Первые лучики солнца,пробившись сквозь густые заросли кустарника и стойкий запах хвои прервали ее сон.Пение птиц,свежесть трав омытых утренней росою,тихая гладь воды красивого озера-первое,что ворвалось в ее сознание.Домик в лесу,на берегу озера-прекрасное начало отпуска.Из того,что окошко уже открыто,поняла-он уже не спит,но где он?-думала она накинув легкий халатик и тут же увидела его силуэт у воды.Он,рыбачил,хотя обещал взять и ее на рыбалку.Наверное,как всегда ему было жаль ее будить,прерывая сладкий сон в такую рань.Ступая босиком по росе,осторожно спустилась вниз к воде и увидела ,что возле мужчины на берегу трепыхалась мелкая рыбешка.Он был полностью поглощен рыбалкой.Отойдя подальше,чтобы не вспугнуть рыбу,она сбросила халатик и осторожно вошла в прохладную,еще не успевшую прогреться на солнышке чистую,прозрачную воду,от которой на секунду перехватило дыхание,быстро поплыла на противоположную сторону берега,согреваясь от интенсивных движений.Он,увидев ее,плывущую,помахал рукой,пригрозив,чтобы не заплывала далеко.На этот жест она лишь улыбнулась в ответ,продолжая плыть.Достигнув берега,вышла из воды,подставив обнаженное тело ласковому солнышку.Мужчина уже не мог сосредоточить внимание на поплавке,любуясь ее красивым телом и смелостью,с которой она так загорала,не боясь быть застигнутой врасплох случайным свидетелем происходящего.В это время люди потихоньку подтягивались к озеру,чтобы насладиться отдыхом на природе,а ее халатик остался на противоположном берегу.Казалось,что это ее совершенно не смущало,закрыв глаза,она устремилась лицом к солнцу,как будто собиралась взлететь.Немножко согревшись,поплыла обратно.Увидев,что она возвращается,мужчина снял одежду и вошел в воду,поплыл ей навстречу.Глаза его искрились,улыбка сияла на лице.Встретившись в воде,тела непонятным образом переплелись в синхронном танце.Его руки скользили по ее телу,лаская грудь и попку."Хочу в наш рай"- улыбаясь сказала она.Мужчина не возражал.Вода была прохладной,хотелось поскорее добраться к домику,в уютное гнездышко,где никто не потревожит,где можно спокойно наслаждаться друг другом с утра  до вечера,сколько хватит сил и желания.Выйдя из воды,крепко обнял ее,нежно поглаживая мокрое,упругое тело."Если он сейчас меня поцелует,будет трудно от него оторваться"-подумала она.Мужчина,как будто угадав ее мысли взял одежду,ведро с уловом,пошел к домику,сопровождая даму и любуясь ее прелестями.Ему очень нравилось,то,что женщина совершенно не стеснялась своей наготы.Это возбуждало,заставляя сердце биться все чаще.Только ступив за порог и защелкнув дверцу,прохладные,мокрые тела слились воедино,чтобы провалиться в сладкую пропасть,отключившись от внешнего мира и предаться неуемной страстной любви.Сейчас весь мир существовал только для них двоих,окутывая тела густым запахом пьянящей хвои...

В Україні є унікальне гліцеринове озеро з цілющою шовковою водою, аналогів якому немає  [ Читати далі ]

Деревня на воде на 20 тысяч человек. Поселений на воде по миру много, но у каждого есть к тому свои причины...смотреть дальше >>>

