Ситуация неразрешимая Разрешается …  со временем. Превращается в руины всё, Что лежало тяжким бременем. И с годами истираются Все мечты и мысли детские… Только вот не забываются Иногда обиды мелкие.

Мы идем путями разными, Топчем разные тропиночки… И ошибки несуразные Совершаем  мы ошибочки. Похвалами часто лестными Забивают нам головушку, Наши глазки закрываются …. Кто-то пьёт нашу кровушку.

Ситуация неразрешимая Разрешается …  со временем. Превращается в руины всё, Что лежало тяжким бременем. И с годами истираются Все мечты и мысли детские… Только вот не забываются Иногда обиды мелкие.

Потому-то речи лестные Я давно уже не слушаю, Потому что после тех речей, Почему то плохо кушаю… А пойду ка я во тёмный лес, Да в лесочек ночью темную… Помню там стоял когда-то крест… Жуть была там неуёмная.

Ситуация неразрешимая Разрешается …  со временем. Превращается в руины всё, Что лежало тяжким бременем. И с годами истираются Все мечты и мысли детские… Только вот не забываются Иногда обиды мелкие.

А теперь -то там и нет креста… Да и леса поубавилось… Да и песенка моя проста… Вряд ли Вам сейчас …понравилась.

 

(философия секса)

 

 

Живём мы в жизни, потому что каждый верит/надеется во что-то или на что-то. А это что-то определяет наш разум. Наш разум определяет то главное, что есть наша жизнь, то, что мы определяем, как нечто для себя. Ставим целью, а потому живём, пока ищем или добираемся до конечной цели.

Редко, когда разум в жизни человека сочетается с красотой, потому что внешняя красота человека непостоянна, потому что красота всегда идёт рядом со злостью или глупостью. Потому как в человеке вырабатывается самовлюблённость, что портит разум, заражая его примитивом, который проявляется в превозношении себя над иными. Притом это превозношение себя беспочвенно, т.к. человек не осознаёт истинное своё «Я», т.е. истинное превозношение себя в жизни. Такой человек не знает, зачем он родился, потому, как такой человек всегда занят, поглотим своей личностью, реальная значимость которой «НИЧТО», потому что такой человек не то, что не может, такой человек просто не умеет поставить себя на место другого, а значит, не в силах понять личность другого человека. Что просто сводится к использованию других людей для удовлетворения себя. Пользоваться и не осознавать другого – это примитивный разум, т.к. живёт в одном разрезе себя. Этот человек живёт одним днём.

Настоящий высокий разум определяет в человеке его духовность – его самую сильную сторону, его силу жизни, которая выражается в бесконечном стремлении к познанию нового, которое не всегда определено временем, в котором живёт сейчас этот дух в своём телесном воплощении. Только постоянное стремление человека к познанию, осознанию, изучению и принятию неведомого нового, насыщает его разум необходимой удовлетворённостью.

Примитив, конечно, не просто так существует в этой жизни, примитив имеет свою значимость для высокого разума. Потому как примитив бездумно участвует в процессе новых жизненных экземпляров человека для поглощения высшего разума.

Другими словами примитивный человек, бездумно совокупляясь, даёт возможность рождения нового человека, иногда даже (в большинстве случаев) нежелательного. Нежелательная беременность, т.е. непредсказуемое зачатие нового человека – это бездумное состояние эгоиста, который думает только об осуществлении своих личных потребностей, своём личном удовлетворении своей личной похоти: «ХОЧУ ТЕБЯ» - никогда не значит «ДУМАЮ О ТЕБЕ» - это всегда = «ХОЧУ УДОВЛЕТВОРИТЬ СВОЁ ЖЕЛАНИЕ В ПОЛУЧЕНИИ СОБСТВЕННОГО НАСЛОЖДЕНИЯ!»

Очень многие, практически 99% человечества живут по таким принципам. Активность в сексе не определяет возможность полного удовлетворения твоего партнёра. Полное удовлетворение партнёра возможно только в полном понимании именно этого партнёра /этих партнёров. Если человек умеет поистине понять другого, рядом находящегося, то только в этом случае приходит полное удовлетворение партнёра. Но дело в том, что каждый из нас это определённая, т.е. непохожая на других, личность. Эта личность всегда имеет критерии определения её. Эти критерии всегда выделяют каждого из общей массы внешне схожих людей. А проявляются эти критерии в разговоре, внешних качествах, в жестах, поведении, во взгляде и т.д., - этого обособленного человека, как особой личности.

