І знову ти для
мене нереальна,
Загублена у
пахощах ночей,
І дивляться на
мене тріумфально
Із неба сотні
зоряних очей.
Хоч почуття
мої іще не згасли,
Та головне уже
я зрозумів:
Як щось робити
– то роби це вчасно,
Інакше труд не
вартий мозолів.
Інакше все, що
створено запізно,
Не обгорне
надії у дива,
Не допоможуть
намагання слізні,
І щирі, подаровані слова.
Нехай оті
слова – монументальні,
Та я для тебе
навіть не трофей…
Для мене ти,
як...
Читати далі...