожность обзавестись свои мнением. Ну хоть чуточку посмотреть, что же за прошлый год было сделано этой действительно интересной особой. 

А каким было его назначение! Блеск! “Фокус” прочил на министерское кресло коммуниста, однако славный енакиевский парень одним махом доказал, что давать экспертную оценку его логике и действиям не по силам даже Бзежинскому, не то что каким-то отечественным спецам по политике. Страна тогда в очередной раз была расколота на тех кто “против” и тех, кто “за”, но кого это волновало? Гарант давно уже доказал, что “чує кожного” исключительно во время выборов (наверно раз в пять лет может в астрал выходить). Многие обратили внимание на демонстрации “против Табачника” – но что такого нового они могли продемонстрировать? Скукота, никакого креатива. Иное дело акции “за Табачника” – вот где кладезь всенародного гласа. Правда, они как-то выпали из-под пристально внимания СМИ, ну да ладно, ведь сам Азаров не так давно уговаривал немцев не читать нашу прессу – брешут, мол. Приходится заполнить этот досадный пробел: достаточно упомянуть сайт, который так и называется “За Табачника” и который до сих пор “висит” в сети. И хотя открытое письмо, размещённое в начале сайта новизной тоже не блещет – типичный набор “клеймящих” штампов и бодрых воззваний в стиле “no pasaran” (чувствуется старая советская школа), зато куда как интереснее список лиц, отдавших свои голоса в поддержку борьбы противника “дезинтеграции украинского общества, разжигания розни на межэтнической и языковой почве, дестабилизации политической системы, дезорганизации власти и ослабления экономики ”. Лично я ничего не имею против этих людей, поскольку каждый имеет право на своё мнение. Ну, подумаешь, подписался там Олесь Бузина, известный не столько своими произведениями, а сколько “развенчанием вурдалака Тараса Шевченко”, ну и флаг ему в руки. Зато как “доставляет” при детальном просмотре лицезреть адреса и профессии некоторых товарищей, пожертвовавшим временем и трафиком ради Димы Табачника. Ярославль, Санкт-Петербург, Оксфорд, Москва, Чикаго, Монреаль, Бостон, Нью-Йорк, Берлин… Круто! Это ж надо, какой популярный в мировом сообществе наш министр, вон сколько народу борется за него. “Да они поехали за бугор работать!” – упрекнёт меня внимательный читатель, не поленившийся залезть на тот сайт. “Может, и поехали, а чё они налоги в Украине не платят?” – мог бы включить я старую песню, которая ранее адресовалась исключительно “западенцам”. Ну, да ладно, я не злопамятный, даже добра могу пожелать, ну, например, чтобы жители Монреаля наконец-то накопили на новую клавиатуру, а то у них у всех CAPS LOCK явно западает, когда они набирают место своего проживания. Или чтобы размещённый под номером 379 “Сандей Аделаджа”, по профессии “Пастор шланг” из “Тернополя” перестал курить ядрёную траву и перешёл на что-нибудь полегче. В конце концов, старания этих граждан даром не прошли – Гарант до сих пор не уволил Диму, наверно всё-таки “почув” хоть кого-то. Да и работает, наверно, Дима, не покладая рук. Кстати, а что он там наработал? Если прочитать его интервью от 13 апреля 2010 года славной газете “2000” с очень мягкой бумагой и позиционирующей себя как “объективную”, но почему-то играющую в одни ворота, то планов было не меряно. “Тестирование начнется в этом году позже, чем в прошлом — в 11 часов дня” – смело, не то, что у “националюги Вакарчука”. Да, кстати, а когда при Вакарчуке начиналось ЗНО? Мать честная, тоже в 11 часов дня! Ну, это ерунда, кто, кроме учителей и абитуриентов это знает, а Диме, может, незнающие лишний плюсик поставят – молодец, выбил, выгрыз, грудью отстоял простых людей. “Кроме того, мы будем и дальше ограничивать бумажный пресс: когда директор в неделю пишет 25 отчетов, это значит, что он парализован как педагогический работник” – как говорил Петросян, это “правильный энтузазизм” – только толку от него? Во-первых, директор школы изначально ограничен количеством читаемых им часов, иначе ему некогда будет заниматься администрированием, а во-вторых, директора как изводили по пачке бумаги в неделю на отчёты, так и изводит до сих пор, лучше бы её, бумагу, на учебники пустили. О, а что там у нас с учебниками? “В этом году планируем переиздать учебники для 10 класса. Пока на это дело отведено в проекте бюджета 165 млн. грн. Дополнительно необходимо еще 521 млн. — чтобы переиздать учебники для младших классов (2, 3, 4, 5-й): некоторые из них используются уже 8 лет и не могут больше использоваться даже по санитарным нормам. В прошлом году было сорвано переиздание букваря. Нужно издать учебники для учащихся специальных общеобразовательных школ, 2 года не печатались учебники для ПТУ... Но мы не можем пока в этом году даже назначить тендер на издание учебников этого года: Вакарчук задолжал 28,4 млн. грн. издателям и полиграфистам!”. Во гад такой Вакарчук, никак на американские деньги гробит образование страны, хорошо что его прибрали. Правда, ученики 10 класса половины учебников до сих пор не увидели и, в принципе, они им на фиг не нужны, поскольку учебники составлены по молниеносно отменённой 12-тилетней программе, да и учебный год через три месяца заканчивается. Хорошо, что в бюджет еле-еле наскребли на повышение расходов СБУ, Прокуратуры, Президента и Верховной Рады, а вы о каких-то учебниках и проблемах. Даже дети малые, вон, знают: все проблемы из-за Вакарчука и Юльки – “Вы посмотрите, что творилось при Вакарчуке. Возьмите только один приказ — № 965, о проведении «среза знаний» (который никакого отношения к тестированию не имеет). Предлагалось делать «срез» в 3-м, 5-м, 6-м, 7-м, 8-м и 10-м классах. Это 2,5 млн. учеников! Хотели его проводить за счет родителей: 64 грн. за комплект экзаменационных тетрадей. Итого — 160 млн. грн. А себестоимость тетради, как посчитали полиграфисты, 50 коп.! Вот и считайте: вложил 1,2 млн., а на выходе получил почти 160 млн. грн. Куда там торговле оружием и наркотиками!”. Дима на фоне этого куда как скромнее выглядит со своим “Листом МОН від 04.03.2011 р. №1/9-151 Про проведення підсумкових контрольних робіт”, который приказывает фактически сделать то же самое, что и Вакарчук, “только” в 5, 6, 7 и 8 классах, гешефт явно будет скромнее. Так что Табачник просто ангел, молодец, так держать, и то, что тетрадки с заданиями, например, по любимой Димой истории, будут печататься на фирме “Литера ЛТД”, редакционное отделение которой ну совершенно случайно возглавляет депутат-литвиновец Головченко Игорь, так, министра не касается – ему некогда, ведь ещё столько нужно “расчистить завалов”, оставленных Вакарчуком. Жаль, образование к этому моменту может не дожить.