Правда, ваша личность всегда под контролем вашего разума. Если разум прост, то и личность не сложна. А, следовательно, и стараться особо не приходится, чтобы познать человека, чтобы удовлетворить эту личность через её разум, который определяет жизненные желания или потребности во всём в жизни, а, следовательно, и в сексе человека. Потому как сексуальное проявление – выражение человека, это его ИСТИННОЕ «Я». Только в сексе человек раскрывает себя полностью. Все остальные его стороны по жизни – это дополнение его личности.

СЕКС – это та сторона, которую человек всё время прячет, скрывая своё истинное «Я».

Только высокий разум не боится себя показать открыто в жизни, сказать всё, что хочет и всё, что, думая, осознаёт. В жизни так редко мы можем встретить людей с сильным разумом. Сила разума многих пугает, потому что в большинстве случаев не предсказуема. Истинную силу разума можно увидеть только в глазах человека, а потом услышать в его высказываниях. Глаза человека, которые молча, смотрят на вас, показывают душу этого человека. Иногда внешне молодой человек, без морщин, строен, но сейчас он перед вами в чёрных очках. Что каждый может предположить, что ей или ему 25-30 лет. Но реально вы осознаете только потом, когда этот человек снимет свои тёмные очки. И вы увидите его глаза, а глаза и по сей день остаются зеркалом души, которая наполнена разумом человека. Именно разум определяет истинный возраст души в человеческом обличие и не важен год рождения этого тела, в котором сейчас живёт душа с определённым разумным наполнением.

Сила сложного человека в сочетании открытой души и сильного разума, где цель не строится на примитиве удовлетворения, а целью есть полное взаимопонимание партнёров. Такой сложной личности всегда трудно дать ответное удовлетворение, хотя сам такой человек всегда удовлетворяет партнёра. Отношения между личностями такой сложности находятся на уровне, который не определяется любовью, т.е. собственностью по жизни. Эти отношения определены более высоким – истинным понятием друг друга, понятием души. Поэтому такие отношения щадят друг друга и не втягивают в рабство любви, а разбавляют принятием других душ человеческих личностей, которых учат неподкорению личности, а сопротивлению рабства, в которое ввергает себя слабая личность. Личность, которая не имеет силы, которая хочет, чтобы ею пользовалась другая личность – эгоистическая, которая ещё зовётся паразитирующая… Много в жизни разных личностных проявлений. Но всегда когда слабые личности встречают реально сильную личность, разум которой высок,  такая встреча их шокирует, эту встречу, они не могут забыть, потому, как адреналин жизни тогда превышает все возможные показатели! После чего слабые личности впадают в зависимость от личности сильной разумом, постоянно ищут повтора встреч с ней. В то время как высокий разум сильной личности стремится к познанию нового до сегодня ещё неведомого ей…

  

 

 

 

 

 