   На дворі стояв благодатний серпень. Сонце щедро дарило своє тепло матінці природі. В один з таких днів я, прогулюючись по старому ринку( лучанам він звісно добре відомий), зустрів свого товариша Сергія, відомого в колі своїх друзів як заядлого рибалку і мисливця. Зустрілися якраз навроти прилавку, за яким жіночка з села продавала білі гриби. Після взаємних привітань мова зайшла звичайно про гриби. Подивившись на прилавок, на гриби на ньому Сергій сказав що знає де можна такі назбирати і запропонував з'їздити туди. Хочу сказати що гриби це моя слабкість. Люблю рибалити але гриби на першому місці. А тут Сергій добавляє що там є усе, і грибів повно і рибалка чудова. Ну як було не скористатися таким запрошенням. І от владнавши одні, відклавши інші справи ми вирушаємо.
   Виїхали ще затемна. Авто Сергія швидко наближало нас до завітної місцини. Прибули на місце коли тільки-тільки почало сіріти. Зустрів нас Андрій Сергія друг, теж фанат рибалки і полювання. Як згодом вияснилося, що приїхали ми до нього додому. А живе він на березі прекрасного невеликого озера, що заховалося серед неозорих лісів Полісся. Відразу по приїзді відпливли рибалити, резонно вирішивши що гриби нікуди не втечуть. Повернувшись з рибалки, я не встиг дійти до хати як остовпів. За три метри від будинка я побачив гриба

 А трохи в сторону я замітив ще і ще

  Обходивши лишень кругом хати за якихось 15 хвилин ми назбирали цілу кучу білих грибів







   І все це тихе полювання в радіусі 50 метрів. Вражень від усього цього не передати. У Вас напевне виникло запитання відносно рибалки. Вона теж була чудова, але вже буде інша, не менш захоплююча, розповідь.

  Приїхавши додому я не втерпів щоб не похвалитися результатами грибалки перед сусідами. Нехай пробачать мою нескромність але похвалитися справді було чим.
  Фотографії мені любязно надав Сергій.

Унікальне озеро розташоване в Рівненській області. Унікальність озера в тому, що воно живиться джерелами глибоководних карстових порід.

Біле озеро, дійсно – озеро молодості, без жодних жартів. Про воду можна складати вірші і співати оди. Озеро карстового походження з підвищеним вмістом гліцерину, що в перекладі на “людську мову” означає: дно піщане біле, водa м’яка і корисна.

Жанр: драма, артхаус

Країна: Україна - Канада - США - Швеція

Кіностудія / кінокомпанія: "Фест-Земля" Режисер: Юрій Герасимович Іллєнко Актори: Віктор Соловйов, Людмила Єфименко, Майя Булгакова, Філіп Іллєнко, Віктор Дімерташ

Сюжет: Пейзаж України 1980-х років ... За три дні до звільнення з в'язниці збігає Людина. Монумент "Серп і молот" стає його притулком ... Історія, розказана у фільмі, проста і документально достовірна: вмираючому молодому укладеним дає свою кров охоронець, його ровесник. Ватажки зони, "вовняні", не приймають врятованого від смерті товариша в свої ряди, тому що в ньому тепер тече кров "собаки". Лаконічний і вичерпний вирок тоталітарному устрію. Фільм став завершальним акордом радянського кінематографа.

Дод. інформація: Остання кінематографічна картина, до якої має відношення Сергій Параджанов. Шість років він провів в ув'язненні під Алчевськом Луганської області. Після звільнення, коли здоров'я Параджанова було підірвано, він написав кілька кіносценаріїв. Про перебування в зоні він багато розповідав Юрію Ільєнко. З цих оповідань та письмової спадщини Параджанова народився сценарій фільму. Юрій Іллєнко створив незалежну кіностудію «Фест-Земля», на якій зняв перший в Україні фільм не на державні кошти. В основу фільму було покладено зеківські оповідання Сергія Параджанова «Лебедине озеро. Зона». Це фільм було запрошено на Канський фестиваль, де він виборює два призи: Приз ФІПРЕССІ — міжнародної федерації кінопреси і Приз «Ескор» — незалежної молодої кінокритики. Приз «За кращу операторську роботу»; приз «Золотий витязь» Міжнародного кінофестивалю Нови Сад, Югославія, 1993; Приз «За кращу операторську роботу» Міжнародного кінофестивалю «Кінотавр», Сочі, Росія, 1991) В українському прокаті фільм не показувався. Пізніше російська телекомпанія ОРТ придбала його з ексклюзивними правами щодо показу і навіки поклала на полицю.

Тривалість: 1:29:32 Якість: DVDRip Відео: кодек: XviD розмір кадру: 640x448 бітрейт: 128 кб/с

Аудіо: мова: українська переклад: оригінал подяка Arsenfpu качати