хочу сюди!
 

Ирина

35 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «діти»

Виховуємо, хто як може..))

Тема виховання дітей — вічна. Але сьогодні ми дізналися, що є речі, котрі часто вважаємо неправильними, все ж варто дозволити дитині. Неймовірно, але психологи сходяться на думці, що більша свобода і воля дають свої плоди швидше, аніж заборони та жорсткі правила.

1. Обирати собі одяг

Хто хоч раз ходив з дітьми по магазинах, підтвердить — око починає сіпатися і рука терміново шукає в сумочці валер’янку. І звичайно, вам так не подобаються ті яскраві худі чи порвані джинси, але психологи радять дослуховуватись до дитячих бажань тому, що:

– так малі створюють своє “я”, працюють над своєю особистістю;

– дитина обирає те, що з радістю буде носити сама, а не ховати в найбільш віддалені закутки шафи.

2. Їсти шкідливу їжу

Будьмо відвертими: усі діти люблять чипси, сухарики, льодяники та чупа-чупси. І, ніде правди діти, заборона на них одразу скасовується, якщо дитина залишається не в полі зору батьків наодинці з цими смаколиками: вона пожадливо й одразу їх з’їдає.

Спеціалісти радять батькам іноді самим купувати таку їжу і давати її дітям вдома. 

[ Читати далі ]

Коли діти краще за дорослих фотографуються з пам’ятниками...

Пропонуємо Вам подивитися цю милу добірку фотографій малюків, яких дуже вдало відобразили поруч з пам’ятниками.

Створюється враження, що жаба дуже уважно слухає дитину … Певне дівчинка розповідає щось цікаве.

А тут дівчинці, видно, дуже сподобався хлопчик. 

 [ Читати далі ]

Вчені з’ясували: немовлята спеціально посміхаються, щоб маніпулю

  

Вчені з’ясували: немовлята спеціально посміхаються, щоб маніпулювати батьками...)))) 
[ Читати далі ]

Серія 3. Молодший.

Ти народився у батьків пізно? Ти молодший з дітей? Вітаю! Ти щасливчик.
Всі вже розслабились і почали планувати свої тихі вечори і відпустки раз на рік...а тут тидищ! Дві полоски. 
Всі свої амбіції, експерименти у вихованні і нерви батьки витратили на старших дітей. Тебе не дуже і чекали, якщо чесно. Але тобі були раді.
Отже, в чому плюси... Ти не хочеш їсти - не їж, ти хочеш їсти котячий корм - їж, ти не хочеш спати - не спи, ти захотів спати на підлозі - спи, ти захворів і потекли шмарклі - ніхто не потягне тебе до лікаря, ти знайшов мамину косметичку - не біда, ти знайшов у тата шурупи і змішав їх з пластиліном - біда, але вигребе мама. Навіть коти розуміють, що ти в сім'ї головний і коли ти одночасно обох тягнеш за їхні хвости, то вони, зціпивши зуби і загнавши в палас кігті, тихо приймають свою долю.
Тобі і з садочком пощастило. Коли прийшов час туди йти, то на Землю звалився коронавірус і твій садочок відклався на пів року. Зараз ти вже майже пішов у садочок, але поки на пів дня, бо не вистачає ліжечок і шафок, а це означає, що спати в обід тобі знову не треба.
Всі твої проблеми вирішуються легко. Поламав іграшку середнього брата - біжиш рятуватися до старшого, зламав вудку у старшого - біжиш рятуватися до тата, помалював татові папери з роботи - мчиш до мами. До мами можна бігати взагалі з усім. Навіть коли ти впав і розбив коліно, то просто швидко прибіжи до мами і скажи:"Дуй!" Мама подує і стане легше.
Але це зовсім не означає, що ти малий розбалуваний засранець і тобі дозволено все. Ні, просто з віком до твоїх батьків прийшло розуміння того, що деякі, на перший погляд, важливі речі зовсім не варті уваги. Не треба прискорювати твоє дорослішання ходінням на англійську та зайняття по системі Монтессорі. 
Твоє дитинство дуже швидко закінчиться, але ти про це поки не знаєш.





Серія 2. Середній.

Продовжую писати про своїх дітей.

Найтяжче серед трьох дітей бути середнім. Тільки ти перестав бути для старшого брата тим, хто вештається під ногами і у вас з ним нарешті з'явилися спільні теми і інтереси, як батьки вирішують зробити тобі подарунок у вигляді малого засранця. І ти ще маєш цьому радіти. В один момент з молодшого в родині, якому пробачається все, ти перетворюєшся на того, кому ще не дозволено те, що дозволено старшому і одночасно тобі вже не пробачається те, що пробачають молодшому.
Мій середній Тимофій натура тонка, ранима і в свої 12 нагадує їжачка. Він милий, тихий, але краще не давати привід випускати голки. В дитинстві ми всі називали його булочка, він не ображався, а завжди казав: "Я булочка, бо люблю булочки". До того всього він був м'ягенький і пухкенький. Але цим літом він різко схуд і попер рости.
Вужі, жаби, павуки, хробаки - це все його. Він знає назви всіх клопів, гусені і т.п. Якщо у дворі з'явиться, за його словами, дуже цінний для людства жук, то він не злізе з тебе до тих пір, поки ти не даси банку для транспортування його в безпечне місце. Так недавно ми везли в трилітровій банці богомола з Броварів за 56 км в село, там випустили його в малині. Перед тим я вислухала лекцію про потепління і чому це зелене лупоглазе створіння треба рятувати. Байки, що у богомола могли бути дітки і ми забрали годувальника з родини, вже не діють. Операція врятувати богомола Раяна відбудеться незалежно від бажань самого Раяна.
Тепер у нас нова турбота - равлики. Але я попередила, як тільки хтось буде намагатися піднести цю слюняву гидоту близько до мене, то я цих равликів згодую свому лисому коту. Не переношу всього, що повзає. Равликів у нас чотири. Два з білим тілом і два з коричневим. Нащо нам чотири? А для того, щоб спостерігати, чи будуть вони спарюватись і яке буде потомство. 
Коли старший брат бере Тимофія до себе на роботу, то це просто щастя для другого. Пару років тому, коли Тімі було років 10, вони мені прислали фотку з операційної, де моя булочка тримала зажимом вже видалене котяче яйце. В той вечір за столом ми всі мали вислухати, яке то яйце на дотик і якщо би не він, то операції би і не було взагалі. У ті дні, коли Максимова асистентка десь пропадає, то молодший брат сідає на велік і мчить подавати старшому зажими і пінцети. А отже тема розмови за вечерею вже приблизно вимальовується
 

