В державі
Моголів Великих,
Між давніх,
мов Всесвіт, долин,
У джунглях
зелених і диких,
Ходи не
помітно хвилин.
І в древнім покинутім
храмі,
Який рятував
від недуг,
Не чути хвали
Гаутамі,
Лише
щебетання папуг.
Ніхто не
шукає нірвани,
Спасіння від
тліну могил,
Розтрощують
камінь ліани,
І спогад
стирається в пил.
Тут серцю
самотньо до крику,
А десь, у
палацах своїх,
У пишності
тонуть владики,
І вічністю
марять утіх.[Приєднана картинка]