Нас сразу же предупредили, что у приезжих есть два основных стереотипа о Токио и оба они неверные. Первый - что по улицам ходят гейши и самураи, а второй - по улицам ездят роботы и летают космолеты. Город достаточно прозападного типа. Поскольку Японию основательно разбомбили во Вторую Мировую, то старых зданий абсолютный минимум... читать дальше >>>

Продовження подорожі по Фастовщині. Цього разу сам Фастов, та де які цікавості, маленькі але цікаві. Маршрут був простий з уклоном на Фастів. Було дуже жарко і більше нічого не хотілось. Пробіг 200 км. Мар'янівка – Фастів – Червона Мотовилівка – Борова

Мар'янівка . Зараз не буду описувати історію цього села, яка розпочинається з ХІІ століття. Зараз село відомо як батьківщина всесвітньо відомого тенора Івана Семеновича Козловського (11 березня (24 березня) 1900, Мар'янівка — †24 грудня 1993, Москва). В селі відбудована хата в який народився Іван Степанович, зараз тут музей.

Фастів (за дореволюційним правописом Хвастів) місто обласного підпорядкування Київської області, районний центр. В першу чергу Фастів — місто залізничників, в ньому нараховується 12 залізничних підприємств й організацій. В місті є Музей історії міста, Дерев’яна Покровська церква (1779—1781), Католицький костьол (початок XX ст.), Фастівський краєзнавчий музей та музейний комплекс, який відтворює події далекого 1918 року, коли на станції Фастів було підписано Акт Злуки (22 січня 1918 року Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу. А 22 січня 1919 р. відбулося об'єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).).

Червона Мотовилівка. Також давнє українське село, що бере свій початок з 1712—1714 рр, коли за умовами Прутського договору 1711 року козаки-російські піддані українських земель змушені були переселитись на лівий берег р. Стугни з Мотовилівських земель (нинішнього с. Велика Мотовилівка). Доволі цікава і гарно викрашена дерев’яна Покровська церква.

Борова. Дерев’яна Успенская церква, є припущення що вона 1902 року. Але в селі зберігалась ще одна будівля з цікавою історією. Відкопав що в селі Борова ще жив Ксаверій Ратник ;) Той самий українець генерал-лейтенант Ксаверій Ратник який збудував крейсер «Аврора», що згодом став символ жовтневої революції. За радянський час ім’я Ратника стерли з історії, а сина розкриляли в 37 році за дворянське походження. Дочка яка жила в Києві до самої смерті скривала від свого сина хто був його дід.

 

 в домі Ратника знаходиться дослідна станція яка там з 1939 року. І нажаль про цю родину і цю сторінку історії майже ніхто не знає і досі.

Багато цікавого про Київщину

Миколаїв - місто в Україні, обласний центр Миколаївської області розташований на берегах Бузького лиману при злитті з рікою Інгул. Історія цієї місцевості пов'язана з подіями у південній місцині сучасного міста - Вітовці. Назва походить від імені литовського князя Вітовта. Ці землі були заселені ще за залізної доби. Тут знаходились стани кімерійців або скіфів, що залишили по собі кургани, в 4 ст. до н.е. тут оселяються греки, поселення 200-400-і рр. н.е. підтверджують перебування давніх слов'ян - антів. Збереглися свідчення, що на початку 2-го тис. н.е. на землях сучасного Миколаєва існував християнський Дівочий монастир, що був зруйнований навалою монголів у 1233-36 рр. З 13 ст. сучасна Миколаївщина майже повністю являла собою Дике Поле.

Миколаїв - був одним з двох міст у світі, де будувалися важкі авіанесучі кораблі. Будувалося місто за проектом російського архітектора Івана Старова та під керівництвом Михайла Фалеєва - з прямими вулицями і кварталами правильної форми. Життя Миколаєва було повністю підпорядковане суднобудуванню і флоту. В 1794р. сюди з Херсону було переведено Адміралтейство. Наприкінці 19ст. Миколаївський порт посідав третє місце після Петербургу і Одеси за обсягами торгівлі з іноземними державами та перше місце в Російській імперії за експортом зерна.Огляд міста варто розпочати з вул. Садової. Саме тут знаходиться Кафедральний Собор Касперівської(Кашперівської) Божої Матері(вул. Садова, №12).

