С деревьев тихо капала вода,

О чём-то пел ручей в овраге старом,

Не расплетая рук гуляли пары

И просыпалась первая звезда.

Вечерний парк добро в себе таил,

И радость, и иные впечатленья,

И душам предлагал успокоенье,

Был прост, обворожителен и мил.

С ним забывался тлен ненужных дел,

И я им наслаждался, как умел.

29.01.2016

Зотліло потихеньку сонце миле,

Прийшла, свій не тамуючи азарт,

Зимова ніч, така незрозуміла,

Що хочеться спитати – це є жарт?

Де ті сніги, обіцяні так щиро,

Що вірилось, чекалось стільки днів,

Навіщо було так топтати віру

У чесність та надійність даних слів?

Тепер краса морозу має бути,

І кучугури снігу по дахам,

Твоїх пояснень я не хочу чути,

Я вірю тільки серцю та очам.

29.01.2016

Птица-рифма, светлая моя,

Птица многозвучная,

Каждый день несёшь меня в края,

Где отары тучные.

Где в траве запрятались ручьи,

Чистые и звонкие,

По тропинкам бродят муравьи

С талиями тонкими.

Где порхают бабочки-цветы

С крыльями узорными,

Где ещё не сожжены мосты

Душеньками чёрными.

Где в бумагу горести не лью

И не рвусь в скитания,

Где ещё я милую мою

Слышать в состоянии.

28.01.2016

Бездумні дні, віддайте мою вічність,

Яку ви забираєте бездушно,

Її вам непотрібна поетичність,

Яка в своїх бажаннях непорушна.

Її вам непотрібний світлий погляд,

Надія, що конає вже у муках,

Ваш з нею не збігається світогляд,

В її не потопаєте ви звуках.

Мене навіщо жертвою обрали?

Я – тільки легкий подих під зірками,

Віддайте, дні, усе, що відібрали,

То не для вас збиралося роками.

28.01.2016

Дорога – болото, рядами будинки,

І небо у сірій вуалі,

Наступна зупинка… Не треба зупинки,

Давайте поїдемо далі!

Давайте не будем спинятися зовсім,

Що нас тут чекає такого?

Вперед, в невідоме, і, може, невдовзі

Побачимо посмішку Бога.

27.01.2016

Короткий день был сдан в утиль,

Луна взлетела с дивной грацией,

И под окном автомобиль

Мигал своей сигнализацией.

Оркестру звёзд кричу: Играй!

Чего тут ждать, чего морочиться? –

Да полусонный хриплый лай

Ему мешал сосредоточиться.

27.01.2016

Холодной улицей бреду,

Делами зван неотвратимыми,

Играет утро в чехарду

Одноголосыми машинами.

Грозится поглотить ничто –

Уже доело расстояния,

И тени в куртках и пальто

Людьми зовутся. По незнанию.

Души пророчат нищету,

Богатства сами не познавшие,

Холодной улицей бреду

И жизнь ищу, давно пропавшую.

26.01.2016