хочу сюди!
 

Інна

47 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 38-48 років

Замітки з міткою «мои стихи»

Мушу

Я знаю, це – смертельно, але мушу,

Не кожному трапляється в житті

Можливість розпинати свою душу

На сторінках вибілених хресті.

Я знаю, хвороблива ця потреба

Щодня жбурляти сотнями ідей,

Та нас рятує небо й тільки небо,

А хто його врятує від людей?

Дарунки долі

Дарунки долі – прокляті дарунки,

Чого іще чекати від богів?

Від Вас мені немає порятунку,

Є тільки лейкопластир слів живих.

І більш нічого. І ніхто не знає,

Де та межа, яку не перейти,

Мені тих слів давно не вистачає,

Як Вашої бракує висоти.

Много нового

Вселенская игра

Балует в вышине,

Неся с собою много

Бестолкового.

Ты любишь не меня?

Люби себя во мне,

Тогда узнаешь очень много

Нового.

Мене тягнули в небо крила

Мене тягнули в небо крила

Моїх, життям не вбитих, мрій,

Я знову був незрозумілий,

Хоча нечувано простий.

Сліпих богів ламала сила

Та сонце кидала в зеніт,

Ти знов була незрозуміла,

І це тягнуло, як магніт.

Жаданна відповідь блудила,

Та не цуралася того,

І знов був світ незрозумілий,

А ми – забавою його.

Шутовские мотивы...

 



     Из глубины времён до наших дней, легенд дошедших
       ........эхо..

  о Шуте, что нищ снаружи, но богат нутром
  и Королеве, взор чей роскошью затмён....

                              ---

  "..мне танец под плетями ни к чему,
  мне унижения и боль шута, как соль
  на свежевспоротую рану.. Зачем я душу
  поддаю обману, когда смеюсь над унижением..
  ........шучу..

  Но роль - есть роль!! Мне по достоинству
  ........родства..

  Любить не полагается..... Шута.."

  Шептала королева, сгоряча под
  звонким смехом, слёзы пряча..
  ........молча..

  Вчерашняя Принцесса сегодня
  принимала трон и веселил её
  повеса на вечный плен судьбою
  ........обречён..

  Любить!! И ничего не ждать взамен
  ........плетям..

  Не суждено!! В единстве судьбам
  ........слиться..

  И так ему хотелось, всё послав,
  ........к чертям..

  Забросив роль Шута, стать благородным
  ........Принцем..

  Возможно выпадет, как Джокер,
  ........шанс..

  И совладая с сердцем да умом, не быть  
  ему вовек отверженно - поверженным..
  ........Шутом.. 


(17.01.2012, моё)

Я – не подножный корм

Я – не подножный корм,

Не стёршаяся литера,

Я – ураган, я – шторм,

Я – красный глаз Юпитера.

Я – трудности в пути,

Ненужные тревожности,

Попробуй, проглоти,

Порвёт до невозможности.

Со мной и ночь горит,

Я – не ходок дорожкою,

Я – книга про гранит.

Под мягкою обложкою.

Напевне так судилось у житті...

Напевне так судилось у житті –

Чекати те, на чого прав немає,

І падали хвилини в самоті,

І навіть «Ні» мені здавались раєм.

Хай слово – ляпас, але ж я – живий,

Не скам’яніла степова богиня!

Та знову вік, мовчазний та чужий,

І світ, немов нездолана пустиня.

 

Ховала доля істину в долонях

Ховала доля істину в долонях,

Шифруючи уміло візерунки,

Вік малював сріблинкою по скронях,

І не було від цього порятунку.

Був кожен подих новим одкровенням,

Був кожен погляд альфою святого,

І я кипів коханням нескінченним

І порятунку не бажав від нього.

Туфельки

                        Ответ профессору, ругающему
                      материалистов

Хотите быть идеалистом?
Ну что ж, ходите без сапог
По озеру на небе чистом,
Где ожидает странный бог

И спорит с каждым человеком,
Верстая в небесах свой блог,
И с тем, кто жил коварным веком,
И с тем, кто видел в нём подвох,

И ставит колкие вопросы,
Коль хочешь в рай, по ним иди,
Минуя сожалений осыпь
Полузабытых бигуди,

На небе блага собирая
Для процветания души,
И меряя всё в жизни раем
С завидной ловкостью левши,

А мне ни в рай, и мне ни к богу,
Совсем земной мне виден путь,
В рубашку переделать тогу
И под звездою отдохнуть,

И пить росу в садах без меры,
Пока звучат колокола,
В земную переделав веру,
Которая в раю спала,

И девочке, как ангел чистой,
У церкви подбиравшей медь,
Две ножки мыть травой душистой
И туфельки без дыр надеть

Автор: Геращенко Сергей Иванович
             Sengey
             12-16.12.2016

Спогад

Життя – безмежний простір океану,

Куди не подивись – вода довкруж,

Та прийде час, і я минулим стану,

М’яким словесним дотиком до душ.

Без підлості отрути, без обману,

Без солі під розмахом довгих вій,

Настане час і спогадом я стану,

Живим та теплим в пам’яті твоїй.