Вулиця Садова веде до чудової будівлі в стилі класицизму - казарми Чорноморського флоту (вул. Адміральська, №3/2, Перша Слобідська, №2). Поряд починається верф. Рухаючись вулицею Адміральською варто не оминути своєю увагою Музей кораблебудування та флоту( вул. Адміральська, №4).

Дуже багато про Миколаїв

Як справжні кияни на день міста ми вирішили втекти з міста. Маршрут напросився сам собою, так как ми давно хотіли поїхати в Томашівку та Ковалівку. Тому спланував маршрут по Фастівщині. Так вийшло що Фастів залишався в центрі, а ми по кругу дивились красоти. Наступні вихідні вирішили вже подивитись сам Фастів та деякі унікальні речі яки пропустили, але це поки що секрет. Так от маршрут вийшов таким Томашивка – Веприк – Скригалівка – Півні – Кожанка – Ковалівка – Пилипівка. Дороги нормальні, пробіг всього 300 км. з дорогою додому. Тому ми його подолали без набряку відпочиваючи по дорозі і милуючись красотами Київщини. Дуже гарний маршрут для тих хто починає, або хоче просто недалеко прогулятись без особливих затрат. Всього 300 км та 260 грн. и ви провели гарні вихідний.

Томашівка. В селі знаходиться палац Хоєцькіх який зараз використовують монахи чоловічого монастиря. Територія монастиря доглянута, чиста та красива. Не полінуйтесь і на вихідні поїдьте погуляти, дітям сподобається такий собі міні зоопарк з різними птахами та страуси на ферма.

Веприк. В селі знаходиться церква св. Параскеви, 1990-ті роки, але вона стоїть на старому фундаменті старої церкви яка була побудована в 1856 р. Колись тут проводив богослужіння Кирило Стеценко. На подвір'ї церкви знаходиться пам'ятник композитору. Меморіальний музей-садиба Кирила Стеценка

Скригалівка. В селі знаходиться дерев’яна Покровська церква, кін. ХІХ ст.

Маленький перекусик по дорозі

Півні. В селі знаходиться дерев’яна Церква Іоанна Златоуста, сер. ХІХ ст. Цікава церква, але їй ніхто судячи за все не опікується, стоїть навіть не покрашена, хоча це додає якось таємничого вигляду.

Кожанка. В селі знаходиться дерев’яна Покровська церква, 1758 року. Доволі цікава церква, мені особисто вона дуже сподобалась. Нажаль не дивлячись на те що їй опікується доволі добродушний батюшка, церква зазнає «травм». Один бік церкви провалюється і тому як що подивитись ззаду то таке враження що її криво зробили, цього року збираються її підняти та укріпити фундамент. І це не єдина катастрофічна проблема, ще почав гнити зруб з дубу який в основі церкви, це вже зробили горе реставратори яки замурували кладкою доступ повітря к підвальнім основам церкви, як результат почало гніти дерево. На всі запити спасти пам’ятку архітектури, віть повідь одна робите своїми силами, або є таки закиди що давайте дамо гроші на будівництво нової цегляної. Напевно відмити гроші на цегляній краще чим реставрувати унікальні пам’ятки історії.

Ковалівка. Хто ще не знає про найкраще село в Київський області, а може і в Україні. Ковалівка є центром діяльності агрофірми «Світанок». Голова агрофірми «Світанок» — народний депутат України трьох скликань Тетяна Засуха, дружина Анатолія Засухи, губернатора Київщини (1996—2005 рр.). Село варто уваги, це як великий парк в якому можна гарно провести вихідні. Доволі розвинута інфраструктура є школа-гімназія, салон краси «Наталі», ресторан «Земля мрії», піцерія Dream Lеnd з літнім майданчиком, готель «Либідь», дитяче кафе, сільський клуб. В центрі села у 1996 році збудовано православну церкву Різдва Пресвятої Богородиці.Саме село за переказами заснував коваль Мина Назаренко у 1501р.