SexyLove

НАША РЕАЛЬНІСТЬ Є ПРОСТО МАЛЮНКОМ НА ПАПЕРІ ( відповіді на коментарі та запитання) Цитата: «Для де-інсталяції обмежувальної програми у нашій свідомості, необхідно зробити три кроки. Перший крок – взнати, що це можливо, та захотіти цього. Щось всередині нашої свідомості опирається визнанню духовної природи реальності.» Коментар (Коринфянин): « в самом деле, ОЧЕНЬ ВАЖНО узнать и захотеть, что есть "духовное самоосознание". Хотя это вовсе не есть не только достаточное, но даже и не необходимое условие.  Это будет просто частью  эрудированности.» Усі ми знаємо, що десь там у світі є щось невідоме. Доки це знання є тільки інтелектуальним, тобто відірваним від нашого тіла, та наших почуттів, воно залишається частиною ерудованості. Це знання є формальним, бо не зачіпає нашої середини, не міняє нас кардинально,  не впливає на  життя. Взнати, що це можливо, та захотіти цього, означає відкритися знанню, дозволити йому доторкнутися нашого тіла, впустити у себе його пробуджувальну енергію.   Але:  "Щось всередині нас опирається визнанню духовної природи реальності.» Оскільки нас виховали матеріалістами, ми знаємо, що: - ми усі живемо у матеріальному світі, - ми самі є матеріальними істотами, - наша свідомість виступає єдиним віддзеркаленням світу, єдиним вікном у Світ, а значить, єдиним інструментом нашого виживання. Сама думка про те, що необхідно змінити свою свідомість, викликає у нас здивування та недовіру . Ми впевнені, що з нашою свідомістю усе в порядку. Єдине, що ми допускаємо,  це змінити своє життя: - матеріально (змінити обставини життя: роботу, місце проживання), - соціально: ( зайняти високий соціальний статус), - емоційно: (знайти кохання, друзів). У колі цих трьох сценаріїв обертається уся культура, мистецтво, а з ними й ми самі Так от, впустити в себе нове знання, означає допустити, що усе увесь наш світ є просто виставою,  що  наша реальність є просто малюнком на папері, який можна проштрикнути парасолькою. І коли ми допускаємо це, нас нарешті ТОРКАЄТЬСЯ ЕНЕРГІЯ СПРАВЖНЬОЇ РЕАЛЬНОСТІ – ми відчуваємо поклик, та починаємо свій пошук. Цитата: Наступний крок - пошук нових знань. Більшість людей, зацікавившись духовною стороною світу, поринають в езотерику. Насправді, езотерика є досить бурхливим потоком, у якому дуже важко зорієнтуватися, та виплисти на чистий простір духовної реальності. Коментар (Коринфянин): "Эзотерика" потому так и названа, что есть СКРЫТОЕ ЗНАНИЕ. И в него просто так не "нырнешь". А то, во что ныряют большинство из "заинтересовавшихся и захотевших" - это обычная эКзотерика. Т.е. псевдоэзотерические знания, которые как раз и открыты для праздно интересующихся. Зацікавившись містичною стороною Світу ми починаємо шукати приховані від нас знання. Розпочавши свій пошук, ми натикаємося на цілий океан різноманітної інформації, у якій не здатні зорієнтуватися. Зневірившись у спробі розібратися у цьому самотужки, ми шукаємо людину, яка здатна навчити. Я також, у свій час  довго шукав вчителя. Шукав, і нарешті таки знайшов його. Але знайшов зовсім не там, де очікував знайти. Я шукав його ззовні, серед людей а він, як виявилося, завжди був поруч, всередині мене самого.   Справжній вчитель знаходиться всередині нас самих  - ПОГОДИТИСЯ З ЦИМ  НАМ ДУЖЕ ВАЖКО. Усіх нас привчили ставитися до себе погано, усвідомлювати себе недосконалими, та тим самим, відмовлятися від Внутрішнього Вчителя. Нас примусили ВІДМОВИТИСЯ ВІД СЕБЕ САМИХ.  Відмовившись від своєї містичної природи, ми перетворилися у штучну посудину, яку соціум наповнив матеріалістичним світоглядом та матеріалістичними цінностями. Це процес відбувається  на тлі нагнітання у свідомість людини страху та невпевненості. Страх необхідний - він породжує у нас прагнення до соціального самоствердження, та примушує самовіддано виконувати роль соціального гвинтика. Люди, яких примусили повністю відмовитися від себе, прийняти матеріалістичні цінності, та розчинитися в них, виглядають плоскими, нібито вирізаними з картону. Ще дітьми, під час навчання у школі, вони не опиралися соціалізації (засвоєння соціального досвіду) та погоджувалися із своїми вчителями. Це, в першу чергу, відмінники, чи просто конформні діти.

З іншої сторони, були діти, які відчували неприродність нав’язаного їм бачення світу, оскільки всередині себе вони мали щось справжнє, що відчувало усе інакше. Вони опиралися соціалізації, конфліктуючи з дорослими, аби зберегти та відстояти себе.

Таких дітей соціум намагався підкоритися, іноді - зламати . Саме з таких дітей, що не втратили зв’язок із своєю сутністю, виросли дорослі, які є глибокими. Зовнішньо такі люди так і виглядають – глибокими. Вони є сильними, цікавими у спілкуванні, наповненими життєвою енергією. Цитата: Останній крок найважливіший: зайняти чисту позицію очікування (нагадаю, що позицією називається ставлення людини до світу, до інших людей, до самої себе) Запитання (Little Love): чи можна зробити третій крок роблячи другий?Тобто, як можна завмерти в очікуванні якщо ти все одно шукаєш? Для того, щоб вижити у світі, нас навчили діяти: Необхідність діяти виходить із припущення, що навколишній Світ – мертва матерія, і вижити можна тільки через діяльність. З позиції духовного світогляду,  Світ - живий. Тоді, замість діяльності, ми можемо довірити проблему нашого виживання живому Світу. І коли це відбувається, наше життя змінюється. Торкнемося тільки одної якості цієї переміни - процесуальності.

