Ті,
хто був учасником Майдану чи підтримував його морально та матеріально не
могли собі уявити, що результатом їхньої боротьби скористаються
найвідвертіші вороги України і серед них усім відомий Віктор Медведчук?! Уявіть, як зараз почуваються матері загиблих на Майдані дітей?
Те, що Порошенко
зрадник, думаю, уже відомо усім, навіть тим, хто ще намагається його
виправдати, а тим самим і свій «профанізм» у найпростіших
суспільно-політичних питаннях (про політологів не говорю – ці
відпрацьовують гроші). Дивує інше: чому мовчать ті досить відомі й
потужні особи нашого суспільства, які вже давно мали б про це заявити
вголос? Що настільки зав’язані у цьому болоті, що бояться наслідків?
Мінські
угоди, виписані в Кремлі – це очевидна зрада, яка підтримується також і
Заходом, а особливо Німеччиною. (Не дивно. Захід пожертвує ким завгодно
задля свого спокою). Це здача ще однієї частини території тільки іншими
методами, коли вже не можна було заявити «Не провокуйте Путіна!», бо на
захист держави добровільно піднявся сам народ. Назвати війну АТО і
вести переговори з терористами – це ноу-хау у новітній історії.
Терористами до цього часу називали тих, кого треба було ЗНИЩИТИ! Порошенко і К визнали терористів, а також і ідіотичні ДНР
та ЛНР.
Загалом,
подібні перемовини, порушили усі межі можливої дипломатії й
переговорного процесу – це новітній «договрняк» XXI століття! На карті
не лише доля й життя кожного українця, а усієї держави. І на переговори
влада відправляє від імені України найбільших україноненависників,
друзів Путіна: Медведчука і Кучму, які ще 2005 року мали отримати
відповідний термін ув’язнення. Хто вони зараз в державі, щоб виконувати
надто відповідальну місію? Ніхто! «Раби, грязь Москви»! У
їхній компанії Зурабов і представники Путіна: «згвалтованого» Кремлем і
Києвом Донбасу. Ці люди під приводом «звільнення полонених» вирішують
долю України, виставляють путінські умови нашій владі, яка не без
допомоги Кремля її й захопила.
Порошенко
давно мріяв про президентське крісло. У тій ситуації, яку «склали» після кривавого розгону студентів, підготовили
кандидата на главу держави Порошенка.
Він
«засвітився» на Помаранчевому Майдані таким собі «ура-патріотом», не був
у ці роки в списках регіоналів, отже його можна було знову відправляти
на Майдан «героєм-олігархом», аби забезпечити стійкість і непорушність
системи після повалення Януковича, який дістав навіть оточення, а
особливо тих, кому не подобався «некошерний» розподіл державної
власності.
Порошенко з цією роллю
справився непогано. Він не надто світився. Особливо перед камерами.
Правда, обов’язково з'являвся після візитів до Європи, щоб додати собі
значимості, мовляв, до його думки прислухається світ. В потрібний момент
виходив на сцену Майдану, аби крикнути між людей «Банду геть!» і
повернутися після зустрічей з потрібними людьми у свій теплий палац.
Головне запам’ятався усім на екскаваторі! Не просто туди ліз Петро
Олексійович – знав, що ця картинка йому буде дуже потрібна для іміджу…
Такі, як Порошенко, ніколи не стануть героями – вони пристосуванці від
діда-прадіда! Дуже точно сказала про них відома англійська журналістка
Кетрін Уайтхорн: «Більша частина політиків – ублюдки, не від народження,
а за покликанням!».
На жаль, і другий Майдан саме політиків-ублюдків і
від народження, і за покликанням знову привів до влади! Ще й цинічних.
Те,
що процесом на Майдані управляла «третя» невидима сила – уже факт, який
не потребує доказів. І тепер ця сила не лише спокійно в Україні
почувається, а й з оскалом вилазить на політичну арену і диктує свої
правила. Ці «сірі кардинали» тепер управляють і Україною через Порошенка
і його «компанію». Точніше донищують…
Нам підкинули думку, що відбулася «революція
гідності», а насправді, один олігархічний клан за допомогою повсталого
народу позбувався іншого. Але надію додає те, що ми все-таки вміємо
згуртуватися і підніматися з диванів. Нам знову накинули «засланих козачків»,
«комбатів», «ура-патріотів», аби лише недопустити руйнування
кланово-олігархічної системи, щоб ми дерли горло та доводили один
одному, які вони герої… Пролаганда робить свою справу. А
пошматована Україна кривавими слізьми волає про порятунок…