Пилипівка. В селі знаходиться Михайлівська церква яка була зведена у 1836 році на кошти графині Олександри Браницької засновниці білоцерківського парку „Олександрія”.

Багато цікавого про Київщину

Нарешті руки дійшли зробити анонсік мандрівки яку я здійснив 23-24 квітня по Подністров'ю, печерним монастирям та каньону Дністра.Ось таки вийшов маршрут Браїлів - Немія - Могилів-Подільський - Лядів - Муровані-Курилівці - Струга - Отроків - Маньківці - К-П - Китайгород - Субіч - Бакота - Голозубинці - Маліївці.Дуже красиві місця, але є одна велика проблема, це відсутність доріг. Після того як я там побував, подумав що більше мабуть не приїду сюди. Хоча в таку красу хочеться і хочеться повертатись.

БраїлівВідомий жіночим Свято-Троїцьким монастирем

Неміяцерква в ім*я святої Параскеви Сербської

Могилів-Подільськийпроїздом, тому тільки побачив Георгієвську церкву

ЛядівЛядівський монастир - один із найстаріших печерних монастирів Подністров’я, який розташований на мальовничих схилах Дністра. За легендою монастир заснований у 1013 р. преподобним Антонієм Печерським. Головними святинями монастиря є келії, печери та кіметерії. Комплекс монастиря має також три печерні церкви: Усікновення глави святого Іоана Предтечі, преподобного Антонія Печерського та Параскеви П’ятниці. Монастир знаходиться майже на 100-метровій висоті Дністровських схилів.

Муровані-Курилівціна руїнах замку у 1805 р. була побудована садиба Комарів-Чихачевих. Ансамбль садиби, що порівняно непогано зберігся до теперішнього часу, складається з палацу, стайні, флігелів, фортечних стін, казематів, ескарпу та парку з мостом-шлюзом.

Струга

Отроківсадиба Ігнація-Сцибора Мархоцького початку 19 ст.( зберіглися вежа-донжон, брама, грот в парку, триумфальна арка

Маньківціце колишнє містечко, де збереглося багато будівель ХІХ ст. Але особливу увагу привертає храм ХVІІІ ст., який був прибудований до оборонної башти місцевого замку. Селище знаходиться в долині на берегах річки Ушиці, що створює неповторні краєвиди.

Каменець - Подільський Цього разу тільки як пунк ночівлі. Ну і по темі покажу світлину каньону.

Китайгородстаровинне місто, яке відоме з ХІV ст. Його в перекладі з тюрської означає «фортеця, укріплення». До нашого часу тут зберергиля костел Діви Марії 1772-1775 рр. та залишки садиби. Крім того звідси відкривається мальовничі краєвиди річки Студениці.

Субічзнаходиться на крутих берегах Дністра, де ще в давні часи виникають перші печерні монастирі. В цьому селі є три печерні комплекси монастиря відомого з ХVІ ст.

Бакотаце колишня столиця Пониззя, відома ще з ХІІ ст. Саме село із залишками кам'яного палацового комплекса XIV-XV ст. похованe під водами Дністровського водосховища. В підніжжі великої гори зберігся лише печерний монастир ХІV – ХV ст. в честь святого Михайла. Багато різних печер, написів і розписів давніх часів принесли славу монастирю і цій місцевості. Надзвичайно красиві краєвиди відкриваються з 120-метрової висоти гори Бакоти.

Голозубинціцікаве своїм палацом ХІХ ст. та величезним парком з віковічними 200-літніми деревами. Садиба збереглася завдяки лікарні, яка до нинішнього часу розташована в цій та інших будівлях.

