хочу сюди!
 

Інна

47 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 38-48 років

Замітки з міткою «мои стихи»

Затёрта мглою неба синева

Затёрта мглою неба синева, Живого дня смолкают песнопенья, В подушке утонула голова, Пытаясь в снах найти успокоенье, И никогда не виданный уют, Снесённые фантазией преграды, Но сны на зов, как прежде, не идут, Их заслужить ещё, наверно, надо.30.12.2015

Повішав місяць в небі жовту скибку

Повішав місяць в небі жовту скибку, Сміливий, не боїться висоти, Ніч стукає тополею у шибку І кличе на прогулянку піти. Вагаюсь. Пропозиція у ночі Хороша, та в думках відсутній лад: Якщо піду я, то хіба захочу Із мандрів повернутися назад?30.12.2015

В закате день, как прежде, растворён

В закате день, как прежде, растворён, Не до конца. И звёзды – как осадок, Зачёркивает поезд горизонт И в никуда везёт без пересадок. Не близок путь. Как правило, не чист. Не ехать бы. Дома не видеть, лица, Но в поезде том доля – машинист, Его не умолить остановиться. 29.12.2015

Сяє в небі зоря

Сяє в небі зоря Золотою, новою копійкою, Народилась душа, Та навіщо – не знає ніхто, Відміряють боги Шлях життєвий своєю лінійкою, Та зубами проблем Компостують у вічність квиток. Щира, добра душа, Ти на землю не йшла, не просилася, Хто тебе скинув вниз? Не сподобалась чим та чому? Сяє твоя зоря Та живе й не вимолює милості, І що в тебе болить, Зрозуміло мені одному.29.12.2015

Дивне сусідство

Твоє слово – зима, Таке чисте, прозоре й холодне, І торкнутись його Не у кожного вистачить духу, Скільки в ньому знайти Недосяжної можна безодні! Скільки можна згубити, Не шкодуючи жодного руху. Моє слово – вогонь, Невгамовний, палкий, небезпечний, І минати його – Зберігати спокійне життя, Але все ж воно є, Хай чуже і, нехай, недоречне, І у ньому знайти Можна всесвіту добре дитя. 29.12.2015

Побудь, день, зі мною

Побудь, день, зі мною, ще трішки, ще мить, Маленький відрізок у часі, Бо щось так болить, бо щось так щемить У подиху, погляді, фразі. Щось є у душі. Гнів чорний? Та ні, Його не збирав й не збираюсь, Воно дуже схоже на вічні пісні, Яким я вже не опираюсь. Давай їх зануримо в неба блакить, Вкрадемо хвилинку у ночі, Побудь, день, зі мною ще трішки, ще мить, Послухай, що в серці гуркоче.28.12.2015

Вселенная

Вселенная читала и грустила,Забыв у одиночества в гостяхВсех тёмных истин светлые белила —Для макияжа праведный пустяк,Карандашом подкрашивая глазки,Обдумывала ночью не спеша,К добру ли снятся греческие маскиС улыбкой за пол медного гроша,И обеляя истину привычноИз истин взятых ею наугад,Улыбку помещала в жизни личной,Гримасу — в исторический расклад,В нём истина гримасами сверкаяЕй говорила: — Душу не тревожь,Сейчас придёт Вселенная мужскаяИ принесёт с работы медный грош,Ты снова купишь для...

Читати далі...

Пройтись по душах

Як добре вниз пролитися, із неба, Пройтись по душах, Навшпиньки, Аби не забруднити їх, Або не вляпатись самому, Та залишити слід, Добрий, майже невагомий. У спогадах. А якщо не лишати, То нащо тоді спускатись?28.12.2015

По крышам ночи стекает тушь

По крышам ночи стекает тушь, Лишь окна минуют струи, И пьют вороны луну из луж, Старательно свет смакуя. Квадратики камня – как берега, От клювов круги – прибоем, И грезится, что пролетит фрегат И в ночь унесёт былое.28.12.2015

Єдиний поводир мого пера

Чужа судьба, але моя потреба, Єдиний поводир мого пера, Зіграй мені хоч раз на струнах неба, Сплети мені мелодію добра. Полегш мою незрозумілу ношу, Яку я сам собі обрав, нажаль, А більше я нічого не попрошу, Мій дивній сенс, натхнення та печаль.27.12.2015