Чому ти дивишся на мене звідусюди,

І навіть тишею зі мною розмовляєш,

Малюєш подихом привабливі етюди

Та ясним місяцем на чорнім небі сяєш?

Чому ти кличеш мене пусткою відносин?

Щось в них знайти – дійти до сонця швидше пішки,

Чому в руках своїх мою тримаєш осінь?

Тієї осені я наковтався лишку.

Чому ти слухати мене іще не проти?

Такого дивного, що соромно до крику,

Моїх мелодій ще не проклинаєш ноти,

Які течуть невпинно, довго і без ліку.

Тебе ж давно від мене відірвали люди,

І не в мені – у них потребу більшу маєш,

Чому ж ти дивишся на мене звідусюди

І навіть тишею зі мною розмовляєш?

22.01.2016

День старий – під замком,

І на волю йому

Повернутись не світить сьогодні,

Час скрізь пальці – піском,

Водоспадом – в пітьму,

Й поцілунки морозу холодні.

І далеких зірок

Погляд з тихих небес,

По обличчі, руках та у скроні,

І вагається крок,

Й разом з ним – інтерес,

І думки колихаються сонні.

22.01.2016

Мне суждено печали несть

До удивительного края,

Где не приемлют страх и лесть,

И в души когти не вонзают.

Где человек – не звук пустой,

Где не полощут языками,

Где смех пускают на постой,

Да оставляют жить веками.

Где отвечают за слова

И не пророчат небылицы,

Где вера всё ещё жива

И можно без потерь делиться.

Где честность властвует и честь

Свою показывает силу,

И мне туда печали несть,

Чтоб на земле их меньше было.

21.01.2016

Как крючок рыболовный вопрос,

Попадёшься – сорваться проблема,

И сознанье летит под откос,

И душа – на износ,

И слова – на износ,

И привычные рушатся схемы.

И стирается суть теорем,

И любимые сносит регистры,

Коль ответ ожидаемый – нем,

Ожиданье – зачем?

К людям тоже – зачем?

Так и бисер закончится быстро.

21.01.2016

Молчит дорога – дряхлая змея,

И лес молчит, грозою ошарашен,

На чёрной саже ливнем мытых пашен

Плетутся нити синего ручья.

Молчат минуты, пряча свою спесь,

И мысли молча ходят друг за другом,

В полоне непонятного недуга,

И я молчу, раз это модно здесь.

20.01.2016

Мне очень нравится

Тебя слышать,

Мне очень нравится

Тебя слушать,

О чём угодно,

Темы – бесконечны,

Выбирай, согласен на любую,

Даже если это упрёк,

Я слышу голос,

И мне того хватает,

Не говорю уже о похвале,

Хоть и не жду её.

И очень жаль,

Если тишина – дитя безразличия.

20.01.2016

Є дні, в яких бажаєш потонути,

Не бачити машини та людей,

І піднятої ними каламуті,

А сонце притулити до грудей.

І грітись так, щоб серцем в небо – миттю,

А потім ще й душею навздогін,

І вмитися бездонною блакиттю,

І слухати одвічний щастя дзвін.

20.01.2016

Свет лунный заливает крыши,

Вполне хватает, чтоб заснуть.

Заснуть? И что во сне увижу?

Всю ту же дней седую муть?

И – лица, лица, лица, лица,

Овалы блеклые, круги,

В них невозможно утопиться,

Как в твоём…

19.01.2016