Маліївціславиться своїм палацово-парковим комплексом графів Орловських , які побудували ці споруди 1788 р. Крім величного палацу тут знаходиться величезний парк, площою в 17 га зі скелями та водоспадами. Тут збереглися печери ХV – ХVІ ст., господарські будівлі, водонапірна башта, яка нагадує замкову башту.

В майбутньому будут докладніші описи.

                                                            
          Занесло в Чернигов, давеча... Сдуло ветром с киевских гор...

   Ехали вместе с группой студентов академии живописи и архитектуры и профессорским составом... Дорога на деле не занимает много времени, с парой-тройкой перекуров можно уложится в 2 часа на автобусе, маршруткой, - с переездами по Киеву - будет так же.


Герб города - двухглавый ворон увенчаный короной.
    С давних времен птица присутствует на тератологических  изображениях в виде химерного симаргла, отметилась в легендах черниговской земли (см. конец заметки) и была запечатлена на гербе. Выступает одновременно символом и оберегом города.
 



   Чернигов имеет свою - совершенно неповторимую ауру и историю. Можно начать с того, что он древнее Киева и местная династия князей - потомков тех же киевских Рюриковичей всегда имела притязания на киевский престол. Об этом гоорит и архитектура Кирриловской церкви - построенной черниговской династией прямо при тогдашнем вьезде в столицу. Но факт остается фактом - Киев за собой верховенство власти сохранил, правда к концу 19 столетия - пальму первенства в культурном плане таки уступил, тому же Чернигову...

     Наверное памятую об амбициях, а может просто несколько ревностнее оберегая традиции и культуру город изобилует достопримечательностями и курьезами. К последним относится остов возводимого на Детинце здание Дворянского собрания (!). Примкнувший к екскурсии черниговчанин - преподаватель местного вуза утверждает, что дело того стоит, ибо в первоначальном здании де танцевал на балу Шевченко. 
Но дело в другом... можете одновременно представить что на Малой Житомирской киевские власти одновременно пытаются снести дом, в котором жил Мурашко. Творчеству этого художника посящен целый зал в Национальном музее.



[ Левая башня собора - его ровесница.... ]

Париж как Париж. Что его пробовать. Побывать здесь нужно, романтика же... читать дальше >>>

Село Щербовець Воловецького району, Закарпатськії області засноване в 1612 р. селянами-галичанами. У середині 17 ст. в селі було 19 хат та дерев'яна церква, яку розграбували татари в 1691 р. Відомо, що в Щербовці, за всю його історію, було кілька дерев'яних церков і знаходились вони на різних кутках села, але всіх іх спіткало одне лихо - були знищені вогнем.

Сьогодні в селі зберігся мурований храм св. Духа збудований в 1882 р., на місці дерев'яної церкви. Храм зведено на ділянці землі, подарованій сім'єю Тидірів, за що їх було поховано поруч.

Ще про Щербовець дивитись тут

Село Подобовець (угор. Padoc) Міжгірського району, Закарпатськії області, розташоване на висоті 672 м н.р.м. за 12 км від залізничної станції Воловець . Колишня назва - Подобовець-Середина.

Окрасою села є старий дерев'яний храм св. Миколая Чудотворця, 1785 р., який відноситься до барокового типу дерев`яних церков Закарпаття. Дах храму вкрито бляхою. Місцеві старожили розповідають, що церква була побудована у 17 ст. на протилежному краю долини, а в 1785 р. перенесена на теперішнє місце.

Подобовець знаходиться біля підніжжя гір Великий Верх (1599 м), Стой (1678 м), Гимба (1497 м), Жид Магура (1517 м) та хребта Боржави, тому в першу чергу відомий своїми гірськолижними трасами. Траса довжиною 1300 м із перепадами висот 320 м має головний спуск і два рукави - правий і лівий, які сходяться внизу в останній третині схилу.

Ще про Подобовець дивитись тут