Поступово приходить розуміння, що таке жити зі старими батьками. Це не лише постійні сварки, глухота і загальмованість, а й загострення болячок. Ну батько ще тримається, хоча йому треба щось пояснювати по декілька разів (але все одно зробить по-своєму), а ось мама занепокоює. Думав, що не відкачаємо. Лише під кінець дня визначили діагноз. Мабуть, шлунок не перетравлює. І добре, що не викликали медиків. Вони б одразу запропонували декілька операцій або дали б ліки, від яких все скінчилося. Наші лікарі, вони такі, можуть лише швидше відправити на той світ.

Однак в такі миті одразу забуваєш і про сварки, і про образи.

Допомагав піднятись з ліжка. Так руки дряблі, наче без м'язів. Ще декілька днів нічого не їсть.

На щастя, все обійшлося (сподіваюсь), але замислився над купівлею підгузок і протигазу, бо прокинувся від того, що не було чим дихати.

А у мене ще й купа завдань по роботі. Та й треба готувати щось їсти.

Зламались навушники. Причому несподівано. Вночі і зранку ще працювали, а ввечері вмикаю — одна сторона не працює. Але все одно, прослужили довго. Навіть, рекордно довго: більше 2-х років регулярного користування ще жодні навушники не витримували. Тоді як китайські ноунейми могли зламатись і через місяць.

Однак круто не лише тривала працездатність, а й якість звуку.

На заміну замовив ще крутіші, тієї ж фірми.

Оскільки крім дегустацій знімати більше нічого, ідеї майже вичерпались. Проблема ще в тому, що відстаю від графіка публікацій, тому треба підібрати продукти (і купити), які можна відзняти за один день. Так, є вермішелі швидкого приготування, але я перебрав річну норму. До того ж, це тривалі зйомки.

Коротше, підкажіть про що можна зняти дегустацію. Звичайно, так, щоб і мені було цікаво.

Попередньої ночі бабахкало з такою інтенсивністю, якої раніше не було. А, судячи за тим, що було гучно, самі розумієте, що. І дійсно, в мордокнизі виклали відео наслідків падіння уламків.

Зрозуміло, що не виспався. Ще й сон снився хріновий. Кляті к@ц@пи! Навмисно роблять, щоб повітряна тривога була довгою.

Єдине, що тішить, так це нальоти на Псковський аеродром.

Який кінець літа без спеки? Липень і серпень — найспекотніші місяці. Висока температура задовбала. Хоча на фоні війни, мобілізації, родинних сварок нестерпна спека сприймається не так дратівливо, як у попередні роки. Але тенденція до потепління помітна.

В кімнаті знову цілодобово +29 - +30,5 градусів. Тож навіть за відсутності повітряних тривог все одно не спиться. А якщо не провітрювати або зачинитись, то взагалі, як в парилці.

Зрозуміло, що за такої погоди швиджко пітнієш. Соляні копальні працюють на повну і виводять з потом зайву сіль. Від того стаєш брудним і липким.

Про чергове спекотне літо я б може і не написав, але цьогоріч став налягати на воду. Особливо смакує столова і мінеральна газована вода. Ще один спосіб охолодитися, який, правда, не полюбляє горло, — морозиво. Цього сезону без незвичностей.

Раніше втамовував спрагу мінералкою з евкаліптовими льодяниками. Зараз міцних карамельок нема. Та й не хочеться. Сподіваюсь, що на початку осені прийде довгоочікувана прохолода. Але прогноз погоди не радує.

Здається, наприкінці 2020-го або 2021-го переживав, що із завершенням впорядкування інтернет-магазинів і написанням описів категорій закінчаться завдання по роботі і буду сидіти без грошей і без діла. Вважав, що поточних завдань не вистачить для більш-менш прийнятного (для мене) заробітку. Як же я помилявся. Виявляється, що поточних завдань багато. І новинок купа. Є що робити на півтора місяці наперед. Не знаю, де взяти час для ведення блогів. Про відпустку взагалі не кажу, хоча раніше стабільно 2-3 тижні гуляв.

Зайнятість, звичайно, добре. Але я люблю, коли завдання надходять поступово, а не навалюються одразу. Плюс — сварки в родині відбирають сили і час і заважають по роботі, оскільки треба більше думати про побут. А ще мене напрягає, коли є незакінчені завдання. Простіше, коли знаю, що буде що робити, але то будуть нові завдання, якіневідомі. Ці почуття можна порівняти з пішоходом, який йде перед тобою: начебто і не заважає, але підсвідомо хочеться обігнати. Так і з роботою: хочеться зробити все якнайшвидше, однак це нереально. А полегшення наступає лише тоді, коли все зробив.Ось і зараз займаюсь блогом, а нервую через те що є незавершені завдання.

Ноут, зараза... За тиждень простою розряджається на 10%. Невже так і повинно бути?! По-моєму, це швидке розрядження батареї. А що ж буде за місяць? Розрядиться наполовину?

Можна було б звалити на неточне відображення рівня заряду, але це стосується лише часу роботи на зарядці.

Початок тижня ну такий... Мамі було погано, ледве збили тиск. Батьки роблять так, щоб мене більше рознервувати (є бзіки). На роботі завалили завданнями. Нічого знімати для блогу. Плюс — спека, яка теж нервує.Тому вирішив вжити алкоголь. Вибрав сидр. Шо сказати...  2 роки не пив спиртне. Згадав докарантинне життя.

На смак. Сидр, як сидр. П'янить. Ефекту вистачає надовго. Але у спеку краще не пити, бо розболілась голова.

А щоб було веселіше зламались окуляри. Так що не зможу працювати.

UPD: Надодачу вночі викнулась електрика. В половині міста не було світла.

UPD: З замовленням окулярів вдалося домовитись.

UPD UPD: Замовили слабші окуляри (важко буде в них). А старі ХЗ коли поремонтують.

Цієї ночі було гучно. Аж скло здригалось. Причому бабахкало багато раз. Давно так не було.

Ну а новина про прорив дамби просто ошелешила. Цікаво, як відреагує світова спільнота?