Серія 1. Старший.

Ну раз я вже тут, то знову про своє. Напишу вам про своїх діток.
Серія 1. Старший.

Діти дорослішають і більшими стають їхні іграшки. Мій старший синок Максим людина унікальна... Скільки я його знаю, а знаю я його скоро 22 рочки, він щось ліпить з гімна і палок. Скільки в дитинстві він розібрав машинок не порахувати. Коли з'явилися машинки на пультах, він примудрявся їх розбирати, потім збирати і ще витягти звідти пару зайвих деталей. Колись йому з Італії у подарунок привезли шалено дорогу Ферарі, вона виблискувала своїми червоними металевими частинами. Машинка була розміром 25-30 см і зроблена майже з такої кількості деталей, як справжня. На полиці вона простояла всього пару днів. Одного разу я просто знайшла купу запчастин. Я тоді, пам'ятаю, від розпачу аж ревіла. Людина привезла з Італії, купила там за шалені гроші, а він отак трах-бах і розібрав. Від мого старшого не залишилося жодної цілої іграшки. Після чергового подарунку, на всі мої прохання не розбирати, він мовчав, але як тільки він залишався сам на сам, то все знищувалося за лічені хвилини. Коли я починала сварити, то він кліпав наївними дитячими очима і виправдовувася: "Я хотів знати, що там в середині". Коли йому дарували дві однакові машини, то він розбирав обидві. Виправдання було таке: " Я хотів знати, чи вони в середині теж однакові". Його кімната 7-ми річного і 21-го річного майже не помінялася, з тією різницею, що зараз йому дозволено мати паяльник. На столі повний триндець, в тумбочках армагедон. Щомісяця я намагаюся там прибрати і розкласти все по коробочках. На що замість "дякую" отримую купу претензій, що зникли дуже важливі якісь хреновини і нєфіг знищувати його екосистему.
До речі, у ветеринари він теж пішов більше для того, щоб був доступ всередину. Взагалі він виявляв бажання стати патологоанатомом. Ми з батьком м'яко натякнули, що ми проти. 
Не буду хвалитися, але він давно оперує тварин і робить досить складні операції. Коли я його на початках питала, як він знає, що і де різати і шити, то він відповідав: "Просто треба організм уявити, як механізм і полагодити чи замінити поламані деталі...а може і викинути зайві". Не знаю, його це теорія чи чужа, але вона працює.
Першою ластівкою, коли він став переходити на вищий рівень, стало те, що він з веліка і бензопили зробив хрінь, яка їздила. Цей пепелац страшенно смердів, плювався маслом і гудів, як винищувач... але їздив.
І ось на початку літа сина нам повідомив, що він купує мотоцикл. "Тільки через мій труп!",- верещала я. "Без прав не дозволю!",- підверещував батько.
Все літо сина вчився на права, щоб ми дали згоду.
Тепер у нас біля собачої будки гордо стоїть ІЖ Юпітер 4... От тільки не питайте, чого саме цей динозавр. Бо коли це запитала я, то мені було сказано, що я ніфіга не шарю в справжніх мотоциклах. Хотіла вам сфоткати цей комбайн, але Савранський (мовчазний мотоцикліст в "Покровських воротах") умчав до своїх чотирилапих механізмів.

https://youtu.be/7X1OGd35ox0

Чому наші діти не хочуть проводити з нами час?

 



Чи замислювалися ви над тим, чому наші діти не хочуть проводити з нами час? Може, тому, що колись, коли вони були маленькими, ми не знаходили часу на те, щоб просто побути з ними, відклавши всі свої справи? Дитинство – це найбільш ніжна і вразлива частина життя. І якщо ми ставимо на перше місце щоденні турботи замість потреб нашої дитини, то хіба маємо право потім вимагати, щоб діти приділяли нам час? Народити дитину і забезпечити її – це не означає виховати. Дати їй необхідні матеріальні речі або повчати словами – це не означає виховати. Діти не відчувають потреби у вихованні. Вони потребують любові. 

[ Читати далі ]

Заповіді для українських дітей



Заповіді українських дітей 1930-х років, Галичина.
То треба у програмі дошкільного і початкового навчання закласти на обов'язковій основі!
Хто ти, хлопчику маленький?
— Українець молоденький.
Хто ти, дівчинко маленька?
— Українка молоденька.
У якій живеш країні?
— В незалежній Україні.
Який герб в твоїй державі?
— Тризуб золотий у славі.
Що для тебе Україна?
— Моя рідна Батьківщина.
Як здобута її воля?
— В боях лютих серед поля.
Хто боровся за Вкраїну?
— Весь народ в важку годину.
Чи ти любиш Україну?
— Люблю її до загину.
У що віриш, дитя миле?
— В Бога й велич України.