Запотілим
вікном
Ніч малює
хреста
На старенькій
дубовій
Підлозі,
Кофеїну
бадьорість
Смакують
вуста,
І думки
розчиняються
В прозі.
За краєчком
уваги
Живе
відкриття,
А яке –
червоніє,
Не каже,
Може, щось
про зірки,
Може, щось
про життя,
Чи небачених
снів
Вернісажі.
Десь лопочать
гаї,
Десь вирують
міста,
Десь жалю не
було
І немає,
А у мене
вікном
Ніч малює
хреста,
І межу з
потойбічним
Стирає.[Приєднана картинка]