Віскарь,не ображайся! Прочитав твій вірш про бутерброд http://blog.i.ua/user/1959447/2224212/ ,і захотілось викласти головну його ідею по-своєму:

Засунув в дупу бутерброд,
Я розкорячився,піддався,
Бля,відчуваю,смак "не тот",
Шматок стирчав,не розчинявся!

Він був сирим.він не хрумтів,
Зубів нема,і це даремно.
Голодний я і всіх би з'їв.
О,бутерброд,це так приємно!

Чи це просто співпання, чи навмисно, але слово "безкоштовно" прикрили іншою табличкою так, що вийшло слово "говно".

[ Читати далі ]

Існує понад 70 описаних рецептів борщу. Але то таке… Я вам розкрию таємницю рецепту справжнісінького українського борщу!

У нас – борщ,  у москалів бліда подоба борщу – щі. Та й назва звучить якось по-бідному, немов слово «ні-щі-і-і-й». Недаремно це було відображено народом у приказці: «Щі - хать оващ растовскій палащі!»

Нема нашого овоча…  на експорт пішов… покращувати москалям щі.

Для того щоб приготувати гарний борщ, треба взяти міцний казан обов’язково бренду «Україна». Будь-який казан не витримає таку варку, щоб не тріснути і зовсім не розвалитись.

Коли полум’я старанно оближе боки посудини та підігріє розчин патерналізму та підліткового максималізму, тоді для наваристості борщу потрібно покласти декілька огрядних олігархів, попередньо замочивши їх… замочивши їх для пом’якшення в офшорній олії.

Бульйон закипає, бурлить, кришку  з казана зриває, то вона працює, готується до вибору. То й вибираємо її – піну – великою шумівкою. Популізму в нашому казані розводити не треба!

За олігархами в казан кидаємо жменю засушених комуняк – ну, які вже є, не сезон. Перед варкою, для набухання, краще їх замочити серед своїх лозунгів на години три.

Потім в бульйон додаємо багате овочеве українське різноманіття: ватників та вишиватників, яничар та козаків, гомосовєтікусів та патріотів.

Не забудьте додати гетьманів…  краще брати одного на казан, щоб не побилися, та забрати на всякий випадок у нього булаву. Якщо немає гетьмана, то замінити його можна  отаманами, щоправда в кожному регіоні рецепт борщу трохи зміниться. 

Додадуть пікантності борщу трохи сєпарів та любителів русскага міра. Їх спочатку потрібно нашаткувати, а потім підсмажити на соняшниковій олії – це придасть страві особливий неповторний смак.

Щоб в казані овочевий народ не створював корупційні схеми та не розводив кумівство, його треба гарно перемішати великим ополоником, а краще москальським черпаком.

Овочевий народ загуде, забулькає: «Всьо пропало… це зрада… зрада зрадная!»

Не панікуйте! Приправте страву спеціями «Слава борщу –  смерть щям!», «Борщ понад усе!», «Це перемога!».

Український борщ вариться, кипить, булькає, вирує, кришку підриває. Пройде час, і варіння страви буде завершено. Борщ буде настоюватись в спокої, натягуватись різноманіттям смакових відтінків. Він буде смакувати не тільки українцям, а й кожній людині з усього світу.

Борщ – то є всьо, у ньому сила!

Смачного!

Минулої суботи було весело (можливо тому потім було сумно). "Ліга сміху" "порвала". Особливо виступ команди "Воробушки" з Владом Ямою. Яма мене приємно здивував. Хоч в каментах на Ютубі критикують його акторську майстерність, мені здається, що він став грати переконливіше. Ну а театр абсурду від "Воробушків" — це завжди смішно.

Шановна громадо! Якось, розглядаючи рекламні оголошення в метро, на стобах, на стінах будинків, в інших не пристосованих для цього місцях,не кажучи про ТБ, мені спало на думку дивне питання. Чому є школи танців, якоїсь сальси, пікапу та зваблення, гіпнозу,екстрасенсорики, іноземних мов, малювання, а шкіл з навчання сатирі,гумору, карикатурі нема. Анекдоти є, а шкіл з їх творення нема. Звідки ж беруться гумористи та сатирики, зокрема поети, такі як Павло Глазовий, Степан Олійник, Аркадій Музичук, Гнат Голка та багато інших. Поет сатирик Олександр Стаховський, якого я вам хочу преставити, пояснив цей феномен наступним чином.
Цитую: "Нічого особливого у моїй біографії нема: п'ять з половиною років студентського стажу, два з половиною - військового, 36 років - інженерного. Збираюся оце на пенсію. Півтора роки тому почав писати гумористичні і сатиричні твори. Деякі з них надрукувалися у журналі "Перець. Весела республіка" і у газеті "Сільські Вісті". У співпраці з композиторами народилося декілька пісень."
Від себе лише додам, що на підході нова книжка сатирично, -іронічних віршів Олександра, два з яких подаю на Ваш розгляд.