Процесуальність світу та людського життя розглядає процесуальна психологія. Світ, з її позиції, є процесом, потоком речей та подій, який сам по собі рухається у належному напрямку.

Людина здатна відчути цей потік, та підкоритися, віддатися йому. У цьому випадку її життя набуває якості процесу: усе, що з нею відбувається втрачає буденну хаотичність та стає частинками цілісного гармонійного руху людини у Світі.

Саме у такому розумінні, ми можемо спокійно сидіти на березі річки, знаючи, що по воді до нас пливуть подарунки - все, чого ми бажаємо для себе від життя.

Щоб таке відбувалося, ми маємо впустити у себе нове знання, відкритися живому Світу та встановити з ним зв'язок.

Це не означає, що ми відмовляємося від діяльності. Вона стає більш активною. Ми починаємо діяти не тільки тому, що вимушені, а тому, що процес діяльність все більше дарує нам радість.

З Повагою,…

Местами Путь твой превращается в болото. Из кожи лезешь вон … А толку нет… и нет. И Истина не в том, что Жизнь твоя жестока. И Счастья долго нет, коль вытащишь Билет. Её нам не познать! И Смысла нет ведь тоже, Что ты пробился "в Люди", что нажил "на свой Век". Коль ты живешь, как скот, то думать ты не можешь … А, … если ты не мыслишь, то ты не - Человек! И предается люд… Бесчинству и Распутству! В душе его давно… лишь Зависть расцвела. А уходя «ТУДА», не слышит он Напутствий… Души ведь больше нет! и плоть его сгнила. Мы прожигаем Жизнь… Кто меньше, а кто больше. Уходит Время – Пыль… не ухватить рукой. А я гляжу за Грань… Она прозрачней, тоньше… Там вижу холм и крест. Там Сумрак и Покой.

 

Запитання: якщо програму з комп'ютера видаляють
шляхом деінсталяції, то як видалити обмежуючу свідомість "програму"?

Відповідь: під дією обмежувальної програми, нашу свідомість починає "глючити".
Спочатку ми втрачаємо радість життя, потім виникають розчарування, потім:
депресії, чи хвороби. Люди думають, що і розчарування і хвороби є нормальними, природними явищами, що, так і має бути, що  це і є справжнє доросле життя.

Насправді: і втрати радості життя, і  хвороб - можна запобігти.
Як?
Зрозумівши, що проблеми, депресії та хвороби несуть у собі можливість змінити життя, і у цьому сенсі вони є дарунками Живого Світу кожній людині.

Для де-інсталяції обмежувальної програми у нашій свідомості, необхідно зробити три кроки.

Перший - взнати що це можливо, та захотіти цього. Щось всередині нашої свідомості опирається визнанню духовної природи реальності. Так діє сама обмежувальна програма.

Наступний крок - пошук нових знань. Більшість людей, зацікавившись духовною стороною світу, поринають в езотерику. Насправді, езотерика є досить бурхливим потоком, у якому дуже важко зорієнтуватися, та виплисти на чистий
простір духовної реальності.

Останній крок найважливіший:  зайняти чисту позицію очікування (нагадаю, що позицією називається ставлення людини до світу, до інших людей, до самої себе):

В одній з попередніх бесід ми наводили приклад людини, яка сидить на березі річки та дивиться на воду.
Ця людина знає, що по воді пливуть до неї подарунки - все, чого вона бажає для себе від життя.
Вона знає, що подарунки вже існують, що вони вже належать їй так само, як і ріка,
адже це річка є її життям.
Не потрібно переживати, метушитися, пришвидшувати хід часу, штовхати річку.

МАЄМО ПРОСТО ДОВІРИТИСЯ.

Таке очікування само по собі дарує радість та наповненість, і в якусь мить ви, можливо, помітите, що вже не існує ні вас ні берега, а тільки спокійний та чистий потік життя.

З Повагою,...

 

Начальный твой выбор

Отрицает твои же слова,

А значит я в жизни опять права!!!

Тот в жизни может всего добиться,

Кто в этой жизни ничего не боится…

(SexyLove стихотворение «СТРАХ»)

 

 

 

Разочарование в жизни тебе даёт осознание смерти. А виденье смерти (встреча с ней) тебя учит небоязни чего-либо. Поэтому потеря трусости, то есть не уверенности в своих силах, наделяет тебя новым – достижением наивысшего!!!

 

 

 

P.S. Просто мысли вслух, которые идут из моей души и моего сердца. 

 

 

 

 

 

SexyLove

Пустая душа!

Убитая женщина плачет

И слёзы её, обжигая, горячи…

Телесно живая и что ж это значит?!

Подумает каждый

И взгляд он свой спрячет,

Поняв, что мой - значит…

Большие глаза откроют тебе глубину моей боли!

Та боль лишь сравнима с назойливой молью.

Её убиваешь и травишь чем можно,

И вот я уж мыслю, что радость возможна…

Но нет, всё иначе:

Я боль ту прибила однажды,

В итоге та боль удвоилась дважды.

Во имя спасенья, она отложила личинки,

Личинки растут и душу сжирают,

Душою моей, своё тело питают.

Сжирая её у меня, мне новую боль порождают

И в сердце моё эту боль доставляют.

Я думаю так, что я в жизни иная:

Живу и всю боль через душу пускаю!

И смысл, конечно, её понимаю…

Себя в своей жизни я трижды убила,

А сердце своё железными швами скрепила.

Последний же раз, когда я себя обновила,

Тогда я совсем умерла, а в сердце и душу пустоту поселила…

Я, может быть, снова тогда родилась,

Но только телесно, чтоб в жизни родных мне людей мечта их сбылась:

Они же не смогут здесь быть без меня!

Та бездна, в которую падала я,

Теперь отразилась в душе у меня.

Заглянешь, а там полный мрак – пустота,

Там эхом слышны мои стоны от боли,

Что не отпускает меня…

Терплю я, но нет уже силы той воли…

  

 

 

 

 

 

 

 

                                                                      SexyLove

Запитання: Людина сприймає реальність через себе. Це як промінь світла, який проходить скрізь скло.

Але як бачити реальність безпосередньо? Може це є неможливим?

Наприклад: усі ми бачимо, чуємо, відчуваємо запах, смак, наша шкіра
відчуває температуру та дотик... але насправді чи сприймаємо ми все це
безпосередньо?

Цей процес можна порівняти зі скануванням зображення. Щоб комп'ютер
"побачив" зображення, воно повинно пройти кілька етапів. І тільки
перетворившись на цифрову копію, комп'ютер "побачить" зображення.

Тож чи можемо ми бачити, сприймати та відчувати реальність безпосередньо?

Відповідь:Давайте залишимося в межах комп'ютерної аналогії та подивимося, що далі відбувається, з інформацією, яка потрапила у наш мозок-комп'ютер.

Є така комп'ютерна програма "Файнрідер", вона розпізнає текст.
Не знаю, чи відомо вам це, але Файнрідер - абсолютно безжальна та безкомпромісна програма. Вона поділяє всю інформацію, яка потрапляє до неї через сканер на дві категорії: текст, або зображення. Якщо ви захочете за допомогою цієї програми послухати музику, або передивитися улюблений фільм - ви будете розчаровані. Ні музики ні кіно для файнрідер не існує. Подібна програма закладена у у нашу свідомість, вона розпізнає тільки те, що потрапляє через фізичні органи чуття (фізичний сканер).

Те, чого не здатний сприйняти наш сканер - просто не існує.

А тепер, важливе:: людина, яка підкорилася програмі, закладеній у її свідомості перетворюється в істоту, яку можна назвати Файнрідером:

-   світ, з точки зору Файнрідера керується науковими законами та 
складається з матеріальних об"єктів.

-   кожний Файнрідер має дивну властивість, ПЕРЕБУВАЮЧИ СЕРЕД ЖИВОГО СВІТУ, НЕ ПОМІЧАТИ ДУХОВНОЇ ПРИРОДИ РЕАЛЬНОСТІ.

Живий Світ чинить супротив діяльності Файнрідерів, створюючи перешкоди у реалізації їх неприродних бажань, та ослаблюючи їх тіла чисельними хворобами.

Вчиняючи так, Живий Світ допомагає Файнрідерам вилікуватися від чужої, нав"язаної програми.

Тільки позбавившись від обмежувальної програми, що керує нашою свідомістю, ми набуваємо здатності сприймати Живий Світ у його повноті.

Це і буде безпосереднє сприйняття та розуміння світу.

Бажаю вам цього,...

Мало кто будет спорить, что анализируя прошлое
можно с большой долей вероятности предсказать будущее.

Вернемся в прошлое и посмотрим на Содом и Гомору.
Они отличались от окружающих городов свободными нравами,
и все-дозволенностью. И конечно же "политкоректностью"
все противоестественное восхвалялось и защищалось,
а все естественное подлежало осуждению (прям как в наше время).
Однополая любовь так же как и любовь с животными была нормой.
Чем они кончили? Читайте соответствующие труды.

Но это было в начале времен. Переставали существовать(уходили в небытие)
небольшие замкнутые общества в которых процветали подобные нравы,
цивилизация как и сами страны оставались на плаву так как зараза
не поразила всего общества в целом.

Со временем если болезнь не уничтожалась во время в месте возникновения,
то она поражала все общество(цивилизацию или страну) и тогда величию общества
оставалось существовать ограниченное время.

Все великие древние цивилизации кончали тем, что на смену морали
и нравственности приходили времена "политкоректности" и времена
где свободные нравы возводились в культ.
Возмем древнюю Грецию. Дошло до того, что философы спорили и рассуждали,
что педерастия это наивысшая форма любви, а любовь мужчины к женщине ущербна.
Это было начало конца... Со времени окультивирования свободных нравов
и до конца цивилизации Древних Греков было рукой подать.
Где сейчас величие Древней Греции? Правильно - приказало долго жить.

Древний Рим. Процветал в течении нескольких сотен лет.
Пока педерастия и прочие "вольности" не достигла своего пика во времена Адриана.
И с этого времени Великий Рим был обречен...

Таже история произошла и с Древними Персами и Кельтами и Афинами и
абсолютно со всеми древними великими цивилизациями.

К чему это я?
Да к тому, что сейчас мы наблюдаем теже самые признаки упадка цивилизации,
что и в древнее время.

Современная цивилизация, такой как мы ее знаем стремительными шагами стремится
к своему небытию....(мы будем свидетелями ее упадка и развала).
Посмотрим как долго продержится цивилизация основанная на Шариате,
идущая на смену нашей, основанной на "политкоректности", а не на справедливости....

ДУМА

Печально я гляжу на наше поколенье!
Его грядущее - иль пусто, иль темно,
Меж тем, под бременем познанья и сомненья,
В бездействии состарится оно.
Богаты мы, едва из колыбели,
Ошибками отцов и поздним их умом,
И жизнь уж нас томит, как ровный путь без цели,
Как пир на празднице чужом.
К добру и злу постыдно равнодушны,
В начале поприща мы вянем без борьбы;
Перед опасностью позорно малодушны
И перед властию - презренные рабы.
Так тощий плод, до времени созрелый,
Ни вкуса нашего не радуя, ни глаз,
Висит между цветов, пришлец осиротелый,
И час их красоты - его паденья час!

Мы иссушили ум наукою бесплодной,
Тая завистливо от ближних и друзей
Надежды лучшие и голос благородный
Неверием осмеянных страстей.
Едва касались мы до чаши наслажденья,
Но юных сил мы тем не сберегли;
Из каждой радости, бояся пресыщенья,
Мы лучший сок навеки извлекли.

Мечты поэзии, создания искусства
Восторгом сладостным наш ум не шевелят;
Мы жадно бережем в груди остаток чувства -
Зарытый скупостью и бесполезный клад.
И ненавидим мы, и любим мы случайно,
Ничем не жертвуя ни злобе, ни любви,
И царствует в душе какой-то холод тайный,
Когда огонь кипит в крови.
И предков скучны нам роскошные забавы,
Их добросовестный, ребяческий разврат;
И к гробу мы спешим без счастья и без славы,
Глядя насмешливо назад.

Толпой угрюмою и скоро позабытой
Над миром мы пройдем без шума и следа,
Не бросивши векам ни мысли плодовитой,
Ни гением начатого труда.
И прах наш, с строгостью судьи и гражданина,
Потомок оскорбит презрительным стихом,
Насмешкой горькою обманутого сына
Над промотавшимся отцом.

М. Ю. Лермонтов
1839 год